Постанова 4803 № 208/7971/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5728/22 Справа № 208/7971/19 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Деркач Н.М. Куценко Т.Р. сторони: позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2022 року, яке ухвалено суддею Похвалітою С.М. в м.Дніпродзержинську, відомості щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.09.2016 року об 09 год. 13 хв. відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом МАЗ, державний номер НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом біля будинку № 6 по вул.Яворницького м.Дніпро, виїжджаючи з прилеглої території, не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що слідував про проїзній частині вул.Яворницького. Своїми діями ОСОБА_1 причинив механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13.11.2016 року у справі № 201/13635/16 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в ході держави в сумі 340 грн. 19.06.2016 року ОСОБА_2 подав до Моторного (транспортного) страхового бюро України повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та 25.10.2016 року подав заяву про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП. Згідно висновку № 4077 експертного дослідження автотоварознавця по визначення вартості матеріального збитку КТЗ від 05.10.2016 року, вартість матеріального збитку, спричиненого власником автомобіля Hyundai Tucson, державний знак НОМЕР_3 ,І з урахуванням ПДВ, становить 87 189,54 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АЕ/7628087 СК «Оранта» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000,00 грн., франшиза 510 грн., відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Позивач сплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 87189.55 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2022 року, у задоволені позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування відмовлено. В апеляційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та прийняття нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду, оскільки позов пред`явлено в порядку регресу та страхове відшкодування сплачено 28.11.2016 року.. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19.09.2016 року об 09 год. 13 хв. відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом МАЗ, державний номер НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом біля будинку № 6 по вул.Яворницького в м.Дніпро, виїжджаючи з прилеглої території, не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що слідував про проїзній частині вул. Яворницького. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2016 року по справі № 201/13635/16 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. 19.06.2016 року ОСОБА_2 подав до Моторного (транспортного) страхового бюро України повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та 25.10.2016 року подав заяву про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Згідно висновку № 4077 експертного дослідження автотоварознавця по визначення вартості матеріального збитку КТЗ від 05.10.2016 pоку вартість матеріального збитку, спричиненого власником автомобіля Hyundai Tucson, державний знак НОМЕР_2 становить 87 189,54 грн. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ №АЕ/7628087 в СК «Оранта» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000,00 грн., франшиза 510 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на час вчинення дорожеьо-транспортної пригоди не була застрахована. Згідно наказу № 9247 від 25.11.2016 року Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілого ОСОБА_3 вирішено сплатити ОСОБА_3 шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Згідно платіжного доручення від 28 листопада 2016 року ОСОБА_3 сплачено страхове відшкодування згідно наказу № 9247 від 25.11.2016 року. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що ним сплачено потерпілому від ДТП ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 87189.55 та послуги з врегулювання 1300 грн., які підлягають стягненню з відповідача в порядку регресу. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 262 ЦК України щодо обчислення строку позовної давності та заміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку та перебігу строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Однак не може погодитись з мотивами відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне. Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повно­му обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`я­зання зазвичай виступають потерпілий (кре­дитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завда­ної потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що зако­ном передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, зав­дану іншою особою, має право зворотної вимо­ги (регресу) до винної особи у розмірі випла­ченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Зазначений правовмй висновок викладено у Постанові Верховного Суду у справі № 6-2188цс16: Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Отже стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. Аналогічний висновок викладено у Постанов Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц. Тому під час розгляду справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування". Суброгація є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Таким правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого. Водночас регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні. При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою. Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17. Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання. Крім того, варто враховувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги з огляду на положення частини шостої статті 261 ЦК України страховика є день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням - день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов`язанні Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі № 6-2806цс16. У той час як згідно положення статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов`язання не припиняється, змінюється лише одна і сторін такого зобов`язання кредитор. Такий правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17. Тому у разі суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду. Такий висновок викладений у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц. Отже при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування Аналогічний висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі № 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі №200/13392/13-ц. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд, зокрема вирішує питання про те, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Як вбачається із матеріалів справи, 19.09.2016 року сталася ДТП з вини відповідача ОСОБА_1 . Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2016 року по справі № 201/13635/16 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ №АЕ/7628087 в СК «Оранта» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000,00 грн., франшиза 510 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на час вчинення дорожеьо-транспортної пригоди не була застрахована. Згідно платіжного доручення від 28 листопада 2016 року ОСОБА_3 сплачено страхове відшкодування згідно наказу № 9247 від 25.11.2016 року. Звертаючись із позовом до суду МТСБУ обґрунтував наявність у нього права на стягнення шкоди в порядку регресу. Правовий статус МТСБУ у свою чергу визначено в Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже у спірних правовідносинах позивач не є страховиком потерпілої особи власника пошкодженого транспортного засобу за договором добровільного страхування, а регламентна виплата, яку здійснило МТСБУ цій особі припинила деліктне зобов`язання між власником транспортного засобу МАЗ, державний номер НОМЕР_1 та власником транспортного засобу Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_2 . Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі не є суброгацією, а є регресом. За таких обставин, колегія суддів вважає, що, відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону, позивач МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до відповідача, як власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Як вбачається із матеріалів справи, основне зобов`язання позивачем виконано 28 листопада 2016 року., тобто строк позовної давності спливає 28.11.2019 року. З даним позовом позивач звернувся до суду, згідно штампу поштового відправлення 29 листопада 2019 року, тобто с пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач у суді першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом в порядку регресу, а не суброгації. Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу. Доводи апеляційної скарги щодо не пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду, колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду- зміні в частині мотивів відмови у задоволені позову в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2022 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, виклавши іх в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили в моменту прийняття, та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ЦПК України. Повний текст постанови складений 30 вересня 2022 року. Головующий: суддя А.П. Барильська Судді: Н.М. Деркач Т.Р. Куценко