Постанова 4803 № 212/7036/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10031/21 Справа № 212/7036/21 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення суду складено 23 вересня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком»), правонаступником якого є Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізрудком»)і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 240 000 грн., у зв`язку з отриманими ним професійним захворюванням на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 25 червня 2002 року по 01 липня 2015 року позивач працював підземним прохідником на підприємстві відповідача та висновком МСЕК від 30 березня 2016 року йому первинно було встановлено 35% втрати професійної працездатності по радикулопатії та встановлена третя група інвалідності. У зв`язку з професійним захворюванням в 2016 році позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про стягнення моральної шкоди. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 12 вересня 2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто у відшкодування моральної 15 000 грн. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2016 року та Постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року, рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 12 вересня 2016 року залишено без змін. 05 лютого 2019 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу було встановлено професійне захворювання: «Сидеросілікоз першої стадії. Легенева недостатність першого-другого ступеня» та висновком МСЕК від 10 червня 2019 року позивачу було повторно встановлено 45% втрати професійної працездатності, з яких: первинно 10% по сидеросілікозу та повторно 35% по радикулопатії, третя група інвалідності, безстроково. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 908 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі, визначеному в позовній заяві, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, зокрема, судом не враховано роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки повинен докладати додаткових зусиль та витрачати час для організації свого життя, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратливості, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів в грудній клітині, порушення функції опори та руху. В апеляційній скарзі АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», тому сума стягнення завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості. На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача стягнуто у відшкодування моральної 15 000 грн., яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2016 року та Постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року залишено без змін. Також вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення суду не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» Штефан Т.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти апеляційної скарги позивача заперечувала, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював з 25 червня 2002 року по 01 липня 2015 року підземним прохідником на шахті «Леніна» (Тернівська) ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком». 01 липня 2015 року позивач звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 11). Згідно п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 квітня 2019 року, професійне захворювання у позивача виникли внаслідок праці на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції і пилоподавлення він підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю, переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с. 15). Відповідно п. 17 Акту, причиною виникнення професійного захворювання у позивача є робота на підприємстві відповідача в умовах пилу, переважно фіброгенної дії, параметри якої перевищували гранично допустимі норми (а.с. 15). Висновком МСЕК від 10 червня 2019 року позивачу було встановлено 45% втрати професійної працездатності, з яких: первинно 10% - по сидеросилікозу та повторно 35% по радикулопатії, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 24). Суд, частково задовольняючи позов виходив з того, що у зв`язку з отриманим позивачем у 2019 року професійним захворюванням та встановленням йому стійкої втрати працездатності у розмірі 10 %, ІІІ група інвалідності, безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що судом першої інстанції не враховано, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача стягнуто у відшкодування моральної 15 000 грн., яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2016 року та Постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року залишено без змін, оскільки як вбачається матеріалів справи, судом першої інстанції було враховано, що 35% втрати працездатності, ІІІ група інвалідності, позивачу було встановлено у 2016 році і він скористався своїм правом та з відповідача на його користь було стягнуто моральну шкоду за рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 12 вересня 2016 року у розмірі 15 000 грн. Однак, позивачу висновком МСЕК від 05 лютого 2019 року первинно було встановлено нове професійне захворювання і йому встановлено 10% втрати професійної працездатності за цим захворюванням первинно. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції при винесенні судового рішення суду не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Разом з тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком», що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. Згідно роз`яснень, наведених Пленумом Верховного Суду України в п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, характер отриманого професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі. На думку колегії суддів, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком», на користь позивача, суд першої інстанції не в повній мірі врахував наведені роз`яснення, відсоток втрати професійної працездатності, а саме 10% - по сидеросилікозу, у зв`язку з чим завищив розмір стягнутої моральної шкоди. За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманої позивачем травми при виконанні трудових обов`язків на підприємстві відповідача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили внаслідок професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності, а саме 10% - по сидеросилікозу, характер та тривалість отриманого ушкодження здоров`я, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, вважає необхідним змінити рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 зменшивши його з 40 000 грн. до 20 000 грн. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача в цій частині з вищенаведених підстав. В іншій частині рішення суду залишити без змін. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга позивача залишенню без задоволення, рішення суду зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 40 000 гривень до 20 000 (двадцять тисяч) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 30 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: