Постанова 4824 № 757/55559/20-ц

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 757/55559/20 Номер провадження 22-ц/824/12416/2021 Головуючий у суді першої інстанції О.Л. Бусик Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 20 жовтня 2021року місто Київ Номер справи 757/55559/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. секретар судового засідання: Сіра Ю.М. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року, ухваленеу складі судді Бусик О.Л., в приміщенні Печерського районного суду м.Києва, повне рішення складено 08.07.2021, - в с т а н о в и в : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточненим у подальшому, до ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18 годині 08 хвилин на сайті Інформаційного агентства «Українські новини» опубліковано і поширено недостовірну інформацію під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_4 » та наступного змісту: 1) «ІНФОРМАЦІЯ_8»; 2) «ІНФОРМАЦІЯ_9»; 3) ІНФОРМАЦІЯ_10..». Згодом інші інформаційні джерела на своїх власних сайтах зробили посилання на статтю, викладену на сайті ТОВ ІА «Українські новини», чим продовжили ланцюг поширення неправдивої інформації в мережі Інтернет про позивача. Таким чином, відповідач у стверджувальній формі повідомив необмеженій кількості людей вказану негативну та недостовірну інформацію стосовно позивача, що в свою чергу ганьбить ділову репутацію, недоторканість якої передбачена ст.94 ЦК України. Така інформація є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності з огляду на те, що з інформації, викладеної на сайті ТОВ ІА «Українські новини», можна зробити оціночне судження про те, що начебто позивач є певним лобістом, який імітує розвиток спорту і має необхідні «домовленості» з чиновниками Міністерства молоді та спорту. Такі твердження є недостовірними та абсурдними, поширена інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 . Вказана інформація не підтверджена жодним доказом, жодним свідком, не має жодного кримінального провадження відкритих щодо позивача чи факту, де задокументовано «розкрадання коштів» за участі позивача. Поширена недостовірна інформація принижує статус позивача в очах суспільства, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем в його діяльності моральних та правових норм. З урахуванням зазначених обставин, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації інформацію, що розміщена ТОВ ІА «Українські новини» в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступного змісту: 1) «ІНФОРМАЦІЯ_8»; 2) «ІНФОРМАЦІЯ_11»; 3) ІНФОРМАЦІЯ_10. Зобов`язати ТОВ ІА «Українські новини» протягом 7 днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, яка була розміщена на офіційному сайті ТОВ ІА «Українські новини» від ІНФОРМАЦІЯ_12 року о 18-03 годині 30 хвилин, шляхом розміщення інформації на офіційному сайті ТОВ ІА «Українські новини» (https//ukranews.com) у вигляді тексту ухваленого судового рішення у цій справі та тексту спростування, текстового оголошення зі змістом публічних вибачень та роз`яснення, що поширена інформація на офіційному сайті від ІНФОРМАЦІЯ_12 року є повністю недостовірною. Зобов`язати ОСОБА_2 протягом 7 днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати інформацію, поширену в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом розміщення тим же шрифтом, на тій же сторінці на тому ж місці Інтернет-сайту, де містилася інформація, яка спростовується, тексту ухваленого судового рішення у цій справі та тексту спростування. Стягнути солідарно з відповідачів одну гривню у відшкодування завданої йому моральної шкоди. Судові витрати покласти на відповідачів. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції порушив ст.ст. 3, 9, 32, 68 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ст.ст. 2, 5 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 201, 302, 276, 277, 278, 299, а також норми ст.ст. 10, 58, 60, 61, п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України, оскільки відповідачами не надано жодного належного доказу на підтвердження достовірності поширеної ними інформації. Суд не врахував, що інформація, яка поширена відповідачами не підтверджена жодним доказом, жодним свідком, не має жодного відомого кримінального провадження, відкритого щодо позивача чи факту, де задокументовано «розкрадання коштів» за участі позивача. Відсутні будь-які докази, що позивач особисто має відношення до корупційних дій та має хоч якесь відношення до розкрадання коштів, виділених на фінансування системи закладів «ІНФОРМАЦІЯ_19». І взагалі немає таких даних чи існує вказане розкрадання. Такі твердження є недостовірними та абсурдними, поширена інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 . Вказав, що фактично автор взяв на себе відповідальність встановлювати і давати фінансову оцінку стану справ в системі закладів «ІНФОРМАЦІЯ_19», не маючи для цього жодних підстав, виходячи за рамки здорового глузду. Такі дії відповідачів є неприпустимим і такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача. Наведена інформація є повністю недостовірною та безпідставною, носить негативний характер і порушує особисті немайнові права позивача па повагу до його гідності та честі, недоторканість ділової репутації, в зв`язку з чим підлягає спростуванню. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що відсутні підстави для подачі апеляційної скарги для оскарження рішення суду від 01.07.2021, оскільки таке рішення є законним, обґрунтованим. Судом встановлено обставини, які мають значення для справи та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову, а позивачем у апеляційній скарзі не зазначено нових обставин, що підлягають встановленню, відсутні посилання на нові докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Твердження, наведені у апеляційній скарзі, не відповідають дійсності. Позивач є публічною особою, відомим у суспільстві, який обіймає публічну посаду, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значмо ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес. Також звернув окрему увагу суду на твердження позивача у позовній заяві про те, що: «Відсутні будь - які докази, що позивач особисто має відношення до корупційних дій та має хоч якесь відношення до розкрадання кошів виділених на фінансування системи закладів «ІНФОРМАЦІЯ_19». Враховуючи норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постанови Пленуму Верховного Суду У країни від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з метою недопущення порушення охоронюваних законом прав відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, закрити апеляційне провадження у справі, судові витрати покласти на позивача. Відповідач ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористалося. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_3. доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити їх з викладених підстав. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чиж Б.І., будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи, що підтверджується розпискою, у судове засідання апеляційної інстанції 20.10.2021 не з`явився. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від відповідача не надходило. Відповідач ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи, явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечило. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від Товариства не надходило. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та їх представників з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч.1, ч.2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог. Суд вважав, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, яким чином розміщення на сайті ТОВ ІА «Українські новини» інформація порушило його права, оскільки зазначені вислови є дослівним відтворенням повідомлення фізичної особи - адвоката ОСОБА_2., а зазначені ОСОБА_2 слова, які визначені позивачем як інформація, що порочить його гідність, честь та ділову репутацію, є висловленнями ряду оціночних суджень, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер такого викладення спірної інформації. Судом також було враховано, що ТОВ ІА «Українські новини» надано публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_14 року о 12:24 годині, яка була розміщена на сайті відповідача наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_15». Колегія суддів вважає такі висновки суду законними і обґрунтованими, такими що відповідають встановленим у справі обставинам, з огляду на таке. Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). Згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Слід зазначити, що норма частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію», яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема стаття 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 15, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації. При поширенні недостовірної інформації стосовно життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тобто, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами. За правилом статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18 годині 08 хвилин на сайті Інформаційного агентства «Українські новини» опубліковано і поширено недостовірну інформацію під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_16 » та наступного змісту: 1) «ІНФОРМАЦІЯ_8»; 2) «ІНФОРМАЦІЯ_17»; 3) ІНФОРМАЦІЯ_18..». Звертаючись до суду з позовом позивач вказував на те, що ТОВ ІА «Українські новини» в стверджувальній формі повідомило необмеженій кількості людей вказану негативну та недостовірну інформацію стосовно позивача, що в свою чергу ганьбить ділову репутацію, недоторканість якої передбачена ст. 94 ЦК України. Суд першої інтонації дійшов вірного висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, яким чином розміщення на сайті ТОВ ІА «Українські новини» інформація порушило його права, оскільки зазначені вислови є дослівним відтворенням повідомлення фізичної особи, адвоката ОСОБА_2 .Натомість зазначені ОСОБА_2 слова, які визначені позивачем як інформація, що порочить його гідність, честь та ділову репутацію, є висловленнями ряду оціночних суджень, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер такого викладення спірної інформації. Колегія суддів вважає, що інформація розміщена на сайті ТОВ ІА «Українські новини» є оціночним судженням ОСОБА_2 , що ґрунтується на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації, а не твердженням. Поширені щодо ОСОБА_1 оціночні судження не входять до категорії недостовірної інформації. Відповідачі не можуть бути притягнені до відповідальності за висловлення оціночних суджень щодо публічної особи, оскільки такі судження містять думки та критику дій посадової особи, яка має право на відповідь та спростування такої інформації. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції належним чином дослідив та розрізнив фактичні твердження і оціночні судження, вірно розмежував такі відомості від думок, критичних висловлювань, ідей, оціночних суджень, висловлених відповідачем у порядку реалізації конституційного права на свободи вираження думки і слова у даному випадку щодо здійснення ОСОБА_1 діяльності у закладах «ІНФОРМАЦІЯ_19». Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має особливий статус і є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою, як з боку активістів так і пересічних громадян. Інформація, поширена відповідачами стосується виключно професійної діяльності, а не його приватного життя. Крім того, враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес, позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб. За таких обставин, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, беручи до уваги те, що позивач є публічною особою, а оспорювана інформація, поширена відповідачами, - допустимою критикою публічної особи, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що ТОВ ІА «Українські новини» було надано публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_14 року о 12:24 годині, яка розміщена на сайті відповідача наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_15». Оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання поширеної відповідачами інформації недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача, обґрунтованим є висновок суду про відмову у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено, що внаслідок розміщеної на сайті ТОВ ІА «Українські новини» інформації йому було завдано моральну шкоду, а також причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідачів. Доводи апеляційної скарги щодо неналежності доказів наданих стороною відповідача на спростування зазначених у позові обставин, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. Так, згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною позивача до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи. При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Суд у своєму рішенні навів мотиви з яких не прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову. Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову у повному обсязі, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 28.10.2021. Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна