Постанова Львівський апеляційний суд № 444/2724/19

Справа № 444/2724/19 Головуючий у 1 інстанції: Ясиноський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/348/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Симця В.І., адвоката Микуш Д.М. представника позивача Мандзина І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача: -суму основного боргу у розмірі 401 733 грн. 62 коп. за договором купівлі-продажу від 18.11.2018 року; -«суму трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в період з 22 листопада 2018 року по 15 жовтня 2019 року» у розмірі 10 863 грн. 58 коп.; -22 497 грн. 08 коп. «з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення грошового зобов`язання в період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року»; -судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 18 листопада 2018 року між вищезгаданими сторонами даного спору було укладено договір купівлі-продажу, що стверджено розпискою, у відповідності до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача грошові кошти в сумі 32 972 польських злотих, 1170 доларів США та 17 540 польських злотих в якості платежу за сонячні батареї, що станом на 18.11.2018 року становило 401 733 грн. 62 коп. Згідно такої розписки відповідач також зобов`язався віддати грошові кошти або сонячні батареї до 21.11.2018 року. Вважає, що таким чином сторони погодили істотні умови договору купівлі-продажу. Однак, на момент звернення з даним позовом до суду відповідач кошти не повернув, сонячні батареї не поставив і від виконання договору ухиляється. Стягнення штрафних санкцій за невиконання грошового зобов`язання мотивовано тим, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то вважає, що підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляцій та трьох процентів річних від простроченої суми в період з 22 листопада 2018 року по 17 жовтня 2019 року (а.с. 3-4). Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 401 733, 62 грн. за договором купівлі-продажу від 18.11.2018 року, суму трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в період з 22 листопада 2018 року по 15 жовтня 2019 року у розмірі 10 863,58 грн. та 22 497,08 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення грошового зобов`язання в період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року, а також судові витрати в розмірі 4377,06 грн.(а.с. 84-87). Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 102) і згаданий відповідач оскаржив це рішення в загальному порядку. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт «однозначно та категорично заперечує факт отримання грошових коштів від ОСОБА_2 », покликаючись на те, що насправді у листопаді 2018 року між сторонами спору було досягнуто усної домовленості про «доставку ( ОСОБА_1 ) сонячних панелей», належних ОСОБА_2 , до міста Тернополя, «але зважаючи на той факт, що під час перевезення сонячні панелі можуть бути пошкоджено, ОСОБА_2 попоросив ОСОБА_1 написати розписку про нібито отримання грошових коштів за сонячні панелі». Також апелянт стверджує, що наприкінці листопада 2018 року сонячні панелі були доставленими та переданими ОСОБА_2 , «а розписка від 18.11.2018 р. про нібито отримання грошових коштів останнім була знищена (порвана)», а наявність у позивача оригіналу цієї розписки «свідчить про введення в оману Відповідача та знищення копії розписки, на що Відповідач не звернув остатньої уваги». Вважає, що розписку від 18.11.2018 року «не можна вважати договором купівлі-продажу», оскільки із цієї розписки не зрозуміло, що саме є предметом договору (сонячні батареї чи сонячні панелі), не зазначено їх кількості та технічних характеристик, не зазначено вартості одиниці товару і ціна договору є невизначеною, зокрема: судом не встановлено чому саме суми у розписці є зазначено у різних валютах (злотих та доларах США), а сама коштів у злотих зазначається двічі (а.с. 107-114). В ході апеляційного розгляду справи представник позивача подав до Львівського апеляційного суду Заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за час такого прострочення(а.с. 172). Постановою Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року було прийнято вищезгадану відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в період з 22 листопада 2018 року по 15 жовтня 2019 року у розмірі 10 863,58 грн. та 22 497,08 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення грошового зобов`язання в період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року, у зв`язку з чим оскаржуване заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 рокуу вище згаданій частині було визнано нечинним та закрито провадження у даній цивільній справі в цій частині. Вперше справу до апеляційного розгляду було призначено на 31 травня 2021 року, однак апелянт ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення апеляційного розгляду справи на іншу дату (а.с. 153), у зв`язку з чим апеляційний розгляд справи було відкладено на 02 серпня 2021 року. Будучи своєчасно (01.06.2021 року та 22.07.2021 року) належним чином повідомленим про апеляційний розгляд справи 02 серпня 2021 року (а.с. 166, 169), апелянт в черговий раз в судове засідання не з`явився і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77). Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи (в тому числі і апелянтом) факт написання саме відповідачем ОСОБА_1 у листопаді 2018 року «Розписки про одержання грошових коштів», згідно якої відповідач ОСОБА_1 підтверджує отримання саме ним від позивача ОСОБА_2 «грошових коштів в сумі 32 972 злотих та 1 170 доларів США, 17 540 злотих Польща в якості платежу за сонячні батареї», які ОСОБА_1 «зобов`язується віддати … або сонячні батареї до 21.11.2018 року» та стверджує, що «грошові кошти отримані повністю претензій не маю» (а.с. 13). Твердження відповідача/апелянта про те, що згадані ним у Розписці … сонячні батареї наприкінці листопада 2018 року були доставленими та переданими ОСОБА_2 жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Крім цього, твердження апелянта про доставку та передачу позивачу сонячних батарей суперечить його ж запереченням «факту отримання грошових коштів від ОСОБА_2 », оскільки відповідачем не запропоновано своєї версії правовідносин щодо досягнення усної домовленості про «доставку ( ОСОБА_1 ) сонячних панелей», належних ОСОБА_2 , до міста Тернополя. Сам же позивач категорично заперечує отримання ним від відповідача, як сонячних батарей, так і повернення зазначених останнім у написаній ним Розписці … грошових коштів. За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів (як і суд першої інстанції) вважає доведеним факт отримання у листопаді 2018 року відповідачем від позивача коштів, які є зазначеними у написаній відповідачем Розписці …, оскільки доводи апеляційної скарги цього висновку суду першої інстанції не спростовують. По версії позивача, передача ним грошових коштів відповідачу мала місце у зв`язку з бажанням позивача придбати (а саме купити) сонячні батареї, а відтак спірні правовідносини пов`язані з укладенням договору купівлі-продажу. Матеріалами справи стверджується, що щонайпізніше 31 жовтня 2019 року відповідачу вже було відомо про претензії позивача до нього, пов`язані з фактом отримання ним за Розпискою … грошей, які є предметом позовних вимог (а.с. 29), однак відповідач (як автор «Розписки про одержання грошових коштів») жодного разу в судові засідання, як суду першої, так і суду апеляційної інстанції, не з`явився, так само як і проігнорував участь у цих судових засіданнях через свого представника, а також не подав до суду першої інстанції (протягом майже 12 місяців !) жодних своїх заперечень на позовну заяву, у яких було б наведено його версію про правову природу отримання ним спірних грошових коштів. Так само, як не містять такої версії і доводи поданої відповідачем апеляційної скарги. За наведених обставин та виходячи з положень про змагальність сторін у цивільному процесі, доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів правову природу отриманих відповідачем грошей, як грошей за договором купівлі-продажу, також до уваги прийматися не можуть. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 рокуу чинній його частині - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 11 серпня 2021 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.