Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/4724/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8080/21 Справа № 212/4724/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 33 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу заапеляційною скаргою акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що з 01 червня 1955 року до 31 грудня 1966 року перебував у трудових відносинах з підприємством П/Я

30. Працюючи відкатчиком на поверхні, 25 вересня 1959 року, з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму стопи лівої ноги. Висновком ВТЕК від 10 листопада 1993 року йому вперше встановлено 20% втрати професійної працездатності, у зв`язку з нещасним випадком безстроково. Зазначає, що наслідки нещасного випадку позбавили його можливі вести активне життя та вимагають додаткових зусиль для організації життя. Зазначене викликає не тільки фізичні страждання у вигляді болю у лівій стопі, ускладнену ходу, які з роками збільшилися, а й моральні, оскільки у молодому віці він почав кульгати на ліву ногу та соромився бувати у суспільних місцях. У зв`язку з чим, змушений звернутися до суду і просити стягнути завдану йому моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок отриманого каліцтва при виконанні трудових обов`язків, враховуючи характер і тривалість фізичних та моральних страждань позивачу завдано моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. Не погодившись з таким судовим рішенням, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат»звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд не вірно встановив фактичні обставини справи та не звернув увагу на те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем у справі та не може нести відповідальність перед позивачем за порушення його трудових прав на шахті «Об`єднана» П/Я-30, оскільки не є його правонаступником. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що у період з 01 червня 1955 року по 31 грудня 1966 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством П/Я 30 (а.с.8-10). Згідно копії Акту № 8 від 26 вересня 1959 року про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, 25 вересня 1959 року о 10 години 30 хвилин на шахті «Об`єднана», з поверхневим відкатчиком ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого останній отримав травму стопи лівої ноги. Причиною нещасного випадку зазначено: порушення ОСОБА_2 постраждалим. Виконання робіт на електровозі особою, яка не має права на виконання цих робіт. Винними у нещасному випадку особами є: постраждалий ОСОБА_1 , який халатно віднісся до виконання дорученої роботи; ОСОБА_3 , який не виконав вказівки начальника шахти по розстановці машиністів електровозів на відмітці +21,5 (а.с. 12). У зв`язку з каліцтвом, з 06 листопада 1993 року ОСОБА_1 встановлено 20% втрати професійної працездатності (а.с.13). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок отриманого каліцтва під час виконання трудових обов`язків, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка підлягає стягненню з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», як з законного представника ВО «Кривбасруда». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 173 КзпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 в обґрунтування стягнення моральної шкоди, саме з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» посилався на те, що виробниче об`єднання «Кривбасруда» було ліквідовано, а ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є їх правонаступником. У частині першій статті 37 ЦК України, в редакції 1963 року, який був чинним на момент перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року, що був чинним на час перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами. Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні», ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5, було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань. Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи. Згідно розподільного балансу станом на 01 липня 1998 року, до Криворізького державного гірничорудного управління Гідрозахист перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт Першотравневого рудоуправління, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда», а більша частина цих активів залишилася на балансі ВО «Кривбасруда». Відповідно до пункту 1 наказу Мінпромполітики від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акціонерноїкомпанії «Укррудпром» (даліДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено на Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром». У пункті 3 згаданого наказу ДАК «Укррудпром» зазначено, що вказане дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року №290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»(далі - ВАТ «Кривбасзалізрудком»), яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства. Відповідно до пункту 1.1 розділу «Загальні положення» Статуту ПАТ «Кривбасзалізрудком», що затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та пройшов державну реєстрацію 4 квітня 2011 року, ВАТ «Кривбасзалізрудком» змінив найменування на ПАТ «Кривбасзалізрудком», та є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків ВАТ «Кривбасзалізрудком». Виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», перетворене на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром» та у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат». Структурні одиниці виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», новостворені з 20 січня 1998 року, у тому числі шахти «Першторавнева-Дренажна» не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда» - шахт «Першторавнева-Дренажна» та «Гигант-Дренажна» - державного підприємства «Кривбасгідрозахист» відбулось вже після припинення трудових відносин позивача з виробничим об`єднанням «Кривбасруда», а розподільчим балансом від 01 липня 1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП «Кривбасгідрозахист» обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО «Кривбасруда». Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі №212/3137/17-ц. Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» є належним відповідачем у справі та повинно нести відповідальність за завдану ОСОБА_1 моральну шкоду, у зв`язку з нещасним випадком, який стався при виконанні останнім трудових обов`язків, в силу зазначених вище норм закону. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок втрати стійкої професійної працездатності, суд першої інстанції врахував всі обставини, які мають суттєве значення, зокрема: ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, встановлення вини самого позивача у настанні нещасного випадку, а також дотримався засад розумності і справедливості. Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є неналежним відповідачем у справі, висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів у справі, фактичної незгоди з висновками суду першої інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними у справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: М. Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова