Постанова Кропивницький апеляційний суд № 384/448/20

ПОСТАНОВА Іменем України 13 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 384/448/20 провадження № 22-ц/4809/651/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Деменко О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2020 року у складі судді Галицького В.В. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначала, що з відповідачем перебуває у шлюбі з 12 березня 1999 року, який зареєстровано Добрянською сільською радою Вільшанського району Кіровоградської області. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружні стосунки з відповідачем не склались через відсутність взаєморозуміння та розходження поглядів на сімейні відносини та обов`язки з ведення спільного господарства, часто виникають сварки. З вини обох сторін сумісне життя і збереження сім`ї стали неможливими. Шлюбні відносини припинились більше чотирьох років тому. Позивач вважає, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам. Підстав для примирення не вбачає. Просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, судові витрати покласти на відповідача. Короткий зміст рішення суду Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2020 року позов задоволено. Розірвано шлюб, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.03.1999 року Добрянською сільською радою Вільшанського району Кіровоградської області, актовий запис №

4. Вирішено питання про судовий збір. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не погоджується з рішенням та вважає, що судом першої інстанції при постановлені рішення не враховані всі обставини, які мають значення для справи та зроблено передчасний висновок щодо обґрунтованості позовних вимог. Зокрема вказував, що не погоджується з твердженням суду про його неявку в судове засідання. Зауважує, що з?явився до суду в день розгляду справи, але за вимогою суду подав заяву, в якій вказав, що просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнає повністю та заперечує проти розірвання шлюбу для збереження сім`ї та бізнесу. Відповідач вважає, що фактично він повідомив про намір зберегти сім`ю та був впевнений, що суд дасть сторонам строк для примирення. Звертає увагу, що суд, не зважаючи на наявність доказів спільного проживання сторін за одною адресою, що підтверджується довідкою № 628 від 24.07.2020, виданою Добрянською сільською радою Вільшанського району Кіровоградської області про склад сім`ї позивача, не перевірив помилкову інформацію про припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами та безпідставно взяв до уваги лише твердження позивача. Відповідач просив скасувати рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2020 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надходили, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини 12 березня 1999 року сторони зареєстрували шлюб у Добрянській сільській раді Вільшанського району Кіровоградської області, актовий запис №4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , повторно виданим Вільшанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 19 серпня 2020 року (а.с.3). Від спільного проживання сторони мають повнолітню дочку. У відповідності до довідки №628 від 24.07.2020 року, виданої Добрянською сільською радою Вільшанського району Кіровоградської області, склад сім`ї позивача: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; чоловік ОСОБА_2 (а.с.10). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач скаргу не визнала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, щостосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції встановив, що сторони фактично не підтримують шлюбні відносини, сім`я розпалась і існує лише формально, сторони більше чотирьох років разом не проживають. Збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Статтею 51 Конституції Українивстановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до статті 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частина 1 статті 55 СК Українивизначає, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Відповідно до частини 3 статті 56 СК Україникожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. А згідно з частиною 4 примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Отже, за концепцією національного законодавства шлюб утворюється між чоловіком та жінкою за власним бажанням та за наявністю вільної згоди на проживання однією сім`єю та укладення шлюбу з відповідними юридичними наслідками. Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Так, якщо один з подружжя вважає, що збереження шлюбу суперечить його інтересам, він має право звернутися до суду з відповідним позовом відповідно його обґрунтувавши та вказавши в зв`язку з якими саме життєвими обставинами він прийшов до такого висновку. Згідно ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз`яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2020, ОСОБА_2 подав заяву про відкладення розгляду справи та просив суд дати час на примирення з позивачем. 21.12.2020 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги він не визнає та заперечує проти розірвання шлюбу для збереження сім?ї та бізнесу. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Враховуючи, що позивач не бажає миритися з відповідачем, примирення між ними до цього часу не відбулося, та позивач не виявила намір на збереження сім`ї, суд не може примусити її зберегти шлюб, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Колегія суддів вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про те що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки перебування її у шлюбі не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення. Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, а саме щодо розгляду справи без участі відповідача, який був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, колегією суддів відхиляються, оскільки не впливають на законність прийнятого судового рішення по суті позовних вимог. При цьому, колегія суддів враховує, що позов про розірвання шлюбу подано до суду 11 вересні 2020 року та відкривши провадження у справі 21 вересня 2021 року, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення тільки 21 грудня 2021 року, тобто більш ніж через три місяці після пред`явлення позову. Розгляд справи в апеляційному суді тривав до 13 квітня 2021 року. У вказаний період часу ОСОБА_2 мав можливість вживати заходи до примирення із ОСОБА_1 , однак остання заяв про відмову від позову, або залишення позову без розгляду не подавала, безпосередньо підтримала свою вимогу в суді апеляційної інстанції, що свідчить про послідовне наполягання позивача на розірванні шлюбу. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За наведених обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга - без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19 квітня 2021 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко