Ухвала КЦС ВС № 296/4557/21

Ухвала Іменем України 18 жовтня 2021 року м. Київ справа № 296/4557/21 провадження № 61-15819ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібний С. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист порушених конституційних прав та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просила суд визнати порушення законодавства при розгляді її клопотання від 05 лютого 2015 року про надання дозволу на одержання земельної ділянки, порушенням її конституційних прав; прийняти виклад незаконних дій при здійсненні своїх повноважень Виконавчим комітетом Житомирської міської ради при розгляді клопотання від 05 лютого 2015 року; стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради на її користь 51 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтовувала тим, що Виконавчим комітетом Житомирської міської ради при розгляді її клопотання від 05 лютого 2015 року про надання дозволу на одержання земельної ділянки істотно порушено її конституційні права. Вказуючи нанезаконні дії Виконавчого комітету Житомирської міської при розгляді вищевказаного клопотання, просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 51 000 грн. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2021 року у відкритті провадження відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, є адміністративно - правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд встановив, що позивачка 05 лютого 2015 року звернулась до голови Житомирської міської ради із клопотанням про надання їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання відповідачем не було дотримано чинного законодавства, зокрема, неправомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою з посиланням на лист Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №262/13 від 16 лютого 2015 року, порушено строки розгляду клопотання, а також не було взято до уваги документи, додані нею до клопотання, внаслідок чого, на її думку, порушено її права та завдано моральної шкоди. Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2021 року - без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Зазначив, що при вирішенні судом позовних вимог у цій справі, передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 05 лютого 2015 року про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання, прийнятого за її результатами рішення та надання оцінки правомірності відмови у задоволенні клопотання позивачки на підставі листа Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №262/13 від 16лютого 2015 року. Вимоги позивачкине пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб. У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, у якій заявниця, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та змінити їх, не передаючи справу на новий розгляд. Також просить поновити строк на касаційне оскарження. Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суди неправильно зазначили предмет спору за її позовом. Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст постанови апеляційного суду отримала 22 вересня 2021 року на підтвердження чого надала докази Наведені аргументи щодо поновлення строку на касаційне оскарження заслуговують на увагу, а тому є підстави для поновлення зазначеного процесуального строку. Проте у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення з огляду на таке. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони виникають із приватноправових відносин і вказують на наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З наведеного випливає, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. З наведеного випливає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п`ятої статті 21 КАС України. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на незаконні дії та бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради, які пов`язані з розглядом її клопотання від 05 лютого 2015 року про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, внаслідок чого, на її думку, були порушені її конституційні права та завдана моральна шкода. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачкою заявлена по суті вимога про визнання дій та бездіяльності Виконавчого комітету Житомирської міської ради незаконними та похідної вимоги про відшкодування моральної шкоди. Водночас вимоги про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень підлягають розгляду лише за правилами адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16, провадження № 11?1123апп19). Конституційний Суд України у рішенні від 01 квітня 2010 року у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України дійшов висновку, що положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Наведені у касаційній скарзі доводи щодо юрисдикційності спору були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та непогодження із судовими рішеннями Тому відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтею 390, частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист порушених конституційних прав та відшкодування моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник С. О. Погрібний