Постанова 4803 № 212/7167/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4871/23 Справа № 212/7167/22 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 212/7167/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Публічне акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року, яке ухвалено суддею Ведяшкіною Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 серпня 2022 року, УСТАНОВИВ: В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві в обґрунтування якого зазначив, що з 01 вересня 1975 року по 28 лютого 2002 року він працював на підприємстві відповідача на шахтах ім. «Кірова», ім. «Артема», шахті «Сєвєрная» та в Шахтоуправлінні на Криворіжсталі підземним бурильником, підземним прохідником, підземним гірничим робітником. За час роботи на підприємстві відповідача отримав хронічні професійні захворювання, внаслідок тривалого стажу роботи в умовах підвищеної вібрації, підвищеного рівня шуму, постійної вологості повітря, низької температури повітря, недостатньої захищеність від шуму та вібрації, в результаті чого він отримав вібраційне захворювання 2 ст. з вираженим переферичним ангіодистонічним синдромом, частими акроангіоспазмами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу ПФ 2 ст., деформуючого артрозу в сполученні з періартрозом ліктьових суглобів ПФ 2 ст., зі згинально-розгинальними контрактурами та нейросенсорну приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху). Висновком МСЕК від 13 квітня 2010 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% (з яких: 25% - по вібрації, 15% - по тугов.) безстроково. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, в період роботи на підприємстві відповідача, втратив своє здоров`я, внаслідок чого потребує постійного медичного лікування, має постійне відчуття фізичного болю, що викликає пригнічений стан, переживання, оскільки розуміє що покращення стану здоров`я не відбудеться, що завдає йому моральних страждання. В зв`язку з професійними захворюваннями змінилися спосіб та якість життя позивача, тому він просив суд стягнути з відповідача на свою користь 340 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями без утримання всіх обов`язкових податків, зборів та інших платежів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 240 000 грн. з урахуванням податків і зборів фізичних осіб, та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 2 500 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що ним оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції безпідставно занизив розмір моральної шкоди. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги відсутність правонаступництва ДП РУ імені Кірова по відношенню до відповідача, не звернув уваги на доводи відповідача з цього приводу та прийшов до помилкового висновку про наявність у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» статусу правонаступника прав та обов`язків ДП «Рудоуправління імені Кірова». Наполягає на тому, що позивач перебував у трудових відносинах саме з ДП «Рудоуправління імені Кірова», а тому моральна шкода, завдана ушкодженням здоров`я на виробництві, може бути відшкодована виключно роботодавцем. Посилається на судову практику 2010 року та 2016 року в аналогічних справах, що підтверджує відсутність правонаступництва у відповідача по відношенню до ДП «Рудоуправління імені Кірова». Зауважує, що, відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2011 року, Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників. Також посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова». Також посилається на висновок науково-правової експертизи Національної академії України Інституту Держави і права ім. В.М. Корецького щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм та положень законодавства України від 04.03.2021 року за вих. №126/33-е. Вказує на те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальності за діяльність РУ ім. Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім. Кірова не відбулось правонаступництва, що підтверджує правову позицію відповідача та порушення судом першої інстанції норм матеріального права. З огляду на вказане, скаржник наголошує, що будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання відповідач не вчиняв. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 має стаж роботи в умовах шкідливих факторів 19 років 10 місяців, з яких на шахтах ім. «Кірова», ім. «Артема», шахті «Сєвєрная» та в Шахтоуправлінні на Криворіжсталі підземним бурильником, підземним прохідником, підземним гірничим робітником. 28 лютого 2002 року позивач звільнився в зв`язку з виходом на пенсію (а.с.14-16). Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 28.07.1995 року, у ОСОБА_1 встановлені наступні професійні захворювання: вібраційне захворювання 2 ст. з вираженим переферичним ангіодистонічним синдромом, частими акроангіоспазмами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу ПФ 2 ст., деформуючого артрозу в сполученні з періартрозом ліктьових суглобів ПФ 2 ст., зі згинально-розгинальними контрактурами та нейросенсорну приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху) (а.с.6-7). Висновком МСЕК від 13 квітня 2010 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% - безстроково. (а.с.8). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями на виробництві. При цьому суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти 2 ім. Артема ДП РУ ім. Кірова, на якій працював ОСОБА_1 . Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 240 000 гривень, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. В Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 28 липня 1995 року, міститься висновок про наявність шкідливих умов праці позивача, а саме: причиною виникнення професійних захворювань позивача є тривалий стаж в умовах підвищенної вібрації: 113-120 дБ при ГДК 112 дБ, підвищений рівень шуму - від 91-123 дБА при ГДК 80 дБА, постійна вологість повітря 90 %, низькі температури повітря 12-18 градусів, недостатня захищеність від шуму та вібрації. Причина професійних захворювань є робота протягом 19 років 10 місяців в шкідливих умовах. Отже, роботодавець під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги відсутність правонаступництва РУ імені Кірова по відношенню до відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи в «Рудоуправлінні імені Кірова» ВО Кривбасруда» колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. 01 липня 1975 року Промислове Об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18 квітня 1975 року за № 194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче Об`єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць. Станом на 01 січня 1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01 вересня 1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. 01 січня 1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16 липня 1987 року за № 1015 і ГПО «Южруда» від 13 жовтня 1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського. Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна № 65/322 від 22 лютого 1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року, на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна, Дочірнє підприємство «Державне Рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне Рудоуправління імені Кірова. 30 березня 2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30 березня 2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01 квітня 2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова, станом на 01 травня 2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19 квітня 2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст. 37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти ДП РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, відхиляючи доводи відповідача в цій частині. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі №212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відхиляються колегією суддів, оскільки, при розгляді цивільної справи колегією суддів установлено, що на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником Рудоуправління імені Кірова. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2021 року, яке набрало законної сили 29 березня 2021 року, по справі № 904/144/21, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. В справі № 904/144/21 вирішувався спір щодо стягнення з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» заборгованості в сумі 79 800 грн. за простим векселем серії АА 0418283 від 10 квітня 2001 року. Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (стаття 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"). Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі «Уніфікований закон», з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» у редакції, чинній на відповідний момент. Розглядаючи справу № 904/144/21 господарський суд встановив, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є неналежним відповідачем, оскільки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником векселедавця (Шахти ім. Артема Державного підприємства «Рудоуправління ім. Кірова»). Цим же рішенням встановлено, що в рамках реструктуризації «РУ ім Кірова», відповідно до наказу Державного комітету промислової політика України від 19 квітня 2001 року за № 165, шахта ім. Артема (як підрозділ) для збільшення статутного капіталу КДГМК «Криворіжсталі» не передавалась; відповідно до додатку № 1 вказаного наказу передавались виробничі потужності Шахти ім. Артема. Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Однак, вказане рішення не є преюдиційним до справи, що розглядається в цьому провадженні, оскільки не стосується прав та обов`язків сторін в частині трудових відносин. Колегія суддів не бере до уваги, посилання відповідача на висновок науково-правової експертизи від 04 березня 2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України ОСОБА_2 та відповідно до якого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальність за діяльність РУ ім. Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім. Кірова, не відбулось правонаступництва, оскільки статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. Відповідно до статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов`язковими для суду. Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок науково-правової експертизи від 04 березня 2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М. Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України ОСОБА_2 не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи відповідача. Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 760/20904/16-ц, провадження № 61-11762ск19. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер професійних захворювань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності, безстроково. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц, провадження № 14-463цс18, прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40% безстроково, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача та беззаперечно свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану в майбутньому, а також, приймаючи до уваги обставини отримання позивачем професійного захворювання та тривалий стаж роботи позивача у шкідливих умовах праці, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди 240 000 грн. відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації, та не перевищує гранично рівня відшкодування такої шкоди. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Разом з цим, судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві. Проте, як вбачається із резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в ньому не вірно зазначено що стягнення моральної шкоди проводиться з урахуванням податків і зборів фізичних осіб, у зв`язку з чим, колегія суддів, відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, вважає за необхідне змінити рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року зазначивши, що стягнення моральної шкоди проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року змінити, зазначивши, що стягнення моральної шкоди проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 16 травня 2023 року. Головуючий: Судді: