Постанова 4811 № 452/375/21

Справа № 452/375/21 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А. Провадження № 22-ц/811/1732/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., за участі секретаря: Савчук Г.В., без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- ВСТАНОВИЛА: В лютому 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 шкоду у сумі 17623 грн. 04 коп. та судовий збір у сумі 2270 грн. Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржило Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування». В апеляційній скарзі посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував ст.ст. 22, 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначає, що відшкодувати вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу ТЗ - це обов`язок страхової компанії, оскільки це безпосередньо передбачено спеціальним законом, що регулює діяльність страховика. Стверджує, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової вплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Вважає, що оскільки ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у розмірі 18 544,05 грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу), то у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка склала 17 623,04 грн., незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності). Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 29 вересня 2019 року о 10 год. 05 хв. на автодорозі Київ-Чоп МО6 в с. Коростів Сколівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно постанови Сколівського районного суду Львівської області від 1 листопада 2019 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. 18 грудня 2018 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 1098/18-Т/ЛВС, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 . Страхова сума по ТЗ становить 1265000 гривень. Франшиза при ДТП, що призведе до пошкодження ТЗ: 0,00 грн. Строк дії Договору з 21 грудня 2018 року по 20 грудня 2019 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія автомобіля марки «Mercedes Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АМ/004978555, виданий ПрАТ «СК «Універсальна», та який діяв на момент ДТП - 29 вересня 2019 року. Страховий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн. Відповідно до заяви ОСОБА_2 про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 30 вересня 2019 року, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було повідомлено про ДТП, яке сталося 29 вересня 2019 року за участю транспортного засобу марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 . Згідно рахунку-фактури № ДМ00010452 від 4 жовтня 2019 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальність «Сервісний центр «Діамант», сума виконаних робіт та використаних запчастин з ремонту автомобіля марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , становить 36167 грн. 09 коп. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 8 жовтня 2019 року, страхове відшкодування визначене в розмірі 36167 грн. 09 коп. Згідно страхового акта № 006.01604219-1 від 8 жовтня 2019 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант» підлягає виплата 36167 грн. 09 коп. Платіжним дорученням № 58353103 від 9 жовтня 2019 року, підтверджується переказ ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» коштів на ім`я ТОВ «Сервісний центр «Діамант» у сумі 36167 грн. 09 коп., призначення платежу - Страх. Виплата ОСОБА_2 , Акт № 006.01604219-1 від 8 жовтня 2019 року, зг. рах. № ДМ00010452 від 4 жовтня 2019 року в т.ч. ПДВ. Згідно висновку ПрАТ «СК «Універсальна» по справі № 80351_о_п від 25 лютого 2020 року, вартість збитків заподіяних автомобілю марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , становить 20544 грн. 05 коп. ПрАТ «СК «Універсальна» повинно було здійснити виплату на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у розмірі 18544 грн. 05 коп., франшиза згідно полісу ПрАТ «СК «Універсальна» № АМ/004978555 становить 2000 грн., що підтверджується копією Страхового Акту № 54444/1. Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 17623 грн. 04 коп. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 та 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізовує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Предметом позову у даній справі є вимога про відшкодування відповідачем ОСОБА_1 завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування, оскільки ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило за ремонт автомобіля марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування у розмірі 36167 грн. 09 коп., а різниця між фактичним збитком та виплачено сумою страхового відшкодування Страховиком відповідача складає 17623 грн. 04 коп. Із матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна» на загальну суму 100000 грн., що значно перевищує розмір шкоди (страхового відшкодування) сплаченого позивачем на користь потерпілої особи; а умови страхування винної особи передбачають відрахування франшизи при сплаті страхового відшкодування у розмірі 2000 грн., у разі заподіяння нею шкоди. Суд пешої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обґрунтування позивача про необхідність задоволення його вимог у порядку суброгації за рахунок винної особи ґрунтуються на припущеннях, так як сума в розмірі 17623 грн. 04 коп. не може складати франшизу та інші складові, які на припущення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» були враховані при сплаті страхового відшкодування. Не є підставою для пред`явлення вимоги у порядку суброгації до винної особи і той випадок, якщо позивачем отримано часткове відшкодування від страховика у добровільному порядку без пред`явлення до нього вимоги у судовому порядку. Саме відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 вищевказаного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. З аналізу правової норми ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виходить, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 757/41971/15-ц, які в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин. Оскільки розмір завданої шкоди - 36167 грн. 09 коп., не перевищує ліміту відповідальності відповідача у 100000 грн., ПрАТ «СК «Універсальна» заявлену суму збитків відшкодувало частково і не повідомляло позивача про причини відмови у виплаті страхового відшкодування в повному розмірі, суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_1 , ліміт застрахованої цивільної відповідальності якого є більшим, ніж сплачене та пред`явлене у порядку суброгації страхове відшкодування. Отже, на винну в ДТП особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, в силу статті 1194 ЦК України, покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, тому колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…». Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання. Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 20 жовтня 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.