Постанова 4809 № 391/425/19

ПОСТАНОВА Іменем України 13 лютого 2020 року м. Кропивницький справа № 391/425/19 провадження № 22-ц/4809/212/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В. секретар Гончар В.В. учасники справи: ОСОБА_1 ОСОБА_2 - представник адвокат Шинкарьов О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 29.10.2019 року, суддя Мумига І.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 04.11.2008 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Компаніївського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №31. В період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачем. ОСОБА_2 зазначила, що між нею та відповідачем під час спільного проживання виникають непорозуміння та сварки, що в кінцевому відношенні привело до припинення шлюбних відносин. З травня 2019 року вони проживають окремо, майже не спілкуються, лише іноді телефоном. Просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Компаніївського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №31. Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 29.10.2019 року, позов задоволено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначається, що суд не прийняв до уваги, що у сторін є малолітня дитина, яка потребує, як матері так і батька і у них міцна сім`я, висновок суду про небажання зберегти сім`ю не відповідає дійсності. З позивачем були деякі непорозуміння, одна це не є підставою для розірвання шлюбу та руйнування сімейних відносин. На даний час сторони порозумілися і не хочуть руйнувати сім`ю. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26.12.2019 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09.01.2020 справу призначено до розгляду. До суду надано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Зазначається, що судом першої інстанції надавався строк для примирення, однак за цей час відносини між ними лише погіршилися внаслідок грубих та неадекватних дій відповідача по відношенню до позивача та їхнього сина. Посилання відповідача, що він хоче зберегти сім`ю вважає такими, що не відповідають дійсному становищу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 04.11.2008 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Компаніївського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 31, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4) Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.5) Судом надавався сторонам термін на примирення, однак сторони не примирилися. Сторони не мають спільного бюджету, розпад сім`ї відбувся остаточно та поновити її неможливо, позивач наполягає на розірванні шлюбу. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність розірвання шлюбу подружжя, оскільки зберегти сімейні відносини між сторонами не вбачається за можливе. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому з 04.11.2008 , що підтверджено матеріалами справи. Сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до ч. 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з ч. 2 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно статей 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя і якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, що мають істотне значення, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції враховано наявність у подружжя дитини, у зв`язку з чим сторонам було надано час для примирення, строком 3 місяці. Однак, вжиті заходи щодо примирення результатів не дали, позивач продовжує наполягати на розлученні, що підтверджується її заявою від 24.09.2019 року (а.с. 30) та відзивом на апеляційну скаргу. Колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між сторонами на підставі ст. ст. 104, 110 СК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, що мають істотне значення. Доводи викладені в апеляційній скарзі, що сторони примирились, проживають однією сім`єю не знайшли свого підтвердження. ОСОБА_2 категорично наполягала на розірванні шлюбу. Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції, так як не впливають на законність прийнятого рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Апеляційний суд, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів заяви та наданих сторонами доказів. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 статті 375 ЦПК України залишається без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 29.10.2019 року, залишити без змін. Текст постанови складено 17.02.2020 року. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: