Постанова 4857 № 380/15768/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/15768/24 пров. № А/857/3785/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/15768/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області про визнання протиправними дій,- суддя у І інстанції Морська Г.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області (далі відповідач 2), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області від 28.05.2024 №134550027824 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21.05.2024; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, починаючи з 21.05.2024, призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу періоди роботи з 01.08.1991 по 08.04.2024 на посаді медичної сестри. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області про визнання протиправними дій задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області від 28.05.2024 №134550027824 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21.05.2024 Зобов`язано ГУ ПФУ у Кіровоградській області зарахувати до спеціального стажу періоди роботи з 01.08.1991 по 08.04.2024 на посаді медичної сестри та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» із дати звернення за призначенням пенсії з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 645, 97 грн. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач 1 та відповідач 2 оскаржили його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 21.05.2024 звернулась із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.02.2021 за № 339/35961, якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 28.05.2024 №134550027824 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21.05.2024, яке мотивовано наступним: «… Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення. Згідно з пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року не менше 25 років, на 01 січня 2016 року 25 років 6 місяців, на 10 жовтня 2017 року 26 років 6 місяців. Вік гр. ОСОБА_1 становить 52 роки. Не працює. Страховий стаж позивача становить 32 роки 6 місяців 23 дні. В ході розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності особи, а саме: з 01.09.1989 по 01.07.1991 навчання згідно диплому ( НОМЕР_1 ), з 01.08.1991 по 31.12.2003 згідно записів у трудовій книжці ( НОМЕР_2 ), та з 01.01.2004 по 31.03.2024 на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Спеціальний стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 обчислений згідно записів у трудовій книжці ( НОМЕР_2 ) за період з 01.08.1991 по 11.10.2017, складає 25 років 5 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Права на призначення пенсії за вислугу років гр. ОСОБА_1 не має, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи…». Позивач не погодившись з даним рішенням, звернулась до суду за захистом своїх прав. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV). Згідно статті 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до пункту 2-1 Розділу Прикінцеві положення Закону №1058-ІV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Згідно абзаців 1, 2 п. 16 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-ІV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Статтею 7 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті

55. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII, набрав чинності 01.04.2015) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції наступного змісту: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII, набрав чинності 01.01.2016) внесені зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема, у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим. З прийняттям Закону № 213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Конституційний Суд України у Рішенні від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 вирішив: «…Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII…». Застосуванню підлягає норма статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у наступній редакції: «…Право на пенсію за вислугу років мають: … е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку…». Враховуючи ту обставину, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 21.05.2024, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, у спірних правовідносинах мають бути застосовані положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Стосовно позовної вимоги про зарахування до спеціального стажу позивачці періодів роботи з 01.08.1991 по 08.04.2024 на посаді медичної сестри, суд зазначає наступне. Спірне рішення містить інформацію, що страховий стаж позивачки становить 32 роки 6 місяців 23 дні, спеціальний стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 обчислений згідно записів у трудовій книжці ( НОМЕР_2 ) за період з 01.08.1991 по 11.10.2017, складає 25 років 5 місяців 11 днів. Згідно ухвали про відкриття провадження у справі суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області разом із відзивом на позовну заяву надати суду: … інформацію про зараховані періоди роботи ОСОБА_1 до загального та спеціального стажу. На виконання вимоги суду відповідач 2 надав розрахунок стажу позивачки, у якому зазначений лише загальний страховий стаж - 32 роки 6 місяців 23 дні. Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивачка з 01.08.1991 по 08.04.2024 працювала медичною сестрою поліклінічного відділення Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 року № 909 затверджено вичерпний (далі - Перелік №909) закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Розділ 2 «Охорона здоров`я» Переліку № 909 включає наступні заклади і установи та посади: - Лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарноепідеміологічні заклади, діагностичні центри; - Аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії; - Медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи. Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 на призначення пенсії мають право лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад). До посад середнього медичного персоналу (молодших спеціалістів з медичною освітою) належать посади медичних працівників, робота на яких вимагає від фахівця спеціальної медичної освіти. Перелік посад середнього медичного персоналу визначено наказом МОЗ України від 25.12.92 №195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю». Згідно п.5 розділу ІІІ Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, медичні сестри всіх найменувань належать до посад середнього медичного персоналу. Посаду медичної сестри передбачено Переліком вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.12.92 р. №195. Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Наразі є чинним порядок ведення трудових книжок, який регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі -Інструкція №58). Пунктом 2.4 Інструкції №58 врегульовано, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка. Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Враховуючи, що трудова книжка позивача містить всі записи про періоди її роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, дії відповідача 2 щодо не зарахування усього стажу до спеціального є протиправними. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи та призначити позивачці пенсію, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Кіровоградській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Дії зобов`язального характеру щодо вирішення питання про зарахування стажу та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23 . Періоди роботи позивачки обраховуються роками, місяцями і днями, відтак їх належить сумувати для встановлення загального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком. Дані повноваження належать пенсійному органу. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновокм суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання ГУ ПФУ у Кіровоградській області зарахувати до спеціального стажу періоди роботи з 01.08.1991 по 08.04.2024 на посаді медичної сестри та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення». Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/15768/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук