Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7152/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 р.Справа № 440/7152/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції А.О. Чеснокова) від 14.04.2021 року (повний текст рішення складено 21.04.21 року) по справі № 440/7152/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/001208/2 від 26 червня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості конкретної поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) позивачем було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством. Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, згідно з якими, основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням резервного методу- другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України. Підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також не надано на вимогу митного органу додаткових документів. На думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки надані на митне оформлення документи не містять жодних розбіжностей та в повному обсязі підтверджують ціну товару, визначену контрактом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/001208/2 від 26 червня 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 гривні 00 копійок. Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а також невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення, слугував встановлений митним органом за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, оскільки використані декларантом відомості не підтверджують в повному обсязі числові значення складової митної вартості, а саме, містять розбіжності. Вказані обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до положень частини 1 статі 54 Митного кодексу України (далі МК України) та обумовлювали необхідність письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Оскільки додаткових документів не було надано, це було підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів. Додатково зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію про митне оформлення товарів, що здійснені раніше. Представник позивача надав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" є юридичною особою приватного права, основним напрямком господарської діяльності якого є роздрібна торгівля пальним. 09 грудня 2019 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Центр" (Постачальник) укладено Контракт № 20500/2019/1196 з додатком до нього № 1/К від 21 травня 2019 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю у травні 2020 року синтетичний каучук марки БК-1675 у кількості та на умовах, що визначаються у додатках до Контракту. За умовами додатку № 1/К від 21 травня 2020 року до Контракту ціна за 1 тону товару (+/-10%) на умовах FCA Тольятті складає 1222,00 дол.США. Оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем у такому порядку: 1) 100% від загальної вартості партії Товару, погодженої Сторонами в Додатках до цього Контракту, в порядку попередньої оплати, прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у п. 11 цього Контракту, упродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Додатку до цього Контракту та надання попереднього інвойсу на оплату; 2) остаточний розрахунок між Покупцем та Постачальником за поставлений за цим Контрактом Товар здійснюється, якщо інше не обумовлено у додатках до цього Контракту, упродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Сторонами акту звірки розрахунків по кожному Додатку до цього Контракту на підставі остаточного інвойсу, наданого Постачальником та оформленого відповідно до п.1.7. цього Контракту (попередній інвойс - інвойс, що оформляється Постачальником на підставі Додатків до цього Контракту (п. 1.6. Контракту); остаточний інвойс - інвойс, що оформляється Постачальником на підставі підписаного Сторонами акту (актів) приймання-передачі Товару (п. 1.7. Контракту)). Попереднім інвойсом № 20500/2019/1196/00005 від 22 травня 2020 року ціну за 1 тону Товару, що підлягав поставці згідно Контракту за Додатком № 1/К від 21 травня 2020 року встановлено у розмірі -1222,00 дол.США. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серії А № 1168562 Товар у кількості 20160,00 кг поставлений Покупцеві 25 червня 2020 року. З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано до митного органа такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: Контракт № 20500/2019/1196 від 09 грудня 2019 року; Додаток №1/К від 21 травня 2020 року до Контракту (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т); митну декларацію країни відправлення № 10418010/290520/0143087 (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т); попередній інвойс № 20500/2019/1196/00005 від 22 травня 2020 року (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т); товарно-супровідний інвойс № 0358 від 22 червня 2020 року (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т); висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 1327 від 26 червня 2020 року (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т); платіжне доручення в іноземній валюті № 19 від 22 травня 2020 року; міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) серії A № 1168562; пакувальний лист № 1508 від 19 червня 2020 року. Митну вартість товару позивачем визначено за основним методом, тобто за ціною договору. За результатами перевірки митної декларації відповідач дійшов висновку про необхідність витребування додаткових документів, у зв`язку із чим на адресу позивача надіслав відповідне повідомлення. 26 червня 2020 року позивачем подано контролюючому органу лист про неможливість надання додаткових документів щодо митної вартості товару. За результатами вивчення поданих позивачем документів, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/001208/2 від 26 червня 2020 року, згідно з яким визначено митну вартість за резервним методом. У графі 33 рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60, 62, 63 МК України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ містять розбіжності в частині: суми попередньої оплати, невідповідність сумі рахунку, що вказаний у графі призначення платежу платіжного доручення; у зв`язку з непідтвердженою документально відсутністю впливу на формування ціни існуючої взаємозалежності між контрагентами зовнішньоекономічної операції; не надано цінової інформації від виробника продукції; висновок експерта щодо вартісних характеристик взято до уваги, але не прийнято для підтвердження заявленої митної вартості з причини невідповідності заявленої ціни кон`юнктурі ринку в результаті проведеного аналізу за вказаними у висновку джерелами Інтернет ресурсу; відсутній (не надано декларантом) рахунок на транспортні витрати, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта прийняти рішення, не дотримуючись 10-денного терміну; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, що мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріали та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер в результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна у митному орані цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № UA100500/2020/863229 від 25.05.2020 та інші подібні факти митних оформлень. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає 2,27 дол. США /кг. Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом ціну товару за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом є недоведеним, а оскаржуване рішення протиправними. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування. Відповідно ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України). В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України). Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. У відповідності до положень частин 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 5 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу. Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.02.2019 року по справі №810/5436/15. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З приводу посилання митного органу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру транспортних витрат за перевезення товару, колегія суддів зазначає наступне. Під час розгляду справи встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем контролюючому органу надано міжнародну товарно-транспортна накладну (CMR) серії A №l 168562 від 22 червня 2020 року, якою підтверджується кількість фактично поставленого позивачу товару, а саме - 20160 кг, сканкопію Договору на транспортно-експедиційні послуги № 20200612 від 12 червня 2020 року між ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" та ФОП ОСОБА_1 (скріншот відправки представником митного декларанта сканкопії договору на електронну адресу митному органу). Відповідно до умов підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Договору на транспортно-експедиційні послуги № 20200612 від 12 червня 2020 року експедитор (ФОП ОСОБА_1 ) має право залучати до виконання договору третіх осіб, а тому, додаткове залучення до виконання договору ФОП ОСОБА_2 (перевізник згідно CMR А № 1168562 від 22 червня 2020 року) не суперечить договірним зобов`язанням сторін за Договором на транспортно-експедиційні послуги № 20200612 від 12 червня 2020 року та не може створювати обґрунтовані сумніви вартості наданих транспортних послуг. Крім того, позивач надавав відповідачу сканкопію Договору організації з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом № 20200601 від 01 червня 2020 року та Довідку про транспортні послуги № 0622 від 22 червня 2020 року № 2206, видану ФОЛ ОСОБА_1 . Вищевказані документи підтверджують вартість послуг перевезення товару до місця перетину митного кордону України (пункт перетину кордону Гоптівка -Нехотіївка) становить - 25000,00 грн. Копія рахунку № 41 від 22 червня 2020 року на оплату транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 надавалась митному органу під час митного оформлення товару. 30 червня 2020 року вказаний рахунок оплачено ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", що підтверджується платіжним дорученням № 7963 від 30 червня 2020 року. Колегія суддів вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції, що оскільки оплата транспортних послуг здійснена 30 червня 2020 року, з об`єктивних причин платіжне доручення № 7963 не могло бути подане декларантом митному органу раніше настання цієї події. Крім того, поставка товару на умовах FCA означає, що продавець бере на себе зобов`язання доставити покупцеві вантаж, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання товару визначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження товару в транспортний засіб. Завантаження товару у транспортний засіб перевізника (ФОП ОСОБА_2 ) відбувалось на складі постачальника ТОВ "Тольяттікаучук", що підтверджується відомостями заявки на перевезення № 1/1 від 12 червня 2020 року та накладною (CMR) серії A № 1168562 від 22 червня 2020 року, а тому за умовами поставки - FCA Тольятті завантаження товару включене в ціну товару, а відтак зазначена стаття витрат відсутня серед понесених покупцем витрат. Так само ненадання позивачем інформації про витрати, понесені декларантом на страхування товару, пояснюється тим, що договори страхування вантажу ТОВ "Татнєфть-АЗС Україна" не укладались, а відповідно витрати на страхування вантажу (товару) декларантом понесені не були. Таким чином, будь-яких інших витрат, пов`язаних з поставкою товару на умовах поставки - FCA Тольятті РФ, окрім витрат на транспортування товару до пункту перетину кордону (Гептівка-Нехотіївка) у сумі - 25000,00 грн. позивачем понесено не було. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості розрахунку ціни фактично поставленого товару: 20160 кг х 1,22 дол. США = 24635,52 дол.США. (графа 42 мд) та зазначає, що розрахунок митної вартості фактично поставленого товару складає: 24635,52 дол.США (вартість фактично поставленого товару) х 26,6509 (курс валюти на 26.06.2020 року, графа 23 МД) + 250000,00 грн. (транспортні витрати декларанта до п/п Гоптівка - Нехотіївка) = 681 558,78 грн. (графа 45 мд). При цьому, умова про порядок розрахунків між Сторонами за Контрактом, який визначений ними у Контракті не є чинником, який впливає на митну вартість товару, адже відображає виключно порядок оплати товару, повернення надмірно сплачених коштів або їх зарахуванням в оплату за майбутніми поставками у межах дії цього ж Контракту, що не суперечить чинного законодавству України в частині проведення розрахунків між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності. Усі розрахунки за товар згідно контракту проведені позивачем з дотриманням чинного законодавства України. При цьому, як зазначав позивач, на вимогу митного органу декларантом могли бути надані додаткові роз`яснення щодо проведення розрахунку за товар із врахуванням надання 2 (двох) вищевказаних платіжних доручень, однак такі вимоги від митного органу не надходили. З приводу доводів скаржника про те, що митна вартість товарів не може бути визначена за статті 57 МК України (за основним методом) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, зокрема, у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині 2 статті 53 МК України містять розбіжності в частині вагових характеристик, зазначених в митній декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, відповідач під час перевірки визначеної декларантом митної вартості зобов`язаний здійснювати перевірку числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не перевіряти ті відомості, які жодним чином не впливають на ціну товару за одну одиницю, зокрема, вагові характеристики товару, які впливають на вартість фактично поставленого товару, однак не змінюють фактурну вартість за одну одиницю товару. Крім того, тимчасова митна декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а відтак відображенні у такому документі відомості про вагу товару, не є точними та можуть відрізнятись від відомостей про кількість фактично поставленого товару, а тому розбіжності між кількістю фактично поставленого товару та відомостями, зазначеними в тимчасовій митній декларації не є підставою для неприйняття розрахунку митної вартості за основним методом, адже ціна яка підлягає сплаті за фактично поставлений товар розраховується шляхом множення числового значення кількості фактичного поставленого на числове значення договірної ціни (контрактної ціни) за одиницю товару. В дослідженому судом випадку в тимчасовій митній декларації країни відправлення № 10418010/290520/0143087 вага товару, який планувався до поставки згідно Додатку № 1/К від 21 травня 2020 року, вказана у її максимальному розмірі згідно цього Додатку (розрахунок: 21,000 т + 10% = 23,100 т ). У свою чергу фактична кількість відвантаженого товару склала 21,160 т, що підтверджується накладною (CMR) серії A № 1168562 від 22 червня 2020 року. Оскільки тимчасова митна декларація країни відправлення № 10418010/290520/0143087 подана митному органу з інформаційною метою про заплановану поставку та її максимальний обсяг, то після фактичного здійснення поставки контролюючому органу подано остаточну митну декларацію № 10418010/140720/0190424 від 14 липня 2020 року, в якій відображено точні відомості про кількість фактично відвантаженого товару та його вартість. В зв`язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неможливість визначити митну вартість товару за основним методом. В силу ч.4 ст.54 МК України саме по собі ненадання документів на вимогу митного органу не є підставою для коригування митної вартості, за відсутності обґрунтування митним органом того, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретно документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічну позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 826/21860/15. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21 195 (далі - Правила № 598), у графі 33 Рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу, результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів). Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності. У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі № 509/4156/15-а (адміністративне провадження № К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. Верховний Суд постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. У зв`язку із чим, необґрунтованими є доводи митниці про те, що відомості про митну вартість товарів були неповними, не конкретизовані, не зазначено, які витрати як складові митної вартості товарів не підтверджені або не включені. Таким чином, не подання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів. Щодо аналізу цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі № 260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. При цьому, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Із системного аналізу наведених норм права випливає висновок про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів. Проте, спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Дослідивши долучені сторонами документи суд зазначає, що жодних розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості товару. В частині інших розбіжностей суду не надано жодних конкретних причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, митним органом не наведено, а викладені у спірному рішенні формулювання (в зв`язку із непідтвердженою документально відсутністю впливу на формування ціни існуючої взаємозалежності між контрагентами зовнішньоекономічної операції; висновок експерта щодо вартісних характеристик не прийнято для підтвердження заявленої митної вартості з причини невідповідності заявленої ціни кон`юктурі ринку в результаті проведеного аналізу за вказаними у висновку джерелами Інтернет ресурсу) не містять зв`язку з фактичними обставинами справи. Більш того, відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі не надано їм належного пояснення у розрізі встановлення розбіжностей та застосування резервного методу. Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару. При цьому, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості. Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 по справі № 809/278/17. Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Що стосується посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №818/1220/17 (касаційне провадження №К/9901/46097/18), колегія суддів зазначає, що у цій справі йдеться про наявні розбіжності між вартістю автомобільних запчастин в інвойсі з їх вартістю, вказаній в експортній митній декларації країни експорту (КНР). Що стосується посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №809/1260/17 (касаційне провадження №К/9901/46425/18), то в цій справі йдеться про розбіжності між заявленою за основним методом митною вартістю автомобіля Шкода Октавія (125433,99 грн.) та вартістю автомобіля, визначеною шляхом експертного автотоварознавчого дослідження (210067,00 грн.) майже в 2 рази, внаслідок чого митну вартість було скориговано митницею за резервним (6) методом. Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МКУ з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. З огляду на зазначене, підстави застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою. Спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а. Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 року по справі № 804/1755/17. Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, що є предметом оскарження позивачем. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року по справі №440/7152/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 21.10.2021 року