Постанова Київський апеляційний суд № 753/23730/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 753/23730/19 Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М. Номер провадження: 22-ц/824/1335/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - В С Т А Н О В И В: В Дарницький районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у сумі 94 899,16 грн. Позовні вимоги обгрунтував тим, що 30 липня 2018 року він передав відповідачу грошові кошти в сумі 4 000 доларів США відповідно до розписки, в якій йдеться про те, що ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання щодо надання послуг із супроводженням внесення змін до Детального плану території № 148 (далі - ДПТ № 148), а саме: подача матеріалів з пропозиціями про набір забудови території; отримання розрахунку за поверховість і посадки запланованої забудови; супровід укладення договору з Київгенпланом на внесення змін; супроводження проходження проекту ДПТ № 148 по комісіям від імені замовника (участі комісії і т.д.). Кінцевим результатом виконання робіт згідно умов розписки є затверджений Детальний план території № 148 (ДПТ № 148), в якому запроектовані дві секції двадцятип`яти поверхового житлового будинку з кількістю квартир (150+/- 10) в кожній секції (далі - Пропозиція) на земельних ділянках, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Термін внесення пропозиції позивача до ДПТ № 148 становить 1 (один) місяць з дати отримання коштів. Термін виконання послуг - залежить від термінів проходження ДПТ № 148 по комісіям Київради, призначення громадських слухань та затвердження ДПТ № 148 Київською міською державною адміністрацією (далі - КМДА). Посилався на те, що складена розписка підтверджує передачу ним відповідачу грошових коштів в сумі 4 000 доларів США та отримання їх ОСОБА_2 у повному обсязі. Зазначив, що розписка засвідчує не лише факт отримання відповідачем грошових коштів, а й підтверджує факт укладення договору між сторонами. Також зазначив, що згідно змісту розписки та установлених в ній результатів роботи, справжньою правовою природою укладеного договору, незалежно від найменування вказаного документа, є правовідносини підряду, що вказує на те, що згідно розписки, відповідач взяла на себе зобов`язання з надання послуг - супровід внесення змін до ДПТ №

148. Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_2 не виконала, в добровільному порядку кошти повертати відмовляється, вважаючи, що більшу частину робіт виконала. У зв`язку з цим, він 10 квітня 2019 року вручив відповідачу під особистий підпис претензію від 29 квітня 2019 року за змістом якої вимагав повернути отриманий у повному обсязі аванс (50% від загальної вартості робіт), а саме кошти в розмірі 4 000,00 доларів США протягом двох тижнів з моменту отримання даної претензії. Але, у встановлений строк - до 24 квітня 2019 року, ОСОБА_2 грошові кошти не повернула. На день подання позовної заяви до суду, його вимога про повернення 4 000,00 доларів США, відповідачем не виконана. Станом на 09 грудня 2019 року, за офіційним курсом НБУ - 4 000,00 доларів США, відповідно до курсу гривні становить 94 899,16 грн., які позивач просив стягнути з ОСОБА_2 , а також понесені ним судові витрати, які складаються із 948,99 грн. судового збору за подачу до суду позовної заяви та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що висновок Дарницького районного суду міста Києва про обрання позивачем невірного способу захисту є помилковим, так як надані ним докази свідчать про те, що відповідач відмовилась від виконання взятого на себе зобов`язання згідно розписки від 30 липня 2018 року, у позовній заяві він чітко вказав та обгрунтував, яке саме його право порушено та які підстави застосування такого способу захисту, як стягнення грошових коштів у сумі 94 899,16 грн., а тому заявлена ним вимога про стягнення грошових коштів є неналежним способом захисту. Крім того, в апеляційній скарзі вказує на неправильність висновку суду про те, що між сторонами було укладено договір про надання послуг і вважає, що між ним і відповідачем було укладено договір підряду, що визнано відповідачем у відзиві на позов. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила, з висновками суду першої інстанції погодилась. За приписами ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими главою I розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст.7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку, судове засідання не проводиться. Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із наступних підстав. Судом встановлено, що 30 липня 2018 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4 000 доларів США відповідно до розписки, написаній власноручно відповідачем. У розписці вказано, що ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання щодо надання послуг із супроводженням внесення змін до Детального плану території № 148 (ДПТ № 148), а саме: подача матеріалів з пропозиціями про набір забудови території; отримання розрахунку за поверховість і посадки запланованої забудови; супровід укладення договору з Київгенпланом на внесення змін; супроводження проходження проекту ДПТ № 148 по комісіям від імені замовника (участі комісії і т.д.). Кінцевим результатом виконання робіт згідно умов розписки, є затверджений Детальний план території № 148 (ДПТ № 148), в якому запроектовані дві секції двадцятип`яти поверхового житлового будинку з кількістю квартир (150+/- 10) в кожній секції на земельних ділянках, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Термін внесення пропозиції позивача до Детального плану території № 148 (ДПТ № 148) становить 1 (один) місяць з дати отримання коштів. Термін виконання послуг залежить від термінів проходження Детального плану території № 148 (ДТП № 148) по комісіям Київради, призначення громадських слухань та затвердження ДПТ № 148 КМДА. Складена розписка підтверджує передачу позивачем грошових коштів в сумі 4 000 доларів США ОСОБА_2 та отримання їх відповідачем у повному обсязі (а.с. 8). При розгляді справи в Дарницькому районному суді міста Києва позивач посилався на те, що вказана розписка відповідача засвідчує не лише факт отримання грошових коштів, а й підтверджує факт укладення між сторонами договору підряду, та за наслідками невиконання якого зі сторони ОСОБА_2 просив стягнути з останньої, отримані від нього 4 000 доларів США, як сплаченого авансу (50% вартості робіт). У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_4 проти позову заперечувала так як вважає, що взяті на себе зобов`язання виконала в повному обсязі, а тому сума авансового платежу підлягає зарахування відповідачеві за фактично виконану роботу. Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами фактично склались договірні правовідносини, а саме - договір про надання послуг. Проте, оскільки позивачем не заявлено вимогу про розірвання договору, тому вбачаються ознаки невірно обраного ним способу захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і узгоджуються із вимогами закону. Статтею 11 ЦК України визначено що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. За принципом диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Статтею 906 ЦК України передбачена відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг. Так, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 907 ЦК України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків, споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 4 ст. 10 вказаного Закону). Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом. Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Як вбачається із матеріалів справи, а також встановлено судом, між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , 30 липня 2018 року було укладено оплатний договір про надання послуг, оформлений сторонами у вигляді розписки, написаної власноручно відповідачем. Виходячи з аналізу змісту вищевказаної розписки, доказів, які знаходяться в цивільній справі, апеляційний суд вважає, що висновки Дарницького районного суду міста Києва про правову природу спірних правовідносин є правильними, такі, що грунтуються на матеріалах справи і вимогах закону та спростовують доводи позивача про укладення між сторонами договору підряду. Оскільки вказаним договором не було передбачено право на його розірвання, в тому числі і за згодою сторін, то при вирішенні питання щодо вказаного спору в межах заявлених вимог, підлягають застосуванню норми глави 53 ЦК України, які регулюють укладення, зміну і розірвання договору, що в подальшому повинно бути підставою для вирішення питання про стягнення з відповідача грошових коштів. Приймаючи до уваги те, що позивачем у позовній заяві не ставиться вимога про розірвання договору, тому, суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні про те, що ним обрано невірний спосіб захисту порушеного права, та відмовив у задоволенні позову. Колегія суддів погоджується із цими висновками, так як вони відповідають вимогам закону. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. За наведених обставин, не підлягають врахуванню доводи апеляційної скарги на неправильний висновок суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення грошових коштів є неналежним способом захисту та позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права. Інші доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування Дарницьким районним судом міста Києва при розгляді справ обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність судового рішення не впливають. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар