Постанова Донецький апеляційний суд № 225/5225/15-ц

Єдиний унікальний номер 225/5225/15-ц Номер провадження 22-ц/804/35/20 Головуючий у 1-й інстанції Малінов О.С. Єдиний унікальний номер 225/5225/15-ц Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/35/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Біляєвої О.М., Будулуци М.С за участю секретаря Сергєєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2019 року цивільну справу № 225/5225/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (головуючий в 1 інстанції суддя Малінов О.С., повний текст рішення складено 26 квітня 2019 року) В С Т А Н О В И В: У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог зазначав що 25.03.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 45.3ДС/0178/К03/20 за яким останній надано кредит у розмірі 225000 грн. зі сплатою 15,85% річних за користування кредитом на строк до 24.03.2029 року. Відповідно умов договору погашення заборгованості за кредитом, відсотками на умовах, передбачених договором здійснюється щомісячними платежами відповідно до встановленого графіку. Проте відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення грошових коштів належним чином не виконуються. Внаслідок цього станом на 31.07.2015 року виникла заборгованість у розмірі 161976,57 грн. яка складається з заборгованості за тілом кредиту 152133,13 грн. та заборгованості по відсоткам - 9843,44 грн. 20.05.2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким право вимоги за цим кредитним договором перейшли до ПАТ «Дельта Банк», яке набуло статус нового кредитора. У зв`язку з чим просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 161976,57 грн. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2019 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача прострочену заборгованість за кредитним договором №45.3ДС/0178/К03/20 від 25.03.2008 року станом на 31 липня 2015 року, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 5496 грн. 95 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7861 грн. 54 коп., а всього 13358 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 49 копійок. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з вказаним судовим рішенням в частині щодо відмови у позові, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що відповідно до ст. 1050 ЦК України у разі порушення кредитором своїх чергових зобов`язання кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася. Та це право є самостійним і його реалізація не залежить від пред`явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору. Тому не надіслання боржнику письмової вимоги про дострокове повернення не є перешкодою для реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав. Вважають, що суд безпідставно дійшов до висновку щодо прострочення кредитора. Також, звертають увагу, що станом на сьогоднішній день АТ «Дельта Банк» не є ліквідованим. Після початку його ліквідації відділення банку продовжували працювати до кінця 2017 року. Крім того, платежі приймають всі державні банки, отже відповідач свідомо уникає відповідальності за невиконання зобов`язання. Особи, які приймають участь у справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Від представника позивача надійшла заява, в якій ним підтримано доводи апеляційної скарги та заявлено клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Від представника відповідача на адресу апеляційного суду також надійшла заява, в якій останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить розглянути справу у відсутність відповідача та його представника. Оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, то апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які приймають участь у справі. Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Сторонами рішення суду в частині задоволення позовних вимог не оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610 ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням законодавства є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ст.ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором. При розгляді справи встановлено, що 25.03.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 45.3ДС/0178/К03/20. Та 25 березня 2008 року сторонами укладено додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додатковий договір №1 від 25.03.2008 року та додатковий договір №2 від 25.03.2008 року. Відповідно до укладеного договору та додаткових договорів до нього від 23 березня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 225000 грн. з розрахунку 13,90 % річних за користування кредитом на строк з 25.03.2008 року по 24.03.2029 рік. За умовами укладеного договору кредит повертається щомісячними платежами. Згідно з пунктом 6.6 Кредитного договору банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору та/або додаткових договорів, а також у разі погіршення фінансового стану позичальника, вимагати дострокового повернення всіх наданих в рамках цього договору кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісій, відшкодування збитків. За наявності обставин, визначених у п.6.6 договору, банк рекомендованим листом надсилає на адресу позичальника, зазначену в розділі 9.2 цього договору, письмове повідомлення-вимогу, де зазначає термін для дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними та комісії. У разі невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення сум кредитів, нарахованих процентів та комісії, що міститься в письмовому повідомленні-вимозі банку, в термін, визначений таким повідомленням, остаточний термін повернення кредитів, визначений п. 4.2 договору, змінюється. Таким терміном буде вважатись термін, визначений банком у письмовому повідомленні-вимозі, при настанні якого позичальник має виконати вимогу банку щодо дострокового повернення кредитів, сплати процентів та комісії. Як убачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти, проте відповідачем порушено умови погашення кредиту внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 31.07.2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 45.3ДС/0178/К03/20 становила 161976 грн 57 коп., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням у сумі 152133 грн 13 коп. грн., заборгованості за відсотками в розмірі 9843 грн 44 коп.. У тому числі прострочена заборгованість за основним зобов`язанням 5496 грн 95 коп., за відсотками 7861 грн 95 коп. Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 20.05.2013 року ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ВАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» набуває права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ВАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ВАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ВАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Дельта Банк» набуває прав вимоги, у тому числі за кредитним договором № 45.3ДС/0178/К03/20 від 25.03.2008 року укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 . За таких обставин, суд першої інстанції, виходячи з умов укладеного кредитного договору, яким встановлено строк остаточного виконання зобов`язання 24.03.2029 року та умови за яких у кредитора виникає право вимагати дострокового повернення кредиту, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині простроченого зобов`язання. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з наступного. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Відповідно до частини першої статті 1054, частини першої 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.1 ст. 627 та ст.. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. За умовами пункту п.6.6 спірного договору у разі недотримання позичальником умов цього договору, а також у разі погіршення фінансового стану позичальника банк має право вимагати дострокового повернення всіх наданих в рамках цього договору кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісій, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору. За наявності обставин, визначених п.6.6 цього договору, банк рекомендованим листом надсилає на адресу позичальника письмове повідомлення-вимогу, де зазначає термін для дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними та комісії. У разі невиконання позичальником вимоги в термін, визначений таким письмовим повідомленням-вимогою, остаточний термін повернення кредитів, визначений п.4.2 цього Договору, змінюється. Таким терміном буде вважатися термін, визначений банком у письмовому повідомленні-вимозі, при настанні якого позичальник має виконати вимогу банку щодо дострокового повернення кредитів, сплати процентів та комісії. При цьому сторони досягли згоди, що така зміна остаточного терміну повернення кредитів, визначеного п.4.2 цього договору, яка є наслідком настання обставин, визначених п.6.6 цього Договору, настає без укладення між сторонами будь-яких додаткових договорів до цього договору. Тобто, укладаючи кредитний договір, сторони на власний розсуд узгодили його умови, у тому числі щодо дострокового повернення кредитних коштів. Та визначили особливий порядок дострокового повернення суми кредиту і сплати відсотків, а саме: направлення банком рекомендованим листом письмового повідомлення-вимоги з зазначенням конкретного терміну такого повернення. З матеріалів справи убачається, що позичальник не направляв відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, будь-які докази з цього приводу в матеріалах справи відсутні, тому строк повернення кредиту не був змінений. Зазначений правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2019 року по справі №645/3178/16-ц. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно дійшов до висновку щодо прострочення кредитора, оскільки вони не спростовують правильність правових висновків суду щодо задоволення позовних вимог частково та стягнення лише простроченої заборгованості у розмірі 13358 грн. 49 коп. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду та зводяться до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст..ст. 367, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.М. Біляєва М.С. Будулуца Повний текст постанови складений 20 січня 2020 року Суддя-доповідач В.В. Папоян