Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/17901/2020

Головуючий І інстанції: Заічко О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2021 р. Справа № 520/17901/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/17901/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.01.2020 № 2047-5306-2023, яким ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 189923,39 грн та зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області винести нове податкове повідомлення-рішення, яке повною мірою відповідає нормам закону та тим обставинам, які зазначені у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству, оскільки, контролюючим органом було застосовано ставку земельного податку, розмір якої не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 22.01.2020 № 2047-5306-2023, яким ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 189 923,39 гривень (сто вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 39 копійок). Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) розглянути питання щодо визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1899,23 грн. (одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 23 копійки). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на на той факт, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, він діяв у межах законодавства, оскільки позивач зобов`язаний сплачувати земельний податок за ставкою, яка відповідає цільовому призначенню земельної ділянки. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, 12.04.2019 позивач придбав комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 2.2929 га з кадастровим номером 6321710100:02:003:0122, яка знаходиться за тією ж адресою. Відповідно, з 12.04.2019 ОСОБА_1 як власник земельної ділянки набув, зокрема обов`язок зі сплати земельного податку з фізичних осіб, який обліковується та сплачується в порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Зважаючи на наведене, Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.01.2020 № 2047-5306-2023, яким визначено ОСОБА_1 суму земельного податку з фізичних осіб у розмірі 189 923,39 гривень. Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за його оскарженням. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп. 14.1.72, пп. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами. Нормами ст. 10 ПК України земельний податок віднесено до місцевих податків, які відповідно до п. 12.3. ст. 12 ПК України приймаються рішеннями сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень. Відповідно до п. 284.1 ст. 284 ПК України органам місцевого самоврядування надано повноваження щодо встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Так, відповідно до ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп. 270.1.1 п. 270.1 ПК України) та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Згідно з п. 271.2 ст. 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 483 затверджені форми типових рішень про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Ставки земельного податку на 2019 рік затверджені рішенням Зміївської міської ради XXXII сесії від 20.06.2018 №3-ХХХІІ. Так рішенням Зміївської міськради затверджені ставки земельного податку у відсотках від нормативної грошової оцінки. При цьому, ставка податку залежить від цільового призначення земель, а тому вирішальне значення для правильного розгляду справи по суті є правильне визначення цільового призначення земельної ділянки, податок з якої необхідно сплатити позивачу. З витягу (дата формування 12.04.2019) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321710100:02:003:0122 (право власності на яку здобув позивач 12.04.2019) колегією суддів встановлено, що цільове призначення земельної даної ділянки: землі промисловості, землі житлової та громадської забудови. Відповідно до витягу (дата формування 17.02.2020) з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6321710100:02:003:0122 категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для іншої комерційної діяльності. Крім того, згідно з інформацією про ділянку з кадастровим номером 6321710100:02:003:0122 з Публічної кадастрової карти, доступ до якої є загальнодоступним, цільове призначення земельної ділянки: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Відповідно до ставок земельного податку на 2019 рік, затверджених рішенням Зміївської міської ради XXXII сесії від 20.06.2018 №3-ХХХІІ, ставка земельного податку для земель з цільовим призначенням 11 Землі промисловості 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для фізичних осіб становить 1,5 % нормативної грошової оцінки. Проте, як вбачається з розрахунку, наведеного відповідачем у відзиві на адміністративний позов, земельний податок у розмірі 189 923,39 грн, розрахований, використовуючи ставку податку 3 % від нормативної грошової оцінки ділянки, як для земель транспорту, а саме: 12.01 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, без належного нормативного обґрунтування Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підставі викладеного, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення саме в розмірі 189 923,39 грн, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування відповідного податкового повідомлення рішення підлягають задоволенню. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.01.2020 № 2047-5306-2023, яким ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 189923,39 грн є протиправним. Між тим, колегія суддів вважає необґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовної вимоги в частині зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області розглянути питання щодо визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб відносно ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду у даній справі, виходячи з наступного. Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким; - дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним; - при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог. - критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.07.2018 року у справі №826/3520/15, встановлено, що зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом. Суд враховує, що здійснення розрахунку податкового зобов`язання та винесення податкового повідомлення-рішення відноситься до виключної компетенції податкового органу. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Тому, враховуючи вищенаведене, у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача та інтересів відповідача, колегія суддів зазначає, що в даних спірних відносинах належним способом захисту позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 22.01.2020 № 2047-5306-2023. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання контролюючого органу розглянути питання щодо визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб відносно ОСОБА_1 , з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі № 520/17901/2020 скасувати в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) розглянути питання щодо визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням висновків суду у даній справі. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду 20.04.2021 року по справі № 520/17901/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов