Постанова Харківський апеляційний суд № 646/5583/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 20 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 646/5583/16-ц Провадження № 22-ц/818/2314/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В., Учасники справи: позивач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 , на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2016 року, ухвалене суддею Салайчук С.М., - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову зазначає, що 04 серпня 2005 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0709/23/05-А, згідно умов якого, останній отримав кредит в розмірі 47696 доларів США. Банк виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредит у вищевказаному розміру. Натомість, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим на ним утворилась заборгованість, яка станом на 15 жовтня 2014 року становить 178 878,43грн., та складається з: 61414,01грн. тіло кредиту ; 117464,42грн. відсотки за користування кредитом. 21 травня 2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора. Просить суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №0709/23/05-А від 04 серпня 2005 року в розмірі 178 878,43грн., а також судовий збір в розмірі 1 788,80грн. Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 178 878,43грн. та витрати по сплаті судового збору 1 788,80грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що первісний кредитор ВАТ «Кредитпромбанк» використав право вимоги щодо дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася не сплаченою, а також сплати процентів та пені звернувшись 22 лютого 2007 року до нього з вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за користування кредитом та пені. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. Таким чином, право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом в розмірі 117 464,42грн. припинилося після звернення 22 лютого 2007 року до нього із вищевказаною вимогою. Також, зазначає, що Банківський розрахунок не відповідає умовам кредитного договору, оскільки доказами наявності боргу є первинні документи та виписки з особових рахунків. Крім того вказує, що Банком було пропущеного строк позовної давності, який сплинув 23 лютого 2010 року. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ "Дельта Банк" - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія". У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що вони є новим кредитором. При цьому зазначають, що Банк правомірно вимагав від апелянта погашення заборгованості за кредитом та процентами. При укладанні кредитного договору позичальник знав про його умови та свідомо погоджувався з ними, про що свідчить його підпис без будь-яких зауважень чи застережень. Розрахунок заборгованості складений на основі бухгалтерських документів за допомого спеціального програмного забезпечення у відповідності до чинного законодавства України. Наданий Банком розрахунок відповідачем не спростовано. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості заявлених Банком позовних вимог. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. За статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 04 серпня 2005 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0709/23/05-А, згідно умов якого, останній отримав кредит в розмірі 47 696 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах встановлених договором, строком до 02 серпня 2010 року. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). 21 травня 2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ВАТ «Кредитпромбанк» продав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, в т.ч. за вищевказаним кредитним договором, який передбачений у додатку №1 до цього Договору. Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до положень ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України). Вказаний договір є чиним, та недійсним у встановленому законом порядку не визнаний. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №0709/23/05-А від 04 серпня 2005 року. Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті) Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом. Згідно з ч.1 ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1 ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Банк виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти у відповідності до умов кредитного договору. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним договором кредиту виконував не належним чином, у зв`язку з чим станом на 15 жовтня 2014 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 178 878,43грн., яка складається з: 61414,01грн. заборгованості по тілу кредиту та 117464,42грн. відсотків за користування кредитом. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 просить застосувати до даних правовідносин позовну давність. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 чт.261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), вказав, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» («Stubbings and Others v. the United Kingdom»). За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року та № 61-1252св17 від 7 лютого 2018 року). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України). Застосування строків позовної давності на стадії апеляційного провадження можливе лише у тому випадку, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Такі висновки узгоджені у постанові Великої Палати від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14 (провадження 14-59цс18). Оскільки у справі було ухвалено заочне рішення, а матеріали справи не містять даних про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому заява ОСОБА_1 , в особі його представника ОСОБА_2 , про застосування позовної давності правомірно заявлена на стадії подання заяви про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі, тому підлягає розгляду апеляційним судом. Згідно вимог ст.251, 252 ЦПК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року та № 61-1252св17 від 07 лютого 2018 року). Матеріали справи свідчать, що 22 лютого 2007 року первісним кредитором ВАТ «Кредитпромбанк» на адресу боржника (відповідача по справі ОСОБА_1 ) направлялася вимога №732/09.3-б.б-01ХВ про погашення заборгованості за кредитним договором (матеріали за заявою відповідача про перегляд заочного рішення суду, а.с156). Із змісту вказаної вимоги вбачається, що ВАТ «Кредитпромбанк» вимагає від боржника дострокового повернення кредиту в розмірі 25 457,82 доларів США, а саме не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цієї вимоги. Вказана вимога підписана керуючим ХФ ВАТ «Кредитпромбанк» - Шарікадзе В.Т., яка скріплена печаткою Банку. Банком факт направлення 22 лютого 2007 року вказаної вимоги на адресу боржника не спростовано. Враховуючи те, що Банком направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості 22 лютого 2007 року, наданий в ній строк на добровільне погашення заборгованості сплив 26 березня 2007 року у понеділок, а з даним позовом ПАТ «Дельта Банк» звернувся лише 14 листопада 2014 року, про що свідчить відмітка на поштовому конверті (т.І, а.с.26), тобто більш ніж через 7 років після спливу 30 денного строку на добровільне погашення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Дельта Банк» пропущено загальний трирічний строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом. Також, колегія суддів звертає увагу, що кінцевий строк повернення кредиту, тобто строк виконання зобов`язання в повному обсязі встановлений договором до 02 серпня 2010 року, даний позов пред`явлений Банком, як вже зазначалось вище, 14 листопада 2014 року, тобто більш ніж через чотири роки після закінчення строку дії кредитного договору. В позовній заяві ПАТ «Дельта Банк» не ставились вимоги про поновлення строку позовної давності та не зазначалось причин поважності пропуску цього строку. Будь-яких доказів того, що відповідачем повертались гроші після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості, що б свідчило про переривання перебігу позовної давності на підставі положень ч.1 ст.264 ЦК України, позивачем не надано. Відмовляючи ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні позову, колегія суддів виходить з того, що позивачем пропущено загальний - трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, що є підставою для відмови в позові з цих підстав. За таких обставин рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», в позові. Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч.1., п.2 ч.2, ч.13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 були понесені наступні витрати по сплаті судового збору: 384,20грн. судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 05 грудня 2019 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення суду (т.ІІ, а.с.36); 420,40грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 06 березня 2020 року про відмову у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення суду (т.ІІ, а.с.81); 384,20грн. судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26 листопада 2019 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення суду (матеріали за заяво відповідача про перегляд заочного рішення суду, а.с.126); 2 683,20грн. судовий збір за подання апеляційної скарги на заочне рішення суду від 04 серпня 2016 року (т.ІІ, а.а.249), усього 3 872грн. Таким чином, сума сплаченого судового збору в розмірі 3 872грн. підлягає стягненню з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 , задовольнити. Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2016 року скасувати. Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», (юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ, код ЄДРПОУ 38750239), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (місцезнаходження: вул. Коновальця, буд.36-Б, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34047020), на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 3 872грн. (три тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00коп.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 жовтня 2021 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова