Постанова 4803 № 199/191/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3711/21 Справа № 199/191/21 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Дніпро колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В, при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець Сивокозов Олександр Миколайович, Державне підприємство "Сетам" про визнання права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2021 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту. Зупинено продаж арештованого майна - транспортного засобу марки Nissan модель JUKE, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 до моменту набрання законної сили судовим рішенням по даній справі. Не погодившись з такою ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач не набула право власності на спірний автомобіль, та між сторонами відсутній будь-який спір з огляду на мотивування, викладене у заяві. Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. В січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу від 30 січня 2019 року, укладеного з ФОП ОСОБА_5 , придбала автомобіль марки Nissan модель JUKE, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . 23 грудня 2020 року автомобіль у неї було вилучено та передано на відповідальне зберігання до КП "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради на підставі постанови приватного виконавця. Згодом позивач дізналася, що на автомобіль накладено арешт у рамках виконавчого провадження, відкритого щодо боржника ОСОБА_3 . Тому просила визнати за нею право власності на вказаний транспортний засіб та зняти з нього арешт. Також позивачем була подана заява про забезпечення позову на підставі п.5 ч.1 ст.150 ЦПК України, посилаючись на те, що незастосування заходів забезпечення позову може призвести до продажу майна на публічних торгах. У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Позивач посилається на те, що звернулася з позовом до суду для захисту її права власності на автомобіль, який нею було придбано за договором купівлі-продажу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер. Однак позивач не обґрунтувала, а суд першої інстанції не перевірив, в чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду у справі, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує, що нею не виконано обов язку щодо реєстрації транспортного засобу у відповідному підрозділі МВС після укладення договору. За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову). З огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України. Згідно зі статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з-під арешту. Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, оскільки вважає, що набула права власності на транспортний засіб, на який було накладено арешт. Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Згідно зі статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України. Сам по собі договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Тобто, спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку. Обставин, які б свідчили про те, що відповідачі якимось чином перешкоджали позивачу у набутті права власності на автомобіль, позовна заява та заява про забезпечення позову не містять, що не дає підстав для висновку на данній стадії про наявність спору між сторонами справи. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Як зазначає сама позивач у своїй заяві спірний автомобіль виставлено на торги, що проводить ДП "Сетам" у рамках виконавчого провадження відкритого щодо боржника ОСОБА_3 . Тому колегія суддів приходить до висновку, що зупинення продажу арештованого нерухомого майна порушує права ОСОБА_1 як стягувача у зазначеному виконавчому провадженні та обмежує здійснення діяльності ДП "Сетам". Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №755/1357/18. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою вищенаведені обставини та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2021 року - скасувати і постановити нову. Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець Сивокозов Олександр Миколайович, Державне підприємство "Сетам" про визнання права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова