Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4131/21

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 р. Справа № 520/4131/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4131/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №25 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від №270 від 16.09.2020 року; - зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.01.2003 по 23.04.2007 у Харківському регіональному філіалі Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на посаді лікаря невропатолога ЛЛСК Харківської регіональної філії до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; - зобов`язати ГУПФУ в Харківській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 позов ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що Харківський регіональний філіал Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України в якому працював позщивач не передбачений переліком закладів охорони здоров`я, які дають право на пенсію за вислугу років. Також зазначив, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 45 років 05 місяців 29 днів, в той час, як спеціальний страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 32 роки 01 місяць 10 днів, що є недостатнім для нарахування та виплати разової грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій станом на день її призначення. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у липні 2020 року позивач звернувся до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Харкові із заявою про призначення пенсії за віком. На підставі звернення та поданих документів позивачу було призначено пенсію за віком з 20.05.2020. Позивач як працівник охорони здоров`я, який працював лікарем, також розраховував на призначення грошової допомоги у разі призначення пенсії за віком відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому з моменту досягнення пенсійного віку збирав документи, що підтверджують стаж вислуги років як лікаря. Після отримання відповіді від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 19.08.2020 та архівних документів, 10.09.2020 позивач через Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Харків звернувся до відповідача із заявою про нарахування одноразової грошової допомоги, передбаченої п. п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ. Відділом з питань перерахунків пенсій № 25 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за зверненням позивача було ухвалено рішення № 270 від 16.09.2020, номер пенсійної справи № 204650008457/106 про відмову в перерахунку пенсії через недостатню тривалість спеціального стражу. Відповідач не зарахував до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 15.01.2003 по 23.04.2007 у Харківській регіональній філії Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на посаді лікаря невропатолога ЛЛСК. Відмова зумовлена тим, що згідно Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року N 385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я", не передбачений медичний і сертифікаційний центр. Твакож відповідач визначив тривалість стажу позивача як працівника охорони здоров`я 32 роки 01 місяць та 10 днів, що що є недостатнім для нарахування та виплати разової грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій станом на день її призначення. Позивач вважає прийняте рішення відповідача протиправним у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність правових підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Конституції України). Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, шо дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Пунктом «е» ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ передбачено, шо право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я після досягнення ними 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, шо затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Як передбачено пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Отже, для призначення позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій необхідно встановити наступні факти: факт роботи позивача на день досягнення пенсійного віку в закладі охорони здоров`я державної чи комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наявність на цей момент у позивача страхового стажу на таких посадах тривалістю 35 років, відсутність факту отримання будь-якої пенсії раніше до моменту досягнення пенсійного віку. Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. Судовим розглядом встановлено, що станом на момент настання пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-1V позивач працював в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка № 6» Харківської міської ради (код ЄДР 02001506). Це підприємство є правонаступником Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська поліклініка № 6» (код ЄДРПОУ 02001506), куди позивач був прийнятий на роботу 24.04.2007 (запис № 15 в трудовій книжці Позивача) і де працює донині. Крім того, як вбачається з рішення відповідача № 270 від 16.09.2020, цей факт відповідач під сумнів не ставить. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-1V періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Водночас, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII (у редакції, чинній на час роботи позивача у 2003 - 2007 роках), заклади охорони здоров`я - це підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Як було визначено у ч. 1, 2 ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII (у редакції, чинній на час роботи позивача у 2003 - 2007 роках), безпосередню охорону здоров`я населення забезпечують санітарно- профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я. Заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально- технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров`я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України. Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (даті - Перелік № 909) визначено, шо робота на посадах: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), дає право на пенсію за вислугу років. При цьому серед найменувань закладів і установ зазначені лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно- поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, шо робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. З метою забезпечення державної політики щодо створення та функціонування закладів охорони здоров`я і заняття медичною і фармацевтичною діяльністю, наказом МОЗ України від 28.10.2002 № 385 затверджений Перелік закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я (далі - Перелік № 385). Згідно з п. 11 Пояснень до Переліку № 385 центрами є лікувальні заклади або їх структурні підрозділи, диспансери, пологові будинки та інші, які виконують функцію головного закладу з організації і надання медичної і медикаментозної допомоги закріпленому населенню. Заклад, який виконує функцію центру, як правило, зберігає свою назву згідно з переліком. Абзацом 14 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 розділ 1 «Лікувально-профілактичні заклади» Переліку № 385 до лікувально-профілактичних закладів віднесено Медичні центри різного профілю. Як передбачено положеннями Основ законодавства України про охорону здоров`я, діяльність закладу охорони здоров`я підлягає ліцензуванню. Тобто наявність ліцензії на здійснення медичної практики додатковим доказом належності певного підприємства, установи, організації до закладів охорони здоров`я. На адвокатський запит представника позивача від 23.02.2021 листом від заступник Міністра охорони здоров`я України повідомив, шо Державний медичний і сертифікаційний центр цивільної авіацій України: рішенням Ліцензійної комісії МОЗ України від 14.07.2004 № 169 отримав ліцензію серія АА № 868694 на провадження господарської діяльності з медичної практики на адресу: м. Київ, вул. Волинська. 66а. терміном на три роки: наказом МОЗ України від 03.03.2006 № 103. акредитований за адресою: м. Київ, вул. Волинська. 66а. на вищу акредитаційну категорію терміном на три роки. Згідно зі ст. 62 Закону від 05.11.1991 № 1788-Х1І основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Як встановлено п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, законодавець встановив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній. трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи. Згідно записів № 13 та 14 трудової книжки позивача з 15.01.2003 до 23.04.2007 ОСОБА_1 працював лікарем невропатологом лікарсько-льотної сертифікаційної комісії 1 категорії у Харківській регіональній філії Державного медичного і сертифікаційного центру Цивільної авіації України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період роботи позивача з 15.01.2003 по 23.04.2007 у Харківській регіональній філії Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на посаді лікаря невропатолога 1 категорії лікарсько-льотної сертифікаційної комісії має бути зарахований до стажу вислуги років, що надає право на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. З урахуванням стажу вислуги, що становить 04 роки 03 місяці 08 днів, тривалість страхового стажу позивача як працівника охорони здоров`я становить 36 років 04 місяці 18 днів. Отже, відмова відповідача призначити позивачу відповідну допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оформлена рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 25 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 270 від 16.09.2020 є протиправною. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 по справі № 520/4131/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов