Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1299/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1299/21 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельника Юрія Анатолійовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельника Юрія Анатолійовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАНД" про визнання дій протиправними та скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельника Ю.А., третя особа: ТОВ "АЛАНД", в якому просив: - визнати дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальності незаконними та неправомірними; - скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва, Мельника Ю.А. про відкриття виконавчого провадження №64261076 від 25.01.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "АЛАНД" заборгованості в розмірі 21 160,24грн.. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що відповідачем відкрито виконавче провадження за №64261076 з примусового виконавчого напису №60581 вчиненого 5.10.2020р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу щодо стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ "АЛАНД" боргу у розмірі 21 160,24грн.. На думку позивача, приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було порушено приписи ст.24 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки боржник проживає за межами виконавчого округу м.Києва. Посилаючись на вказане просила позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021р. адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельника Ю.А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №64261076 від 25.01.2021р.. Скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва, Мельника Ю.А. про відкриття виконавчого провадження №64261076 від 25.01.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "АЛАНД" заборгованості в розмірі 21 160,24грн.. Стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельника Ю.А. на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908грн., сплачений квитанцією №51 від 29.03.2021р.. В апеляційній скарзі Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Ю.А. просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем порушено правила територіальної діяльності приватних виконавців, так як без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження його майна. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 5.10.2020р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №60581, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 21 160,24грн.(а.с.115-116). У виконавчому написі вказано, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 25.01.2021р. приватним виконавцем Мельником Ю.А. винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчого напису №60581 від вчиненого 5.10.2020р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. щодо стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Аланд"" заборгованості у розмірі 21 160,24грн.(а.с.23). Вважаючи постанову від 25.01.2021р. про відкриття ВП №65261076 протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню, позивач звернувся в суд із даним адміністративним позовом. Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваної постанови приватного виконавця, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.1 ЗУ "Про виконавче провадження" від 2.06.2016р. №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положення п.3 ч.1 ст.3 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приписами ч.1,2 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Згідно з ч.2 ст.24 ЗУ "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2.06.2016р. №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII). Згідно зі ст.1 цього Закону примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених ЗУ "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців. Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Частинами 1,2 ст.25 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Згідно з п.1 ч.1, ч.3, 7 ст.26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. За визначеннями, поданими у ст.3 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-IV від 11.12.2003р. (далі - Закон №1382-IV) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Частиною 2 ст.2 Закону №1382-IV встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. За змістом ст.6 Закону №1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Згідно з ч.1 ст.4 ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5942-VI від 20.11.2012р. (далі - Закон №5942-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Відповідно до п.14 ч.1 ст.7 Закону №5942-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу). Аналізуючи вказані норми законодавства, судова колегія зазначає, що, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В той же час, п.10 ч.4 ст.4 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено під час апеляційного розгляду, що виконавчий напис нотаріуса за №60581 від 5.10.2020р. на підставі якого відкрито виконавче провадження №64261076, містить інформацію про те, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, згідно записів паспорту серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.41), місцем реєстрації позивача, зазначено з 25.04.2016р.: АДРЕСА_2 ,. Згідно доводів апелянта, 22.01.2021р. від ТОВ "Фінансова компанія Аланд" надійшла заява про примусове виконання рішення, в якій ставилось питання про відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, з примусового виконання виконавчого напису №60581 від 5.10.2020р., виданим приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 21 160,24грн.. Апелянт посилається на те, що оскільки у виконавчому документі вказано місце фактичного проживання в межах виконавчого округу м.Києва, то у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Проте, судова колегія вважає такі твердження апелянта необґрунтованими та зазначає, що обставини фактичного проживання ОСОБА_1 в межах виконавчого округу м.Києва окрім як зазначенням у виконавчому документі більш нічим не підтверджуються. При цьому, що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом №1382-IV) або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні Закону №1382-IV. Так, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не встановлює відповідних обставин, адже не викликає особу, не спілкується з нею та не отримує від неї жодної інформації. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що саме виконавчим документом у цій справі встановлено фактичне місце проживання боржника. Аналізуючи положення ст.ст.9, 18 Закону №1404-VІІІ, положення ст.27 Закону №1403-VIII, а також положення ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5942-VI, апеляційний суд дійшов висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам ч.2 ст.2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись. Серед іншого, норми КАС України також пов`язують місце проживання особи із зареєстрованим місцем її проживання. Так, відповідно до ч.3 ст.171 КАС України суд встановлює місце проживання фізичної особи шляхом надсилання запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Отже, законодавець, оперуючи поняттям "місце проживання особи", передбачає, що таке місце проживання має бути особою зареєстровано і суб`єкти владних повноважень зобов`язані враховувати таку інформацію при здійсненні ними владно-управлінських функцій. Отже, відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені ч.1 ст.4 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та кореспондуються з положеннями ч.2 ст.2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку, нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження" (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Відсутність прямої вказівки в ЗУ «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.10.2021р. по справі №300/2557/20. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не дотримано вимог ст.24 ЗУ "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження в іншому виконавчому окрузі, тобто не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна. Тому є обґрунтованими доводи позивача як підстава позову, що відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчі документи з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців. За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що спірну постанову про відкриття виконавчого провадження не можна вважати законною та правомірною, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельника Юрія Анатолійовича залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий: Ю.М.Градовський Судді: А.В.Крусян О.В.Яковлєв