Постанова 4807 № 335/8407/21

Дата документу 17.02.2022 Справа № 335/8407/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний №335/8407/21 Провадження №22-ц/807/343/22 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Дашковської А.В. (суддя-доповідач), суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Тарасевича Сергія Валерійовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення страхового відшкодування, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «УАСК АСКА» про стягнення страхового відшкодування. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12.08.2020 року о 09.10 годині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Мазда», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по пр.Богдана Хмельніцького, біля електроопори №93 в м.Дніпро, перед перестроюванням в суміжну праву смугу не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Акура», номерний знак НОМЕР_2 , під його керуванням. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2020 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА». В результаті ДТП завдано матеріальну шкоду на суму 26644,46 грн. Відповідач відмовив у відшкодуванні йому майнової шкоди через відсутність документів, які підтверджують його право власності на пошкоджений транспортний засіб, а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Акура», номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП. Він не згоден із позицією відповідача з огляду на таке. Так 21.10.2019 року він придбав у США автомобіль «Акура», що підтверджується інвойсом №877936 від 21.10.2019 року. 19.12.2019 року цей автомобіль було ввезено на територію України. 19.12.2019 року після виплати всіх митних платежів він отримав посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 Державної митної служби України, в якому зазначено, що митниця не заперечує проти реєстрації в підрозділах МВС України автомобіля. 02.12.2020 року на підставі ВМД № 20500000/2019/203540 від 19.12.2019 року та посвідчення митниці № 202785 від 19.12.2019 року право власності на вказаний транспортний засіб було зареєстровано за ним, а в подальшому перереєстровано на іншого власника. На підставі викладеного позивач просив: стягнути з відповідача 26 644,46 грн. страхового відшкодування, 908,00 грн. - судового збору, 2500,00 грн. - витрат на проведення експертного дослідження та витрати на правову допомогу. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тарасевича С.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин правову позицію ВС викладену у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18, відповідно до якої правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності на автомобіль є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу, внаслідок чого постановив незаконне рішення. Відзив на апеляційну скаргу від ПрАТ «УАСК АСКА» до Запорізького апеляційного суду не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду судового рішення. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку що позивач не є законним власником пошкодженого транспортного засобу і подані ним документи не можуть бути визнані належними документами, що підтверджують право власності на автомобіль. За вказаних обставин позивач, який не є власником пошкодженого транспортного засобу, не має права на отримання відповідного страхового відшкодування. Проте з таким висновком не погоджується колегія суддів. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 Державної митної служби України 19.12.2019 року автомобіль «Акура» було ввезений на територію України ОСОБА_1 . Відповідно до чеку АТ КБ «ПриватБанк» 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було переказано готівку сумою 5 835,00 доларів США. 12.08.2020 року о 09.10 години ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Мазда», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по пр.Богдана Хмельніцького, біля електроопори №93 в м.Дніпро, перед перестроюванням в суміжну праву смугу не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Акура», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.10.2020 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 20.10.2020 року. Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Отже, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА», що підтверджується полісом № 114639076. Відповідно до висновку №7689 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 21.08.2020 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Акура», номерний знак НОМЕР_2 в результаті ДТП становить 26 644,46 грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 14.08.2020 року вартість експертного дослідження становить 2500,00 грн. 02.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТСЦ 1242 із заявою №281152733 про проведення реєстрації автомобіля «Акура» привезеного з-за кордону по посвідченню митниці. Листом ТСЦ МВС №1242 за №31/4-1242-С91 від 24.06.2021 року ОСОБА_1 повідомлено, що 02.12.2020 року за ним було зареєстровано автомобіль «Акура», на підставі ВМД №50500000/2019/203540 від 19 грудня 2019 року, посвідчення митниці НОМЕР_3 від 19.12.2019. Після реєстрації за ОСОБА_1 , зазначений автомобіль 03 грудня 2020 року було перереєстровано за ДКП СГ на іншу особу. Листом ПрАТ «УАСК АСКА» №1019 від 09.11.2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на пошкоджений транспортний засіб, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Акура», номерний знак НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди, у ПрАТ «УАСК АСКА» не виникає правових підстав для виплати страхового відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. До вказаних правовідносин судом застосовуються положення ЦК України та положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV). Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За приписами п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 22.1. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як передбачено положеннями ст. 34 Закону № 1961-IV страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Також положеннями п. 36.4 ст. 34 Закону № 1961-IV передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Відповідно до положень п. 1.3 ст. 1 Закону № 1961-IV потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Частиною першою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації. Згідно з пунктом 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. Так, пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, визначено, що документом, який підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, є, зокрема, оформлений в установленому порядку договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу. Отже, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує. Наслідком порушення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, є покладення та порушників відповідальності, встановленої законом (пункт 5), а не позбавлення права власності на придбаний особою транспортний засіб. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 13 лютого 2018 року у справі № 910/11266/17 (Касаційний господарський суд) та від 04 вересня 2019 року у справі № 761/24050/17, провадження № 61-12864 св 18 (Касаційний цивільний суд). Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). На підтвердження права власності на транспортний засіб позивач надавав суду першої інстанції інвойс № 877936 від 21.10.2019, чек АТ КБ «ПриватБанк» про переказ готівки сумою 5 835,00 доларів США, W8 Shipping LLC №S140320 від 26.11.2019 року, сертифікат Salvage № 0755956, сертифікат First Reassignment від 10.18.2019, акт митного огляду № UА500500/2019/203540 від 19.12.2019, посвідчення Державної митної служби України про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 19.12.2019 року. Відповідно до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України затверджені наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року N 229, власник ТЗ - громадянин, що відповідно до законів України має право власності на ТЗ, яке підтверджується документально. Цими ж Правилами передбачено перелік документів, що підтверджують право власності на ТЗ: а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ; в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку. Враховуючи, що на час розгляду справи позивач, серед іншого надав інвойс № 877936 від 21.10.2019 року із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів, таких як: дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_3 на час настання події ДТП був власником пошкодженого транспортного засобу «Acura rdx», номерний знак НОМЕР_2 . В супереч вищевказаному суд першої інстанції не надав належну оцінку наявному у матеріалах справи інвойсу № 877936 від 21.10.2019, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у позові. У відповідності зі статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: - навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; - вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП. Вищевказаний перелік для відмови у виплаті є вичерпним, тому колегія суддів вважає, що відповідач ПрАТ «УАСК АСКА» безпідставно відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування як потерпілому в результаті ДТП особі майну якої завдано шкоди. Оцінюючи докази сторін щодо розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно з п. 8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - «Методика»), калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Висновок експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку КТЗ № 7689 від 21.08.2020 року, проведений на замовлення ОСОБА_1 складений у відповідності до вказаних вимог закону. За відсутності інформації щодо здійснення розрахунку страхової виплати позивач правомірно, відповідно до норм ст. 34 Закону № 1961-IV звернувся до експерта для визначення розміру шкоди. Отже з відповідача підлягають стягненню матеріальна шкода в рамках страхового відшкодування та витрати здійснені позивачем на проведення авто товарознавчого дослідження. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість рішення суду знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому рішення суду згідно з ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При звернені до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 908 грн. що підлягають стягненню з відповідача. За подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1362 грн. Враховуючи, що судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог, і таке рішення суду скасовується апеляційним судом, вказані судові витрати також підлягають стягненню з відповідача по справі. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Тарасевича Сергія Валерійовича задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія АСКА» про стягнення страхового відшкодування задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія АСКА», ЄДРПОУ 13490997, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , невиплачене страхове відшкодування на суму 26 644,46 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сорок чотири гривні 46 коп.) та витрати понесені на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень). Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія АСКА», ЄДРПОУ 13490997, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , сплачений судовий збір за подання до суду першої інстанції позовної заяви в сумі 908,00 грн., а також сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1362,00 грн., а всього 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 17 лютого 2022 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова