Постанова 4803 № 199/191/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7576/21 Справа № 199/191/21 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря Кругман А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, Державне підприємство Сетам,- ВСТАНОВИЛА: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив визнати за нею право власності на транспортного засобу марки Nissan, модель JUKE, 2013 року випуску білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зняти арешт з транспортного засобу та передати його власнику ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 січня 2019 року між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , яка діяла на підставі договору комісії № 5825/19/58 від 30 січня 2019 року, укладеного з ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності серія ННО № 609941 від 11 січня 2019 року, було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5825/19/58. Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5825/19/58 від 30 січня 2019 року позивачем було придбано транспортний засіб марки Nissan модель JUKE, 2013 року випуску білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав на праві власності ОСОБА_2 . Ціна транспортного засобу у відповідності до договору купівлі-продажу транспортного засобу складала 20 000,00 грн. Автомобіль був переданий позивачу в день підписання договору, разом з ключами та документами. Сторони претензій одна до одної не мали. Через початок бойових дій та те, що місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_1 , яка є тимчасово окупованою територією України, позивач не змогла здійснити своєчасно державну перереєстрацію транспортного засобу в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС, через що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів міститься не актуальна інформація про власника транспортного засобу - ОСОБА_2 23 грудня 2020 року транспортний засіб було вилучено у позивача та передано на зберігання до КП «МІСЬКАВТОПАРК» ДМР, співробітники якого повідомили про те, що автомобіль було вилучено на підставі постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. З Автоматизованої системи виконавчого провадження позивач дізналась про те, що відносно ОСОБА_2 приватним виконавцем 05 травня 2020 року було відкрито виконавче провадження АСВП 61986829 про стягнення заборгованості з останньої на користь ОСОБА_5 , в рамках якого було накладено арешт та оголошено в розшук транспортний засіб, який належить позивачу. 30 грудня 2020 року приватним виконавцем Сивокозовим О.М за участі позивача було здійснено огляд транспортного засобу, під час якого позивач забрала свої особисті речі, які знаходились у транспортному засобі, та передала виконавцю ключі від автомобіля. В той же день транспортний засіб було вилучено та передано до ДП «СЕТАМ». Таким чином, з 23 грудня 2020 року позивач позбавлена можливості використовувати своє майно. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2021 року відмовлено в задоволені позовних вимог. Не погоджуючись з вказаними рішеннями ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які заявник посилався у своїй позовній заяві. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що 30 січня 2019 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , яка діяла на підставі договору комісії № 5825/19/58 від 30 січня 2019 року, укладеного з ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності серія ННО №609941 від 11 січня 2019 року, було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5825/19/58. Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5825/19/58 від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 було придбано транспортний засіб марки Nissan, модель JUKE, 2013 року випуску білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав на праві власності ОСОБА_2 . Ціна транспортного засобу у відповідності до договору купівлі-продажу транспортного засобу складала 20 000,00 грн. Позивач, як новий власник, спірний автомобіль не зареєструвала. 30 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем в рамках виконавчого провадження №61986829 складено акт про огляд та вилучення арештованого майна - легкового автомобіля Nissan марки JUKE, державний номерний знак НОМЕР_2 , кузов VIN № НОМЕР_1 , колір білий, що належить на праві власності ОСОБА_2 , при примусовому виконанні виконавчого провадження №61986829 з виконання виконавчого напису №636 від 05 травня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Скосарєвою В.В., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 200 000 грн. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів. Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання урегульовано Законом України «Про дорожній рух». У статті 34 Законe України «Про дорожній рух» визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком. Згідно з пунктом 3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Відповідно до пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Таким чином, за правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову). З огляду на те, що відповідно до ст.328 ЦК Уркаїни набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України. Згідно зі ст.59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з-під арешту. Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Як вже зазначалось вище реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог ст.34 Закону України Про дорожній рух та порядку встановленим Кабінетом Міністрів України. Отже, правильним є висновок суду першої інстанцій про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відповідно до ст.59 Закону України Про виконавче провадження відсутні підстави для зняття з нього арешту. Вказані висновки також узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 30 жовтня 2019 року (цивільна справа 683/2694/16-ц ). При цьому суд правильно послався на те, що сам по собі договір купівлі-продажу від 30 січня 2019 року вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров