Постанова 4803 № 210/2166/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8380/21 Справа № 210/2166/21 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначила, що вона працювала в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 31 рік та 1 місяць з 03.10.1978 року по 03.11.2009 року електрогазозварником. У січні 2021 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини їй було встановлено професійне захворювання: пневмоконіоз першої-другої стадії, пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії. Група В. ЛН першого ступеня. За висновком МСЕК від 08.04.2021 року позивачу була встановлена втрата професійної працездатності 20% первинно безстроково. Згідно рекомендації МСЕК позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Вина підприємства полягає у тому, що згідно ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» підприємство зобов`язано було створити безпечні та нешкідливі умови праці. Внаслідок отримання професійних захворювань позивач не має змоги вести звичне життя, змушена постійно перебувати на обліку у ЛПЗ та приймати ліки, тому просила суд стягнути з відповідача на її користь 180 000,00 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів в порядку відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, а також судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000 гривень. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження її здоров`я, у розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок) без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та витрати на правничу допомогу в розмірі 3300,00 (три тисячі триста) гривень. Також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок). В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні даного позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачу. Разом з тим, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Позивач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці виданої на ім`я ОСОБА_1 , остання з 03.10.1978 року прийнята електрогазозварником ручного зварювання 4 розряду на підприємство Криворізького державного гірничо-збагачувального комбінату «Криворіжсталь», пропрацювала там до 03.11.2009 року та була звільнена з підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 17-19). Згідно Акту форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.02.2021 року вбачається, що позивач працюючи в тепло-енергетичному цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підпадала під шкідливу дію аерозолю переважно фіброгенної дії, показники котрої перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця. Згідно пункту 18 вказаного Акту вбачається, що причини виникнення професійного захворювання, є пил, згідно із ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», пил вмістом SiO2 до 2% - від 4,8 мг/м. куб. до 6,4 мг/м. куб. при ГДК 6,0 мг/м.куб.; пил вмістом Mn - від 0,22 мг/м.куб. до 0,6 мг/м.куб. при ГДК 0,2 мг/м.куб. Відповідно до п. 14 вказаного Акту встановлено, що внаслідок тяжкої праці Позивачем отримано хронічні професійні захворювання: пневмоконіоз першої-другої стадії (t/r, Ѕ, em, co, оd), пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії. Група В. ЛН першого ступеня. J 62.8 (а.с. 4-8). У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач 08.04.2021 року пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де їй було встановлено 20% втрати професійної працездатності первинно з 15 березня 2021 року безстроково, що підтверджується випискою із акта МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» серії 12ААА №059659 виданою на ім`я Позивача (а.с. 9). Задовольняючи частково даний позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки, між сторонами склалися трудові правовідносини та професійне захворювання отримано позивачкою під час виконання нею трудових обов`язків. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Так, суд першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах даної цивільної справи медичних документів щодо отриманого ОСОБА_1 професійного захворювання, правильно визнав, що позивачка внаслідок професійного захворювання частково втратила професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, змушена постійно приймати ліки, користуватися засобами медичного призначення та систематично спостерігатися у лікарів. При цьому, працювати позивачка не може, оскільки має виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, сильний сухий кашель, головний біль та запаморочення. Також судом було враховано, що моральні страждання позивачки мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я її покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі та сухий кашель позивача підтверджується в медичних документах, з яких убачається, що ОСОБА_1 має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання, її фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, а лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат та періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивачки, через що вона переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках та вона вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, змінити спосіб свого життя. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що правовідносини, що існували між сторонами ґрунтувались на підставі трудового договору, а отже до таких правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України. У пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи. Доводи апеляційної скарги ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральних страждань, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.02.2021 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці на підприємстві відповідача, де вона підпадала під шкідливу дію аерозолю переважно фіброгенної дії, показники котрої перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця. Випискою із акта МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» серії 12ААА №059659 виданою на ім`я ОСОБА_1 підтверджується, що позивачці було встановлено 20% втрати професійної працездатності первинно з 15 березня 2021 року безстроково. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - повинен відшкодувати позивачці моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. На думку колегії суддів, також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що будь-яких порушень законодавства про працю стосовно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням професійного захворювання, відповідач не вчиняв, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність у вставленому законом порядку за їх невиконання. Водночас, колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи. Судом було встановлено, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням істотно змінився звичайний спосіб життя позивачки, оскільки вона переносить постійний сухий кашель та задуху, обмежена в можливості роботи, реалізації своїх намірів в професійній сфері, реалізації своїх звичок та бажань, так як змушена залучати додаткові зусилля та ресурси для організації свого життя. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував відсутність динаміки покращення стану позивачки, неможливість відновлення стану, який вона мала до професійного захворювання, тяжкість її фізичних й моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, також інші конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості й вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у сумі 75 000, 00 грн. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В.С.Городнича Судді: О.В.Лаченкова М.Ю.Петешенкова