Постанова Київський апеляційний суд № 755/11956/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 року м. Київ Справа № 755/11956/20 Провадження: № 22-ц/824/13080/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Пікуль А.А., Левенця Б.Б. секретар Івасенко І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ліщенко Тетяни Миколаївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Гурмандіз» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, постановлену під головуванням судді Марфіної Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ГУРМАНДІЗ», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в : В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що 09 червня 2020 року у м. Києві на перехресті вул. Каунаської та вул. Березневої, що у Дніпровському районі м. Києва, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі мікроавтобуса «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , володільцем якого та особою, що несе цивільно-правову відповідальність за спричинену вказаним транспортним засобом шкоду, є відповідач, під керуванням третьої особи ОСОБА_2 , та автомобілем «Acura TLX», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача, якому належить цей транспортний засіб. ДТП сталася з вини третьої особи - ОСОБА_2 , який є працівником ТОВ «ТД ГУРМАНДІЗ». Вказане підтверджується постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2020 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Отже, відповідач повинен відшкодувати позивачу спричинену в результаті ДТП матеріальну та моральну шкоду. Згідно висновку від 17 червня 2020 року, вартість матеріального збитку, спричиненого пошкодженням належного позивачу автомобіля, складає 558 627,23 грн. Згідно вказаного висновку, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 580111,51 грн, тобто, більше ніж його залишкова вартість на момент ДТП, а тому відновлення автомобіля є економічно недоцільним, автомобіль визнано знищеним, а вартість матеріального збитку встановлено у розмірі залишкової вартості вказаного автомобіля. Як вбачається зі змісту свідоцтва про реєстрацію, автомобіль був зареєстрований за позивачем 26 травня 2020 року, тобто, лише за два тижні до ДТП, внаслідок якої його знищено. При купівлі та після купівлі автомобіля та у розрахунку на його подальшу експлуатацію позивачем було оплачено передпродажну підготовку вартістю 1344,00 грн, технічне обслуговування (заміна рідин, тощо) вартістю 14264,30 грн, а також встановлено автомобільну сигналізацію вартістю 17408,26 грн. Усі вказані витрати підтверджено документами станції технічного обслуговування. Оскільки вказані витрати були здійснені у зв`язку із купівлею даного автомобіля, тому знищення автомобіля, для якого їх зроблено, відносить вказані витрати до загальної матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, загальна сума якої 591 643,79 грн. Страховою компанією, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідача, йому, позивачу, виплачено 130 000 грн. Отже, у відповідності до ст. 1194 ЦК України, стягненню з відповідача підлягає 461 643,79 грн. Окрім матеріальної, йому також спричинено моральну шкоду самим фактом пошкодження автомобіля. Внаслідок знищення автомобіля він, позивач, позбавлений можливості користуватись автомобілем, змушений користуватись громадським транспортом, який є не лише більш повільним та менш комфортним, але й сам факт знаходження у ньому значно підвищує вірогідність зараження інфекційними захворюваннями. Внаслідок зменшення мобільності, та того факту, що він не може встигнути у всіх запланованих справах, у нього порушились зв`язки з оточуючими людьми, як ділового, так і особистого характеру. Спричинений розмір моральної шкоди ним оцінено у розмірі 100 000 грн. 25 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач намагається уникнути цивільно-правової відповідальності за спричинення шкоди. Окрім того, відповідач ухиляється від повідомлення суду своїх реквізитів. Вважав, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на банківському рахунку відповідача у розмірі заявлених позовних вимог. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. В межах суми у розмірі 561 643,79 грн накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ТД ГУРМАНДІЗ», що знаходяться на рахунку НОМЕР_3 в філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві. Не погодившись з ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 адвокат Ліщенко Т.М. в інтересах ТОВ «ТД Гурмандіз» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що наявність спору між сторонами не може бути безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Також зазначила, що доводи позивача про те, що відповідач ухиляється від повідомлення суду своїх банківських реквізитів, не відповідають дійсності, оскільки ані позивач, ані його представник, ані суд не зверталися до відповідача з проханням чи вимогою надати інформацію щодо банківських реквізитів останнього. Тобто, позивач не навів жодного доводу та обґрунтування, що відповідач може ухилитися від виконання судового рішення. Також посилалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, згідно якої, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. В судовому засіданні адвокат Ліщенко Т.М. в інтересах ТОВ «ТД Гурмандіз» підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити. Адвокат Снігур В.М. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що не забезпечення позову в обраний позивачем спосіб може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин другої, третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Передумовою застосування заходів забезпечення виконання рішення компетентного суду є те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення компетентного суду. Отже, ціль цих забезпечувальних заходів полягає у забезпеченні виконання рішення компетентного суду шляхом гарантування збереження активів, за рахунок яких таке рішення може бути виконано. У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Судом встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є матеріально-правова вимога до відповідача (про відшкодування шкоди у загальному розмірі 561 643,79 грн, що кореспондується зі способами захисту порушеного права. Предмет позову має правовий характер і випливає з певних матеріально-правових відносин. Належність банківського рахунку р/р НОМЕР_3 в філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві відповідачу у справі підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту наданих послуг від 24.09.2020 року та копією платіжного доручення від 21.09.2020 року (т. 1, а.с. 161-162). Ураховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову, що становить 561 643,79 грн. Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведений позивачем захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення і свідчить про дотримання судом першої інстанції справедливого балансу інтересів сторін спору. Посилання скаржника на те, що наявність спору між сторонами не може бути безумовною підставою для забезпечення позову не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.Накладення арешту на кошти в межах суми позовних вимог за своєю правовою конструкцією не може вважатися не співмірним по відношенню до розміру позовних вимог, в свою чергу, відмова в арешті спірної суми може призвести до ускладнення можливого виконання рішення суду у разі задоволення позову через відсутність на рахунках відповідача достатньої суми коштів. З огляду на наведене, не можуть бути взяти до уваги суду доводи скаржника про відсутність доказів на вчинення відповідачем дій, спрямованих на виведення коштів з його рахунків, відчуження майна, тощо, оскільки метою забезпечення є хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Не приймаються до уваги суду і посилання на те, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб перешкоджає господарській діяльності відповідача, оскільки вказані обставини документально не підтверджені. Доказів, що вказані кошти відносяться до фонду заробітної плати працівників товариства в матеріалах справи також немає. Окрім того, як зазначено вище, арешт накладено на грошові кошти лише в межах ціни позову, а не в цілому на всі грошові кошти товариства. Оскільки при апеляційному перегляді справи не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, а тому апеляційна скарга адвоката Ліщенко Т.М. в інтересах ТОВ «ТД Гурмандіз» згідно ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Ліщенко Тетяни Миколаївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Гурмандіз» залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді А.А. Пікуль Б.Б. Левенець