Постанова 4824 № 755/11830/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 755/11830/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/14384/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Гаврилова О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. 26 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Семенюк Т.А. Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей з ОСОБА_2 ,- В С ТА Н О В И В : У липні 2021 рокуОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей з ОСОБА_2 . Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей з ОСОБА_2 . Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нове рішення про задоволення заяви про видачу судового наказу в повному обсязі вважаючи, що судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що при поданні заяви про видачу судового наказу вимоги ст. 163 ЦПК України були виконані, натомість суд першої інстанції не врахував факт проживання боржника ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , що зазначена в заяві, а також ця адреса зазначена у довідці з Державної міграційної служби за № 05\6037. Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що у довідці з Державної міграційної служби зазначено, що ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 може бути вручена офіційна кореспонденція. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що відсутня можливість встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) ОСОБА_2 за зареєстрованою адресою, вказаною у заяві. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Так, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Статтею 163 ЦК України передбачено вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу. Згідно ч. 5 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Судом встановлено, що у липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання двох доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви і до досягнення дітьми повноліття. При цьому заявник зазначила адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_2 та адресу фактичного проживання: АДРЕСА_1 . 21 липня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва зроблено запит до Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» про отримання відомостей щодо реєстрації місця проживання боржника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як вбачається з інформації наданої відповідним органом реєстрації місця перебування та місця проживання особи, боржник, ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим за вказаною заявником адресою АДРЕСА_1 (а.с. 20). Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», сухопутна територія Автономної Республіки Крим визначається тимчасово окупованою територією. Згідно зі ст. 9 вказаного Закону, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Таким чином, враховуючи те, що боржник ОСОБА_2 згідно копії його паспорта щодо реєстрації зазначено адресу АДРЕСА_2 , яка тимчасово окупована територія України то суд не має можливості виконати вимоги ч. 5 ст. 165 ЦПК України щодо встановлення зареєстрованого місця проживання боржника, натомість інформації щодо внутрішньо переміщених осіб відсутня. Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що заява про видачу судового наказу може подаватися за останньою відомою адресою місця проживання боржника, з огляду на наступне. Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. За загальним правилом частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною 9 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Разом з тим частиною9 ст. 165 ЦПК України, яка є спеціальною у даних правовідносинах, встановлено що, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що приписи ч. 9 ст. 165 ЦПК України є спеціальною нормою, якою встановлена окрема імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить положенням ст.162 ЦПК України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи). Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом. Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов`язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи - боржника. Висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Колегія суддів також звертає увагу на те, що за положеннями ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Тобто, в даному випадку стягувач, встановивши інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника, не позбавлена можливості звернутись до суду з повторною заявою про видачу судового наказу або з позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду обґрунтовані, та не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді