Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/2164/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7366/21 Справа № 210/2164/21 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2021року, яке постановлено суддею Сільченко В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, - В С Т А Н О В И В: В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 11.05.1988р. по 20.04.1994р. працював на ш. «Сєвєрная» підприємства РУ ім. Кірова правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг » підземним гірничим робітником очисного забою на дільниці №3. Рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини від 03.06.2010 року позивачу встановлено професійні захворювання за діагнозом: Радикуломієлопатія шийна з лівобічним незначно вираженим геміпарезом, гіпотрофією м`язів проксимального відділу плечового поясу зліва і лівої гомілки, двобічним плечолопатковим періартрозом ПФС першого-другого ст.; радикулопатія, переважно зліва, з вираженими статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом. Хронічний бронхіт. ЛН. першого ст. Висновком МСЕК від 25.06.2013р. позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності 45% по радикулопатії та 5% по бронхіту та визнано інвалідом 3 групи безстроково. В зв`язку з професійним захворюванням позивач переносить фізичні страждання, його турбує частий біль та обмеження рухів в шийному та попереково-крижовому відділах хребта з віддачею в ліву кінцівку,гострий біль в поперековому відділі хребта, затерпання лівої руки та шийно - комірцевої ділянки зліва, біль пальців лівої ноги, утруднення ходи, слабкість в кінцівках, схуднення лівих кінцівок, загальна слабкість, задишка навіть при помірному фізичному навантаженні та сухий періодичний кашель. У зв`язку з тим, що відповідач, незабезпечив на робочому місці безпечні та нешкідливі умови праці, порушив законні права позивача, що призвели до професійних захворювань, встановлення інвалідності, втрати працездатності, до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я 180 000 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я 120000 гривень без урахування утримання податків, зборів та інших платежів та на користь держави судовий збір у розмірі 1200 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, збільшивши до заявленої ним у позові. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». На думку скаржника судом не в повній мірі враховано, що позивач отримав тяжке ушкодження здоров`я, шкода його здоров`ю була заподіяна у великому розмірі і безстроково, у зв`язку з чим позивач змушений постійно лікуватись, оскільки його турбує біль та обмеження рухів, що призводить до моральних страждань. В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не враховано, що відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке ліквідоване без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю. Згідно наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 «Про подальшу реструктуризацію РУ ім. Кірова» частково передано об`єкти та виробничі потужності Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення статутного фонду. Відповідно до зазначеного наказу перехід прав і обов`язків від Державного підприємства до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» не відбувся. Після передачі 19.04.2001 року об`єктів та виробничих потужностей ДП «Рудоуправління імені Кірова» на баланс відповідача не відбулося правонаступництва в розумінні цивільного та господарського права вказаного державного підприємства до КГДМК «Криворіжсталь», отже, відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління ім. Кірова». Відповідач зауважує на тому, що відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 року Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників. Посилається на висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України. Вказує, що розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він завищений, не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та судовій практиці у аналогічних справах. Крім того, скаржник звертає увагу суду на те, що позивач раніше вже звертався до суду з вимогами до ПАТ «ЦГЗК» та на користь позивача було стягнуто 45 000 грн. та з ПАТ «Криворізький ГЗК» стягнуто на його користь 100 000,00 грн.,проте суд першої інстанції на ці обставини не звернув уваги та безпідставно задовольнив вимоги позивача. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , у період з 11.05.1988р. по 20.04.1994р. працював на ш. «Північна» підприємства РУ ім. Кірова підземним гірничим робітником очисного забою на дільниці №3.20.04.1994 року позивача звільнено з займаної посади на підставі ст.. 38 КЗпП України (а.с. 8-10) Згідно Акту №9 розслідування хронічного професійного захворювання від 06.07.2010 року позивачу були встановлені професійні захворювання за діагнозом : Радикуломієлопатія шийна з лівобічним незначно вираженим геміпарезом, гіпотрофією м`язів проксимального відділу плечового поясу зліва і лівої гомілки, двобічним плечолопатковим періартрозом ПФС першого-другого ст.; радикулопатія, переважно зліва, з вираженими статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом. Хронічний бронхіт. ЛН. першого ст. Відповідно до п.16 Акту розслідування, професійні захворювання виникли по причині роботи по кріпленню та ремонту гірничих виробіток, повітряно-непроникаючих перемичок, розбиранням бетону та інші, які внаслідок порушень нормативного провітрювання гірничих виробок та важкою фізичною працею з причин обмеженості робочого простору, яке не дозволяло застосовувати засоби малої механізації. В пункті 17 Акту розслідування зазначено, що причиною професійного захворювання є праця на протязі 16 років 4 місяців в умовах важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату та 12 років 11 місяців концентрації пилу в повітрі робочої зони вище гранично допустимої, рівень фізичного перенавантаження:маса піднімаємого вантажу 37-81 кг. При допустимій нормі 30 кг. Мікрокліматичні умови: відносна вологість повітря 80-100 % при допустимій 80-30%. Запиленість повітря робочої зони: пил з вмістом вільного кремнія діоксину кристалічного від 10до 70% в концентраціях: від 4,2 мг/м? до 18,4 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м?. Висновком МСЕК від 30.07.2010р. позивачу первинно встановлено 50% втрати працездатності: 45% по радикулопатії і 5% по ХОЗЛ та третя група інвалідності. При повторному переогляді висновком МСЕК від 11.08.2011р. та 23.07.2012р. позивачу підтверджено відсоток трати працездатності 50% та третя група інвалідності. Висновком МСЕК від 25.06.2013року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності ( 45% по радикулопатії та 5% по бронхіту) визнано інвалідом 3 групи безстроково. (а.с. 13,14) Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язане з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 16 Акту №9 про розслідування хронічного професійного захворювання від 06 липня 2010 року, професійне захворювання позивача виникло через працю на підприємстві відповідача, де він виконував роботу в умовах впливу пилу фіброгенної дії та важкої фізичної праці. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ш. Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова», колегія суддів зазначає наступне. В 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22 лютого 1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова. 30 березня 2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30 березня 2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01 квітня 2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01 травня 2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19 квітня 2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»», шахта ім. «Північна», на якій працював позивач ОСОБА_2 відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)», об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», є правонаступником шахти ім. «Північна» Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда». Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком та відповідно до якого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальність за діяльність РУ ім Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім Кірова, не відбулось правонаступництва, оскільки статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. Відповідно до статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов`язковими для суду. Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи відповідача. Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 760/20904/16-ц, провадження № 61-11762ск19. Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2011 року, якою Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників, для вирішення даного спору правового значення не має, з вищенаведених підстав. Більше того, згідно ст. 466 ЦК України, в редакції 1963 року, яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди, завданої каліцтвом на виробництві в період створення Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда», в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї у зв`язку з заподіянням каліцтва, покладається на правонаступників. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти «Родіна» та шахти № 2 ім Артема РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, відхиляючи доводи відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти «Північна» ДП «Рудоуправління імені Кірова». Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач раніше вже звертався до суду з вимогами про стягнення моральної шкоди та рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.04.2021 року на користь позивача стягнуто 45 000,00 грн., та рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.05.2021 року стягнуто на користь позивача 100 000 грн., колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне. Стягуючи з ПАТ «Центральний ГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 45 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, та з ПАТ «Криворізький ГЗК» -100 000 грн., судом першої інстанції в кожному конкретному випадку враховано ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50%, який встановлений безстроково висновком МСЕК 26.06.2013 року, та стаж роботи позивача на кожному підприємстві. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу спричиняється фізичний біль, оскільки позивач змушений регулярно проходити медичне лікування так як отримав тяжке ушкодження здоров`я, шкода його здоров`ю була заподіяна у великому розмірі і безстроково, тобто на все життя, у зв`язку з чим позивач змушений постійно лікуватись, оскільки його турбує біль та обмеження рухів в шийному та попереково-крижовому відділах хребта з віддачею в ліву кінцівку,гострий біль в поперековому відділі хребта, затерпання лівої руки та шийно - комірцевої ділянки зліва, біль пальців лівої ноги, утруднення ходи, слабкість в кінцівках, схуднення лівих кінцівок, загальна слабкість, задишка навіть при помірному фізичному навантаженні та сухий періодичний кашель. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, тривалість праці позивача на підприємстві відповідача АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» і збільшити його з 120 000 гривень до 180 000 гривень. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1200 грн. до 1800 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Також з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 2700 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1800 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2021року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 120 000 гривень до 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2021року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судового збору з 1200 гривень до 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: