Постанова 4857 № 500/3958/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3958/21 пров. № А/857/17032/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Кушнерика М.П. з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року (суддя першої інстанції Баб`юк П.М., м. Тернопіль) В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2019 №00005513302 та №00005503302. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Тернопільській області від 09.12.2019 №00005513302 та №00005503302. Стягнуто з Головного управління ДПС в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5016 грн. Із таким судовим рішенням не погодилося Головне управління ДПС у Тернопільській області та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення і відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду, зазначило, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином. Оскільки позивачем самостійно не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік необхідно сплатити у розмірі 16516,57 грн. Також відповідач зазначив, що з огляду на те, що позивачем самостійно не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, тому податкові зобов`язання з військового збору за 2018 рік визначаються контролюючим органом самостійно. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Так, позивач була належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на вказану нею адресу, яка отримана 20.10.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу, судова повістка одержана відповідачем 08.10.2021 о 09:09 год, що підтверджено звітом про доставку електронного листа. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до договору дарування від 30.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Чопик І.Я., зареєстрованого у реєстрі за №1494 ОСОБА_2 (дарувальник) передала безоплатно у власність ОСОБА_1 (обдаровуваній) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 20). Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 15.10.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. За результатами проведення перевірки складено акт №139/19-00-33-02/31/20201106 від 15.10.2019, в якому зафіксовані наступні порушення позивачкою вимог чинного податкового законодавства: - пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п. 174.4 ст. 174, "в" п. 176.1 ст.176, п.179.7, ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) у результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2018 рік в сумі 16516,57 грн; - п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого проведеною перевіркою донараховано військовий збір за результатами отриманих доходів у вигляді дарування за 2018 рік в сумі 4954,97 грн; - пп. 49.18.4 п. 49.18 ст.49 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларацій про майновий стан та одержані доходи за 2018 рік (аркуші справи 10-16). На підставі вказано акта перевірки податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №00005513302 від 09.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 20645,71 грн. (а.с. 6); №00005503302 від 09.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 6193,71 грн. (а.с. 7); №00005523302 від 09.12.2019, яким визначено штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 170,00 грн. (а.с. 8). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в разі отримання подарунку у вигляді об`єкту нерухомості від члена сім`ї першого та другого ступенів споріднення, такий подарунок оподатковується за нульовою ставкою, що звільняє обдаровану особу від сплати податку на доходи, військового збору. Позивачка за договором дарування отримала в дар житловий будинок від рідної сестри, яка є членом сім`ї фізичної особи (позивачки) другого ступеня споріднення. Таким чином, дохід у вигляду подарованого об`єкту нерухомості позивачці оподатковується за нульовою ставкою, а тому, вона не має сплачувати податок на доходи і військовий збір. Сам факт не подання позивачем декларації про майновий стан та одержані доходи за 2018 рік не може слугувати окремою підставою для нарахування позивачці грошових зобов`язань, у разі спадкування об`єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою. Отже, відповідачем безпідставно нараховані позивачці грошові зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно пп.164.2.10 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом. Відповідно до пунктів 174.1, 174.3 ст. 174 ПК України до об`єктів спадщини належать, в тому числі, об`єкти нерухомості. Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Згідно підпунктів 174.2.1, 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПК України за нульовою ставкою оподатковується об`єкт спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення. За ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу оподатковується вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту. Відповідно до положень п. 176.1 ст. 176 ПК України платник податку при отриманні доходу має подати податкову декларацію. Згідно п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Пунктом 174.6 ст. 174 ПК України передбачено, що об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини. Відповідно до п. 174.8 ст. 174 ПК України у разі спадкування будь-яких об`єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. Якщо об`єкти, подаровані платнику податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об`єктів спадщини/дарунків об`єктом оподаткування є оціночна вартість таких об`єктів спадщини/дарунків, визначена згідно із законом. Отже, при отримані у подарунок об`єкту нерухомості платник податку має подати відповідну декларацію, сплатити податок на доходи та військовий збір, однак в разі отримання подарунку у вигляді об`єкту нерухомості від члена сім`ї першого та другого ступенів споріднення, такий подарунок оподатковується за нульовою ставкою, що звільняє обдаровану особу від сплати податку на доходи, військового збору. Згідно п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 04.07.1985 та серії НОМЕР_2 від 17.04.1982, ОСОБА_1 за договором дарування отримала в дар житловий будинок від рідної сестри ОСОБА_2 , яка є членом сім`ї фізичної особи (позивачки) другого ступеня споріднення. Отже, дохід у вигляду подарованого об`єкту нерухомості позивачці оподатковується за нульовою ставкою. Враховуючи зазначені обставини, позивач не повинна сплачувати податок на доходи і військовий збір. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, сам факт не подання позивачем декларації про майновий стан та одержані доходи за 2018 рік не може слугувати окремою підставою для нарахування позивачці грошових зобов`язань, у разі спадкування об`єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування. Щодо стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3200,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Також позивач просив стягнути на його користь понесені судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 2102 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4943,25 грн. Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: договір про надання правової допомоги №8 від 08.07.2021, розрахунок обсягу та вартості правової допомоги від 09.07.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2021 (аркуші справи 26-28). Відповідно до наданих документів вартість однієї години роботи адвоката складає 800,00 грн. Адвокатом надано наступні послуги із зазначенням витраченого часу: з`ясування та аналіз обставин, за яких було прийнято спірні рішення - 800 грн/1 год: збір, аналіз, систематизація доказів - 1660 грн / 2 год; написання позовної заяви, оформлення додатків та їх копій - 2400 грн / 3 год. За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи. При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, судом першої інстанції враховано, що дана справа є незначної складності, судова практика в даній категорії справ сформована судами, а всі додатки до позовної заяви були в позивачки. Тому, збір, аналіз, систематизація доказів та написання позовної заяви, оформлення додатків та їх копій не потребують такої значної витрати часу, як визначає представник позивачки. Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, обмежив розмір витрат на правничу допомогу та стягнув на користь позивача з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3200 грн Апелянт не надав доказів неспівмірності визначеної судом суми. Отже, в цій частині підстав для скасування або зміни рішення суду немає. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 29.10.2021.