Постанова 4809 № 398/2725/20

ПОСТАНОВА Іменем України 11 жовтня 2021 року м. Кропивницький справа № 398/2725/20 провадження № 22-ц/4809/1237/21 Кропивнивький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Карпенко О. Л., Письменний О. А., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2021 року (суддя Бугайченко Т. А.). ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернулася до Олександрійського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 28 лютого 2019 року у Приморському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Одеській області, про що зроблений актовий запис №

397. Неповнолітню дочку, ОСОБА_3 , 2018 року народження, просила залишити проживати з нею. Вимоги обґрунтовує тим, що між подружжям припинені шлюбні відносини та не ведеться спільне господарство. Фактично сім`я розпалася, шлюб існує формально. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Рішення про розлучення позивачем прийнято остаточно, надання строку на примирення не потребує, так як вважає що примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе. Перебування у шлюбі суперечить інтересам доньки та інтересам позивача розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. Короткий зміст рішення суду Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2021 року, позов задоволено повністю. Розірваний шлюб між ОСОБА_1 та Малишовим ОСОБА_4 , який зареєстрований 28 лютого 2018 року Приморським районним у місті Одесі відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції, актовий запис №

397. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що причини розірвання шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача. Збереження шлюбу можливе на почуттях взаємної поваги та любові, взаємодопомоги та підтримки, що є морально-правовою основою шлюбу. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із зазначеним рішенням в інтересах відповідача адвокатом Каразейською Є.Д. подана апеляційну скарга, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, і невідповідність висновків суду обставинам справи, заявлено про скасування рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2021 року по справі № 398/2725/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та закриття провадження по справі. Вимоги обґрунтовані тим, що не вирішено питання про місце проживання дитини. Стосунки між подружжям почали налагоджуватися. Відповідачем подавалося клопотання про надання строку на примирення. Розлучення негативно впливатиме на стан і розвиток спільної дитини. Суд формально поставився до розгляду питання про розірванню шлюбу, не з`ясував фактичні взаємини між подружжям, не в повній мірі врахував наявність малолітньої дитини та не вжив достатніх заходів для примирення подружжя. Узагальнені доводи і заперечення позивача на апеляційну каргу Позивачка скористалася своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подати до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу. Вказала, що надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України. На підтвердження неможливості спільного проживання до суду першої інстанції під час розгляду справи, були надані пояснення і докази про неодноразове звернення до органів поліції, з проханням про вжиття заходів відносно ОСОБА_2 , оскільки останній застосовував фізичну силу, погрожував викрасти дитину, виражався нецензурною лайкою, постійно утворював сварки. Відносно ОСОБА_2 був складений адміністративний протокол за ч.2 ст. 173-2 КУпАП та направлений до суду для прийняття рішення. 09.04.2020 року відносно ОСОБА_2 був складений адміністративний протокол за ч. І ст 173-2 КУпАП та 02.06.2020 року постановою судді Київського районного суду м. Одеса відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, накладено стягнення у вигляді штрафу. Тому суд дійшов вірного висновку, про неможливість примирення, оскільки дії відповідача не свідчать про його намір побудувати сімейні відносини, на почуттях взаємної любові, поваги, взаємодопомоги і як наслідок незрозуміла його мета та причини збереження сім`ї. Рух справи в апеляційному суді Апеляційна скарга подана 09 червня 2021 року. Від імені ОСОБА_2 адвокатом Каразейською Є.Д., ордер адвоката від 1 червня 2021 року на підставі договору про надання правової допомоги №26/03-21. Ухвалою від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав в ній визначені. Недоліки, допущені при подачі апеляційної скарги, усунуті, за наслідком чого ухвалою від 21 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, наданий строк для подачі відзиву. Ухвалою від 15 вересня 2021 року закінчені підготовчі дії, справу призначено до розгляду на 11 жовтня 2021 року. Ухвалою від 11 жовтня 2021 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Позиції сторін у судовому засіданні Позивач в засіданні апеляційного суду заперечувала щодо доводів апеляційного оскарження, наполягала на розлученні, вказувала про неможливість спільного проживання з відповідачем. Відповідач повідомлявся про час, дату і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про направлення поштових відправлень (судових повісток а.с. 178,179 ). Згідно поштового повідомлення судовий виклик повертається, так як адресат відсутній за вказаною адресою. Виклик направлявся за адресою вказаною стороною відповідача в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 . Кожна сторона зобов`язана добросовісно користуватися набутими правами та обов`язками. Так, за положеннями статті 131 ЦПК учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Також судом апеляційної інстанції 20 вересня 2021 року направлене SMS-повідомлення «Судова повістка про виклик до суду» на номер засобу зв`язку ОСОБА_2 визначений ним номер телефону в апеляційній скарзі та його представнику адвокату Каразейській Є.Д., яка подавала апеляційну скаргу в інтересах відповідача (а.с.181-182). У рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Процесуальний обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки чітко визначає характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. За викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що неотримання скаржником судової кореспонденції за зазначеною ним же в апеляційній скарзі поштовою адресою, свідчить про свідоме небажання скаржника скористатись своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні. Суд першої інстанції встановив такі обставини: 28 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований 28 лютого 2018 року в Приморському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Одеській області, про що в книзі реєстрації актів про шлюб зроблено відповідний актовий запис за № 397 (а.с.4). У шлюбі в подружжя народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5). Сторони, подружжя проживають окремо, сімейне життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують через несумісність характерів та різних поглядів на сімейне життя, що призвело до втрати почуттів, поваги і любові, примирення є неможливим. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін, з наступних підстав. Встановлено, що спільне життя подружжя не склалося, шлюбні відносини між ними припинені, сторони спільного господарства не ведуть. У зв`язку з чим, їхній шлюб носить формальний характер і його подальше збереження є неможливим. Ухвалюючи оскаржуване рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції посилався на те, що сторони подружні відносини припинили, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу суперечить їх інтересам, примирення між ними неможливе. Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Частинами 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом положень законодавства. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Щодо ненадання строку на примирення за заявою відповідача, встановлене наступне. 19.04.2021 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника відповідача про надання сторонам у справі строку на примирення. Суд в ухвалі від 7 травня 2021 року вказав, що клопотання не підписано ні відповідачем, ні його представником. Відтак письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог процесуального законодавства, за наслідком чого суд повертає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 183 ЦПК України). В засідання суду ні відповідач, ні представник не з`являлися. Натомість позивач в поясненнях від 07.05.2021 (а. с.90) категорично заперечувала щодо надання строку на примирення, оскільки відповідач постійно до неї застосовує фізичну силу, вона втратила до нього почуття любові. Сім`я існує лише формально. Також ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 7 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду, на підставі поданої позивачем заяви. Тобто доводи скарги щодо не вирішення питання про місце проживання дитини та ненадання строку на примирення, розглядались судом першої інстанції, суд прийняв процесуальні рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В ході перегляду справи фактів порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права не встановлено. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , - залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2021 року , - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Карпенко О. А. Письменний