Ухвала КГС ВС № 910/30/19

УХВАЛА 27 жовтня 2021 року м. Київ Справа № 910/30/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С., секретар судового засідання - Дерлі І. І. за участю представників сторін: позивача - Майстренко О. М., відповідача-1 - Петренко Г. В., відповідача-2 - Гаврилова О. Ю., третьої особи-1 - Шутов О. О., третьої особи-2 - не з`явився, особи, що подала касаційну скаргу - Туз А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 (судді: Мальченко А. О. - головуючий, Козир Т. П., Агрикова О. В.) за позовом Національного антикорупційного бюро України до:

1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",

2. Компанії "Калума Холдінгз Лімітед" ("Kalouma Holdings Limited") треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2. Національний банк України про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, ВСТАНОВИВ: У січні 2019 року Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ, Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", Відповідач-1) та Компанії Калума Холдінгз Лімітед (далі - Компанія, Відповідач-2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.03.2013. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний правочин укладений з порушенням вимог статей 203, 228, 509, 510, 1046 Цивільного кодексу України, пунктів 3.9., 3.16. Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (далі - Інструкція № 368), та не відповідає положенням частини першої статті 207 Господарського кодексу України, оскільки суперечить економічним інтересам держави, спрямований на підрив стабільності банківської системи. Водночас, за доводами НАБУ, порушення інтересів держави у даному випадку полягає в тому, що ПАТ "Дельта Банк", всупереч положень п. 3.9. та 3.16. Інструкції № 368, уклало спірний договір з інвестором та передало за ним кошти, які не є відсотками за договором субординованого боргу. При цьому Відповідач-1 не подав до Національного банку України пакета документів, необхідного для отримання дозволу щодо зміни інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що ставить під загрозу стабільність банківської системи. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/30/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що при укладенні оспорюваного договору були враховані інтереси ПАТ "Дельта Банк" щодо уникнення зменшення його активів. За висновками суду першої інстанції, під час укладення вказаного договору не було допущено порушень норм п. 3.16. Інструкції №

368. При цьому суд зазначив, що визнання недійсним оспорюваного договору призведе до порушення інтересів Відповідача-1 та його кредиторів з огляду на те, що ПАТ "Дельта Банк" буде зобов`язаний повертати грошові кошти, отримані за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.03.2013 у повному обсязі. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25.08.2021, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/30/19 та ухвалено нове, яким позов Національного антикорупційного бюро України задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 29.03.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Компанією Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited). Задовольняючи позов, господарський суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Верховний Суд, виходив з того, що вказаний договір відступлення права вимоги суперечить нормам статей 509, 510, 1046 Цивільного кодексу України, оскільки внаслідок його укладення банк-боржник (Відповідач-1) одночасно набув статусу інвестора та боржника за договором субординованого боргу. При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що АТ "Дельта Банк", в порушення вимог Інструкція № 368, взяло на себе зобов`язання за спірним договором з оплати на користь Компанії Калума Холдінгз Лімітед плати за відступлення права вимоги, внаслідок чого відбулося зарахування однорідних зустрічних вимог. Крім того, за висновком суду, укладення зазначеного договору призвело до заміни інвестора у зобов`язанні за договором субординованого боргу та до використання залучених коштів без відома і згоди Національного банку України, чим було порушено економічні інтереси держави та поставлено під загрозу стабільність банківської системи. Не погоджуючись із зазначеною постановою господарського суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , як особа, що не приймала участі в справі, звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Зазначена скарга обґрунтована тим, що заявник, як колишня Голова Ради директорів та Голова Кредитного комітету ПАТ "Дельта Банк", має охоронюваний законом інтерес щодо підтвердження законності спірного договору, оскільки визнання його недійсним створює правові підстави для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заявляти вимогу про стягнення шкоди з ОСОБА_1 (створює в майбутньому обов`язок відшкодувати шкоду). При цьому у якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", викладених в постановах від 13.10.2020 у справі №910/30/19, від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18, від 06.03.2018 у справі №760/10884/15-ц. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" (щодо можливості застосування вказаних норм за зворотною дією у часі); пунктів 3.9., 3.16. Інструкція № 368 (щодо можливості проведення розрахункових операцій між інвестором і банком та щодо відсутності або наявності обов`язку отримувати дозвіл Національного банку України при укладенні спірного договору); норм статті 207, 228 Цивільного кодексу України у аналогічних правовідносинах. У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України (далі - НБУ) просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 20.10.2021 від НАБУ надійшов відзив на касаційну скаргу в якому Позивач просить постановити ухвалу про закриття касаційного провадження у справі № 910/30/19 за вказаною скаргою. У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) зазначив про необґрунтованість її доводів у зв`язку з чим просив залишити зазначену скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 - без змін. ПАТ "Дельта Банк" також подало відзив на касаційну скаргу в якому просить закрити касаційне провадження за вказаною скаргою. 26.10.2021 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких заявниця висловлює свою незгоду з відзивом на касаційну скаргу НАБУ та повторно зазначає, що оскаржуване судове рішення стосується її прав, інтересів та обов`язків. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі у розгляді справи та вважає, що оскаржуване судове рішення стосується її охоронюваних законом інтересів, Суд дійшов висновку про те, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю з огляду на наступне. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на касаційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу. Зі змісту наведеного вбачається, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути й вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про її права, інтереси та (або) обов`язки. У цьому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13.10.2021 у справі № 917/1697/20, від 12.11.2018 у справі № 910/2611/18, від 09.04.2019 у справі № 916/1717/17, від 03.07.2019 у справі № 910/15668/18, від 22.05.2019 у справі № 904/7274/17, від 09.07.2019 у справі № 01/1494(14-01/1494). Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що судове рішення стосується його прав та/або обов`язків чи інтересу, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема касаційної скарги. Таким чином, особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з касаційною скаргою в порядку, передбаченому статтями 17, 287 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, це означає, що скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, і про які саме. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України при розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи і яка вважає, що суд оскаржуваним судовим рішенням було вирішено питання про її права, інтереси та/або обов`язки, суд касаційної інстанції, перевіривши матеріали касаційної скарги на предмет їх відповідності статтям 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення скарги без руху, повернення касаційної скарги чи для відмови у відкритті касаційного провадження з інших підстав, відкриває касаційне провадження за скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника касаційної скарги. Якщо касаційним судом буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом не вирішувалися, то касаційний суд закриває касаційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Подібну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112. Як зазначалося вище, ОСОБА_1 , звертаючись з касаційною скаргою, посилається на те, що вона не приймала участі в розгляді справи, однак, як колишня Голова Ради директорів та Голова Кредитного комітету ПАТ "Дельта Банк", має охоронюваний законом інтерес, який порушено оскаржуваним судовим рішенням, щодо підтвердження законності спірного договору, оскільки визнання його недійсним створює правові підстави для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заявляти вимогу про стягнення шкоди з ОСОБА_1 . Однак, Верховний Суд з вказаним твердженням не погоджується і вважає його безпідставним, оскільки із вказаних аргументів жодним чином не слідує наявності тих умов, з якими норми чинного процесуального законодавства пов`язують можливість оскарження судового рішення не залученою до участі у справі особою. Так, предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Компанією Калума Холдінгз Лімітед, у тому у числі, з підстав порушення порядку регулювання діяльності банків. Водночас, скаржник не є стороною вказаного правочину та учасником цієї справи, і оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалося питання про його права, інтереси та/або обов`язки. Крім того, ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскаржуваної ОСОБА_1 постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 не містить жодних посилань, які б стосувались її прав чи обов`язків. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. З огляду на викладене та враховуючи, що скаржником не доведено, а Верховним Судом не встановлено обставин, які давали б підстави вважати, що судом апеляційної інстанції було вирішено питання про права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 , в силу норм пункту 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України касаційне провадження за касаційною скаргою такої особи підлягає закриттю. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі №910/30/19 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік І. С. Міщенко