Постанова 4805 № 296/4779/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/4779/21 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М. Категорія 55 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів: Талько О.Б, Миніч Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 296/4779/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про зобов`язання встановити індивідуальний газовий лічильник за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 20 липня 2021 року, яка постановлена суддею Анциборенко Н.М. в м.Житомирі в с т а н о в и в: У травні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати відповідача безкоштовно встановити в квартирі позивача індивідуальний лічильник газу. В обґрунтування поданого позову зазначала, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 та сплачує за надані послуги з газопостачання відповідно до показників загальнобудинкового лічильника. Оскільки законодавством передбачено встановлення індивідуальних лічильників обліку фактично спожитого газу, вона 07 квітня 2021 року звернулась до відповідача із заявою про встановлення індивідуального газового лічильника безпосередньо в її квартирі, у якій газ використовується для приготування їжі. Однак їй було відмовлено у задоволенні заяви, оскільки будинок, в якому мешкає позивач, забезпечений загальнобудинковим лічильником. Вважає, що такі дії відповідача порушують її права як споживача та суперечать Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу». Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 20 липня 2021 року задоволено клопотання представника АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» та зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про зобов`язання встановити індивідуальний газовий лічильник до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 212/5836/17, (провадження № 14-11цс21). Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При цьому посилається на те, що зазначені справи не є подібними, а ймовірне рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 212/5836/17, з врахуванням підстав направлення Верховним Судом зазначеної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не впливає на розгляд справи № 296/4779/21 та не є перешкодою для вирішення позову ОСОБА_1 у цій справі по суті. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, надіславши відзиви, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 20 липня 2021 року залишити без змін. Ухвалу суду вважає законною, обґрунтованою та прийнятою у повній відповідності з нормами процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах передбачених ст.367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Пунктом 10 частини 1 статті 252 ЦПК України встановлено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України, провадження у справі у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку. Колегією суддів встановлено, що визначальним у даній справі є вимога позивача про зобов`язання забезпечити індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок постачальника у порядку захисту прав споживачів. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 212/5836/17 прийнято до розгляду справу за позовом фізичних осіб до ПАТ «Криворіжгаз», за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ 2011», про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів, за касаційною скаргою позивачів на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року та призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 23 березня 2021 року. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 висновок про те, яким чином визначати обсяг спожитого газу споживачами до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника, чи за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, відсутній. Разом з тим статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», якою встановлено кінцеві дати, коли суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення індивідуальних лічильників (для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року), у частині другій визначено, що у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Зупиняючи провадження у справі, районний суд виходив з того, що судове рішення у справі, яка перебуває в провадженні суду першої інстанції, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, а саме, щодо строків зобов`язання забезпечити індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок постачальника у порядку захисту прав споживачів. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із змісту апеляційної скарги та оскарженого судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність ухвали районного суду. Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 20 липня 2021 року - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді