Постанова 4803 № 210/1234/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5739/26 Справа № 210/1234/26 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 210/1234/26 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Акуленка А.А., Бондар Я.М. секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, УСТАНОВИВ: В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що з 02 червня 1997 року по 31 жовтня 1997 року, з 29 червня 1999 року по 27 червня 2001 року та з 01 квітня 2002 року по 04 жовтня 2024 року позивач працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг». За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 05 листопада 2025 року, затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на тлі остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу, протрузій дисків на рівні С3-С4, С4-С5, С5-С6 і С6-С7, L4-L5, L5-S1 стійким больовим, м`язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня) і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Прикореневий пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня, нерізко виражений пневмофіброз, легенева недостатність першого ступеня. За висновком рішення експертної команди з оцінки повсякденного функціонування особи від 25 грудня 2025 року, йому було встановлено втрату працездатності в розмірі 50 % та третю групу інвалідності. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено звичайний спосіб життя позивача, останній позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, змушений приходити систематичні медичні обстеження профільних лікарів. У зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 500 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09 березня 2026 року, в якому виправлено описку ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу 02 квітня 2026 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 400 000 грн, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 4 000 грн. Решту позовних вимог залишено без задоволення. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки. Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці. Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. На ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідно до вимог чинного законодавства, повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення умов праці шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва. Сума компенсації моральної шкоди є необґрунтованою, завищеною та не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від представників сторін у справі надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що з 02 червня 1997 року по 31 жовтня 1997 року позивач працював слюсарем ремонтником на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», з 29 червня 1999 року по 27 червня 2001 року працював радіо механіком по ремонту радіо-температури на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», з 01 квітня 2002 року по 04 жовтня 2024 року працював ГД ВАТ «Криворіжсталь», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Згідно медичного висновку закладу охорони здоров`я лікарсько-експертної комісії, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) Національного університету охорони здоров`я імені П.Л.Шупика відокремленого підрозділу «Науково-практичний медичний центр професійного захворювання Національного університету охорони здоров`я імені П.Л.Шупика» від 01 жовтня 2025 протокол №39/612 ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на тлі остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу, протрузій дисків на рівні С3-С4, С4-С5, С5-С6 і С6-С7, L4-L5, L5-S1 стійким больовим, м`язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня) і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Прикореневий пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня, нерізко виражений пневмофіброз, легенева недостатність першого ступеня. Відповідно до п.п. 17, 18, 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05 листопада 2025 року, форми П-4, який затверджений т.в.о. начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці С.В.Бланк. 05 листопада 2025 року, встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування (підземним), виконував комплекс робіт з монтажу, демонтажу, ремонту, налагоджуванню обладнання, виконував технічне обслуговування електричної частини особливо складних машин, вузлів і механізмів. Під час виконання своїх трудових обов`язків умови праці ОСОБА_1 характеризувалися перевищеною концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії із вмістом вільного діоксину-кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 % та важкістю праці, концентрація та рівні яких перевищували допустимі. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): важкість праці робоча поза (%), періодичне перебування у незручній позі становили 34 % при нормативному значенні 25 %; нахили корпуса, кількість за зміну становили 135 при нормативному значенні 51-100; пил фібро генної дії концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 % перевищувала гранично допустиму концентрація в 2,3 рази згідно до «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192, і становила 4,6 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м3. Враховуючи стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці та неодноразову зміну керівництва структурного підрозділу визначити конкретних осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо. Згідно п. 17.1.6. витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 124/25/859/В від 25 грудня 2025 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності. Згідно п. 17.2.4. вищезазначеного витягу, позивачу встановлено 50% втрати працездатності. Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача. Таким чином, судом встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням підчас роботи на підприємстві відповідача. Так, у період з 01 квітня 2002 року по 04 жовтня 2024 року позивач виконував роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня важкості праці, вібрації, рівня шуму. Так, наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема випискою Національного університету охорони здоров`я імені П.Л.Шупика відокремленого підрозділу «Науково-практичний медичний центр професійного захворювання Національного університету охорони здоров`я імені П.Л.Шупика» із медичної картки амбулаторного хворого № 39/612. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим нею на виробництві професійним захворюванням. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 400 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем та тривалості праці позивача у шкідливих умовах праці у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активність позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України). Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05 листопада 2025 року вбачається, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло за таких обставин: працюючи електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування (підземним), виконував комплекс робіт з монтажу, демонтажу, ремонту, налагоджуванню обладнання, виконував технічне обслуговування електричної частини особливо складних машин, вузлів і механізмів. Під час виконання своїх трудових обов`язків умови праці ОСОБА_1 характеризувалися перевищеною концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії із вмістом вільного діоксину-кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 % та важкістю праці, концентрація та рівні яких перевищували допустимі. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): важкість праці робоча поза (%), періодичне перебування у незручній позі становили 34 % при нормативному значенні 25 %; нахили корпуса, кількість за зміну становили 135 при нормативному значенні 51-100; пил фібро генної дії концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 % перевищувала гранично допустиму концентрація в 2,3 рази згідно до «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192, і становила 4,6 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м3. Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке призвело до втрати професійної працездатності та завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини роботодавця - АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань, спростовуються матеріалами справи, оскільки факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням підтверджений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити курси лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання та визнання людиною з інвалідністю третьої групи обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачкою професійних захворювань та тривалість її роботи у шкідливих умовах парці на підприємстві відповідача, відсоток втрати нею професійної працездатності у розмірі 40 % та визнання людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про відсутність можливості відновлення попереднього стану здоров`я, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50 %, що є наслідком праці позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці протягом 22 років 6 місяців та визнано його людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (400 000 грн), не є завищеним та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню вкасаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року. Головуючий: Судді: