Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/1683/20

Справа № 344/1683/20 Провадження № 22-ц/4808/1170/21 Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П. Суддя-доповідач Василишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О., секретаря Капущак С.В. за участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Ковалюк І.П. в м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про усунення перешкод в праві користування будинком, в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в праві користування будинком. Позовні вимоги мотивовані тим, що їм на праві власності на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом належить квартира АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку є ОСОБА_2 . Квартира, яка належить їм на праві власності та квартира позивачки є суміжними з єдиним входом та сходовою кліткою. Відповідачка самовільно без будь-яких погоджень, дозволів та угод встановила залізні двері на вході в будинок, а на сходовій утримує собаку бійцівської породи. При цьому, єдиний вхід в будинок, сходова площадка та коридор є місцями загального користування, а тому ними мають право користуватися усі мешканці будинку. Вважають, що дії відповідачки щодо вчинення перешкод в доступі до належного їм на праві власності об`єкту нерухомого майна та місць загального користування, є незаконними та такими, що порушують їхні права і норми чинного законодавства. Враховуючи наведене просили, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у доступі до їх кватири шляхом передачі ключів від входу у будинок та наданні доступу до сходової площадки та коридору, що ведуть до квартири. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2021 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачки ОСОБА_5 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2021 року позов ОСОБА_4 , ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в доступі до приміщення квартири АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від входу в будинок, та наданні доступу до сходової площадки та коридору, що ведуть до квартири. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 , ОСОБА_1 840 гривень 80 копійок сплаченого судового збору. На рішення суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильність та передчасність висновків суду першої інстанції. Представник апелянтки вказує на те, що ОСОБА_2 жодним чином не перешкоджає позивачам у доступі до їх квартири, оскільки живе в Італійській Республіці та 08 лютого 2018 року надала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися усім її майном, у тому числі квартирою АДРЕСА_3 . При цьому, під час телефонної розмови із ОСОБА_5 , їй стало відомо, що останній надав третім особам у найм (оренду) належну їй на праві власності квартиру. Вважає, що вказані обставини не врахував суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, у зв`язку із чим представник апелянтки просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивачі не скористалися, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги не визнав. Просив її відхилити. Суду пояснив, що спірна квартира є власністю обох братів після смерті батька. Вони позбавлені можливості користуватися нею, оскільки відповідач встановив на спільному проході металеві двері і закриває їх на ключ. Тривалий час вони зверталися в органи поліцїї, однак , ситуація не вирішилася. У зв`язку з тим, що квартирою вони досі не користувалися, до суду звернулися саме зараз, оскільки мають намір проживати в квартирі, а доступу до неї немає. Вислухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві власності у рівних частках належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 27 серпня 2007 року Андрусяк К.Ф. , державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, зареєстрованих в реєстрі за № 4-2150; 4-2152 (а.с. 30-31). Вказане також підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 квітня 2008 року, виданими Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації (а.с. 27-28). Згідно із технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 така розміщена на мезоніні одноповерхового будинку і становить собою окрему квартиру, що складається з однієї житлової кімнати площею 23,2 кв.м. (а.с. 32-34). Заява ОСОБА_1 , адресована Івано-Франківському ВП ГУПН в Івано-Франківській області від 02.02.2018 свідчить про те, що останній звертався до поліції у зв`язку із тим, що сусід по загальному під`їзду ОСОБА_7 , який проживає у квартирі АДРЕСА_4 , чинить йому та його братові ОСОБА_4 перешкоди у користуванні майном (а.с. 15). ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , звертаючись до начальника Пасічнянського відділення міліції Івано-Франківського МВ СУВС із заявою, просили вжити заходів до їх сусіда по загальному коридору, який чинить їм перешкоди у користуванні належною їм квартирою, оскільки він поставив залізні двері, ключі від яких їм не надав та у коридорі утримує дресировану собаку породи «Боксер» (а.с. 35). Згідно із відповіді начальника Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області, заява ОСОБА_4 від 22.07.2008зареєстрована в ЖОІ №100175, працівниками Пасічнянського МВМ проведено перевірку і факти наведені у заяві знайшли своє підтвердження. В даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини, а тому рекомендовано з даного приводу звернутися в Івано-Франківський міський суд (а.с. 36). Довіреністю, посвідченою 08 лютого 2018 року М.М. Корнієнко , віце-консулом Генерального консульства України в Мілані, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися усім її майном, рухомим і нерухомим, у чому б воно не полягало і де б воно не знаходилося на території України (а.с. 112). Згідно із договором найму житлового приміщення від 02 липня 2020 року, укладеного ОСОБА_9 (орендар) та ОСОБА_5 (орендодавець), орендодавець зобов`язався передати у строкове користування квартиру АДРЕСА_3 , а орендар зобов`язався прийняти у строкове користування вказану квартиру з 02 липня 2020 року (а.с. 149). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка самовільно встановила двері у приміщенні загального користування без згоди власників іншої квартири, а також не надала їм комплект ключів від дверей до приміщення загального користування. Такі дії відповідачки завдають незручності та погіршують умови експлуатації і проживання позивачів у їх квартирі, перешкоджають вільному доступу до загального коридору, яке є приміщенням загального користування, а також доступу до квартири, у зв`язку з чим підлягають усуненню. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Так, факт встановлення залізних дверей в під`їзді загального користування підтверджується матеріалами справи, зокрема, заявами позивачів до правоохоронних органів з приводу вчинення сусідами перешкод у користуванні належною їм на праві власності квартирою та відповіддю начальника Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області, згідно із якою, ОСОБА_4 повідомлено, що факти викладені ним у заяві знайшли підтвердження, однак, йому рекомендовано звернутися до суду, оскільки мають місце цивільно-правові відносини. Представник апелянтки зазначені обставини жодним чином не спростував, лише вказував на те, що ОСОБА_2 перебуває за межами України та уповноважила ОСОБА_5 розпоряджатися належним їй майном, який у свою чергу уклав із ОСОБА_9 договір найму житлового приміщення, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції та впливає на правильність оскаржуваного рішення. Суд відхиляє зазначені доводи представника апелянтки, оскільки договір найму житлового приміщення, за яким ОСОБА_5 зобов`язався передати у строкове користування квартиру АДРЕСА_3 , а ОСОБА_9 зобов`язався прийняти у строкове користування вказану квартиру з 02 липня 2020 року, укладено після звернення позивачів до суду із відповідним позовом, а саме 02 липня 2020 року (позов подано у лютому 2020 року). У той же час, довіреність, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися усім її майном, у тому числі квартирою АДРЕСА_3 також не спростовує правильність висновків суду першої інстанції, з огляду на те, що вона була посвідчена до звернень позивачів до правоохоронних органів з приводу перешкоджання їм у вільному доступі до загального коридору, яке є приміщенням загального користування, а також у доступі до квартири, яка є їх власністю. В спірному випадку суд правильно виходив з того, що за визначенням, власність зобов`язує. Тобто ОСОБА_2 будучи власником квартири та співвласником допоміжних приміщень повинна їх використовувати таким чином, щоб таке не порушувало права інших осіб. Апелянтом не спростовано, що в місці загального користування нею встановлено двері на ключ, що перешкоджає доступу до своєї квартири позивачів. Факт уповноваження нею здійснювати користування квартирою іншої особи не впливає на її відповідальність як власника. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Горейко М.Д. Максюта І.О.