Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/5299/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2580/23 Справа № 212/5299/22 Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/5299/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року, встановив: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі за текстом АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 24 липня 2013 року під час виконання трудових обов`язків на підприємстві АТ «Кривбасзалізрудком» позивача було травмовано. Факт травмування позивача комісією з розслідування нещасного випадку визнано пов`язаним з виробництвом. Висновком МСЕК від 20 листопада 2013 року позивачу первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва. В подальшому висновками МСЕК позивачу встановлено 15 % втрати працездатності за трудовим каліцтвом. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у побуті у зв`язку із фізичним станом викликаним наслідками трудового каліцтва. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 134 000 гривень, які просить суд стягнути з відповідача. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 45 000 гривень без врахування податку з доходу фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 671,64 гривень. Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в сумі 992,40 гривень. В апеляційній скарзі відповідач АТ «Кривбасзалізрудком» просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнутої моральної шкоди. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючи розмір спричиненої позивачу моральної шкоди в грошовому еквіваленті в сумі 45 000 гривень, порушив принципи розумності, домірності та виваженості. Суд першої інстанції не врахував ступінь вини потерпілого у настанні нещасного випадку та втраті професійної працездатності, не врахував, що потерпілому не встановлена група інвалідності, а також той факт, що він продовжує працювати у відповідача гірником очисного забою. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466-ІХ ), який набрав чинності 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ «Кривбасзалізрудком» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював гірником очисного забою дільниці №7 шахти ім. Леніна ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 20 грудня 2007 року по 01 квітня 2016 року у шкідливих умовах праці. (а.с. 6-8) Згідно копії Акту № 21-21 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 29 липня 2013 року 24 липня 2013 року на дільниці № 7 шахти ім. Леніна ПАТ «Кривбасзалізрудком» з гірником очисного забою ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого працівник дістав ушкодження правої гомілки. Комісією з розслідування вказаний нещасний випадок з гірником очисного забою ОСОБА_1 визнано пов`язаним з виробництвом. Комісія з розслідування нещасного випадку дійшла висновку, що особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є ОСОБА_1 , який перед виконанням робіт по випуску руди з дучок не забезпечив вільний прохід у небезпечній зоні, не подбав про особисту безпеку та здоров`я під час виконання робіт, що є порушенням вимог п. 3.3.24 «Інструкції з охорони праці №19 для горноробочого очисного забою», статті 14 Закону України «Про охорону праці»; ОСОБА_2 гірничий майстер дільниці №7, ОСОБА_3 в.о. заступника начальника дільниці №7, ОСОБА_4 начальник дільниці № 7 шахти ім. Леніна ПАТ «Кривбасзалізрудком». (а.с. 9-18) Відповідно до довідки МСЕК Серії АБ №0005225 від 20 листопада 2013 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва, з подальшим переоглядом. ( а.с. 19) Відповідно до довідки МСЕК Серії 12ААА №002106 від 19 листопада 2014 року ОСОБА_1 повторно встановлено 15% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва, з подальшим переоглядом. ( а.с. 20) Відповідно до довідки МСЕК Серії 12ААА № 013670 від 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 повторно встановлено 15% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва, з подальшим переоглядом. ( а.с. 21) Відповідно до довідки МСЕК Серії 12ААА № 018696 від 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 повторно встановлено 15% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва, з подальшим переоглядом. ( а.с. 21) Відповідно до довідки МСЕК Серії 12ААА №052215 від 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 повторно встановлено 15% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва, з подальшим переоглядом. ( а.с. 22) Відповідно до довідки МСЕК Серії 12ААА №05078 від 11.11.2020 року ОСОБА_1 повторно встановлено 15% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва, з подальшим переоглядом. ( а.с. 22) Після отриманої травми позивач неодноразово звертався до закладів медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписних епікризів, випискою з амбулаторної карти. (а.с. 23-29). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану отриманим ним трудовим каліцтвом. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 45 000 гривень, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 15%, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Доводи відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, безпідставні, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв`язку з отриманою ним трудовою травмою, яка потягла за собою втрату професійної працездатності встановлений під час розгляду справи. Так, позивач змушений періодично проходити амбулаторне та стаціонарне лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманої травми, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 15 травня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста