Ухвала КГС ВС № 910/7335/20

УХВАЛА 19 жовтня 2021 року м. Київ Справа № 910/7335/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Кондратова І.Д., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва у складі судді Ярмак О.М. від 26.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Буравльова С.І., Шапрана В.В., Андрієнка В.В. від 13.07.2021 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 4 403 400,91 грн ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Українська залізниця» 28.09.2021 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021) у справі № 910/7335/20. Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.10.2021. Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду ухвалена 13.07.2021, повний текст виготовлено 26.07.2021, тому днем закінчення строку для подання касаційної скарги є 16.08.2021. Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021) у справі № 910/7335/20 - 28.09.2021, тобто з пропуском строку, встановленого для подання касаційної скарги. Касаційна скарга скаржника містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтувано не отриманням повного тексту рішення суду апеляційної інстанції, знаходженням адвоката Гаркавенко І.Г. з 16.09.2021 по 26.09.2021 на лікарняному, а також необхідністю додаткового часу для оплати судового збору за подання касаційної скарги. Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу. Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази. Розглянувши клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд дійшов висновку, що підстави, викладені у ньому, є неповажними у зв`язку з відсутністю доказів на їх підтвердження. В контексті викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов?язок з доведення яких покладено на скаржника. Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову Акціонерному товариству «Українська залізниця» у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021) у справі № 910/7335/20. Таким чином, касаційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021) у справі № 910/7335/20 має бути залишена без руху, скаржник протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, у якій обґрунтувати наявність таких підстав, підтверджених належними доказами. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Крім того, згідно з вимогами пункту 4 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються. Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду що до питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав). Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Зі змісту касаційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021) у справі № 910/7335/20 скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги хоча і містить посилання на постанови Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте в порушення вищенаведених процесуальних вимог, скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначає яку саме норму права застосував суд попередньої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування та який саме правовий висновок Верховного Суду не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні із конкретизацією подібних правовідносин, у яких ця норма права застосована. Отже, окремі посилання скаржника на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті. Водночас обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не зазначає щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, її застосування із конкретизацією подібних правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржником чітко не вказано, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, не обгрунтувано у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а отже не визначено відповідної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме частиною 2 цієї статті. З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки. Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції. При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки). Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерному товариству «Українська залізниця» у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021) у справі № 910/7335/20.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021) у справі № 910/7335/20 залишити без руху.

3. Надати Акціонерному товариству «Українська залізниця» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Акціонерному товариству «Українська залізниця» усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб: - надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021) у справі № 910/7335/20, у якому навести інші підстави для поновлення строку; - надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

5. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець Судді О. Мамалуй І. Кондратова