Постанова 4855 № 810/5436/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/5436/15 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило, з урахуванням уточнень позовних вимог: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610043/1 від 19 травня 2015 року. Позов обґрунтовано тим, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що судом першої та апеляційної інстанції, в порушення принципу офіційного з`ясування обставин у справі не надано оцінки доводам позивача про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам митного законодавства, оскільки суди не навели переконливих аргументів в спростування доводів позивача, що умови поставки FCA «Інкотермс 2010» не передбачають обов`язкового страхування товару, у зв`язку з чим такий товар не страхувався, про що декларантом було повідомлено митний орган. Суди також не перевірили чи є прайс-лист та експертний висновок, в контексті спірних правовідносин, належними та допустимими доказами, які в кінцевому результаті впливають на числове значення заявленої митної вартості товарів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року позовні вимоги - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2015/610043/1 від 19 травня 2015 року. В апеляційній скарзі, Київська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що митниця має право витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав для сумніву в митній оцінці товару, який переміщується через митний кордон України. Звертає увагу, що умови поставки FCA передбачають покладення обов`язку щодо укладення договору перевезення та всіх витрат на покупця, тобто на ТОВ «Ясенсвіт». Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні підтвердження щодо сплати понесених позивачем витрат на перевезення, відтак вказана складова як транспортні витрати містять неповну інформацію. Окрім того, апелянт вважає, що покупець має також нести витрати на страхування товару, однак у даному випадку документів щодо страхування вантажу позивачем надано не було. Вказує, що у всіх наданих позивачем документах міститься розбіжність щодо умов оплати товару, а наданий позивачем прас-лист наданий виключно на продукцію, митне оформлення якої не здійснювалось. Щодо експертного висновку Київської ТПП від 23.04.2015 №Ц-189 апелянт зазначає, що він не містить об`єктивної і достовірної інформації про заявлену вартість товару, оскільки не містить аналізу заявленої вартості ринковій вартості, а лише стверджує, що контрактна вартість «може становити». Експертом не здійснено аналізу цін на подібні товари та не зроблено жодного розрахунку, який би давав змогу свідчити про достовірність і об`єктивність наведеної інформації. Крім того, колегія суддів зазначає, що у апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби просив здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача Київську митницю ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 прийнято реорганізувати територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України. Вказаною постановою також створено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби України, зокрема, Київську митницю Держмитслужби. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України розпочати діяльність Державної митної служби України та територіальних органів з метою реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи з 00 год. 00 хв. 08.12.2019. Наказом Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 № 7 розпочато діяльність структурних підрозділів Київської митниці Держмитслужби (митні пости). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Київську митницю ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2013 року між позивачем (покупець) та BrodreneHartmanna.s. (Данія) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний Контракту № 13 (далі - Контракт). Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Контракту постачальник зобов`язаний поставити (передати в право власності) покупцю товар, а покупець оплатити товар: паперові упаковки для яєць і прокладки для яєць (далі - Товар). Того ж дня, 01 квітня 2013 року між позивачем (покупець) та BrodreneHartmanna.s. (Данія) (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до Контракту №13 від 01 квітня 2013 року, відповідно до якої сторони домовилися, що постачальник здійснює першу поставку товару покупцю на умовах 100% передплати. На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту № 13 від 1 квітня 2013 р. та додаткової угоди (специфікації) №42 від 13 травня 2015 року позивач придбав товар: 30-місні паперові горбкуваті ріфленки для яєць, що поставлений чотирма партіями, у кількості 144,00 шт., загальна вартість 4320 євро. 19 травня 2015 року позивачем до відповідача подано електронну митну декларацію № UA12513005/2015/543865, в якій заявлено до митного оформлення в режимі імпорт наступний товар: упаковки паперові бугорчаті для яєць: 30-місні, сірого кольору, артикул Т142044 124х80х263 СМ/ЕUP EGGTEC-L - 144000 шт. Виробник - BrodreneHartmanna.s. Країна виробник - DK. Торгова марка - Hartmann. На підтвердження митної вартості товару позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією UA12513005/2015/543865 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 125/2012/0001344 від 16 квітня 2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 13 травня 2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезеного товару № 50 від 18 травня 2015 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01 квітня 2015 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією № Ц-189 від 23 квітня 2015 року; розрахунок ціни (калькуляція) від 01 квітня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 400199/1 від 13 травня 2015 року; пакувальний лист № 2973124 від 13 травня 2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 42 від 13 травня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 13 від 01 квітня 2013 року; договір (контракт) про перевезення № 270 від 24 жовтня 2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 13 травня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 13 травня 2015 року; декларацію про походження товару № 400199/1 від 13 травня 2015 року; прибуткову накладну № 1414 від 21 квітня 2015 року; рахунок № 99 від 18 травня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 5604/201521392367 від 13 травня 2015 року. Разом з тим, 19 травня 2015 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA125130005/2015/610043/1, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару. Крім того, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення № 125130005/2015/00076. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано, тому вказане свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування. Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, крім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України. Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як свідчать матеріали справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, позивачем до митного оформлення було подано наступні документи, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 125/2012/0001344 від 16 квітня 2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 13 травня 2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезеного товару № 50 від 18 травня 2015 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 1 квітня 2015 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією № Ц-189 від 23 квітня 2015 року; розрахунок ціни (калькуляція) від 1 квітня 2015 року; рахунок-фактури (інвойс) № 400199/1 від 13 травня 2015 року; пакувальний лист № 2973124 від 13 травня 2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 42 від 13 травня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 13 від 1 квітня 2013 року; договір (контракт) про перевезення № 270 від 24 жовтня 2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 13 травня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 13 травня 2015 року; декларацію про походження товару №400199/1 від 13 травня 2015 року; прибуткову накладну № 1414 від 21 квітня 2015 року; рахунок № 99 від 18 травня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 5604/201521392367 від 13 травня 2015 року. Водночас, приймаючи оскаржуване рішення, контролюючий орган виходив з наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, так як з наданих документів для підтвердження митної вартості не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень митної вартості товарів. Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає стаття 53 Митного кодексу України. Так, згідно пункту 2.1 контракту від 01.04.2013 №13 умовами поставки мають бути СРТ с. Крушинка або м. Ставище згідно Інкотермс-2010. Разом з тим, у відповідності до додаткової угоди від 13.05.2015 №42 до цього контракту умовами поставки є FCA м. Tonder (Данія). Відповідно до Правил Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (Інкотермс 2010) передбачає, зокрема, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. У відповідності до пункту А.4 Правил Інкотермс Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. У свою чергу, покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 «а». Покупець зобов`язаний сплатити: всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4. Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; Таким чином, під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) вартість транспортування товару до митного кордону включається до митної вартості товару. Так, з метою виконання цих вимог законодавства, декларантом позивача подано до митного оформлення довідку про транспортні витрати від 18.05.2015 №№50 та рахунок від 18.05.2015 №99, складені ФОП « ОСОБА_1 ». Разом з тим, на думку митного органу, згідно СМR від 13.05.2015 фактичним перевізником (виконавцем умов договору) щодо спірної партії товару визначено «АVTOVIN» LTD. З умовами договору про перевезення від 24.10.2014 №270, укладеного між позивачем та ФОП « ОСОБА_1 », остання є лише експедитором, який має право відповідно до п.п. 2.2.9 укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов`язань за цим договором. Апелянт вважає, що наданий позивачем рахунок не дає можливості впевнитись про те, що суми, які зазначені у графах транспортування від м. Ягодин до с. Крушинка та експедиційна винагорода понесені саме на території України. Крім того, п.п. 1.2, 2.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 24.10.2014 №270 передбачено обов`язок замовника (позивача) оформлювати письмову заявку, що є невід`ємною частиною договору та відображає істотні умови кожного конкретного перевезення. У довідці про транспортні витрати міститься посилання на таку заявку від 06.05.2015, однак до митного оформлення її не надано. Згідно вимог пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Враховуючи не виключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи. При цьому, такі витрати можуть підтверджуватися доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем. Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у яких зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, так як довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Відтак, на думку суду, довідка від 18.05.2015 №№50 є належним та достатнім доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом на підтвердження транспортних витрат. Посилання апелянта щодо відсутності документів, які б підтверджували понесені витрати на страхування товару, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке. Відповідно до Правил Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA визначає, що продавець здійснює митне оформлення і доставку товару зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При цьому, Правилами Інкотермс умовами поставки FCA не визначено зобов`язань щодо договору страхування ні у покупця, ні у продавця (А3 п.б, В3 п.б). Слід звернути увагу, що листом від 18.05.2015 №50 позивач повідомив митний орган про те, що страхування не здійснювалося, та вказана обставина не слугувала підставою для винесення оскаржуваного рішення. Також суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження апелянта про те, що наданий прайс-лист не містить жодних відомостей щодо надання його продавцем саме даному конкретному покупцю за конкретним контрактом. Так, прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, та обов`язкових вимог щодо дотримання суб`єктом зовнішньоекономічної при складанні таких документів чинним законодавством не передбачено. Оскільки у відповідності до частини другої статті 53 МК України, прайс - лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів, тому останній може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація. Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд, тому відповідачем безпідставно зроблено висновок про невідповідність даних, зазначених у прайс-листі. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.12.2019 у справі № 420/2315/19. При цьому, наданий до митного оформлення прайс-лист містить усі необхідні відомості про продавця, найменування, характеристики та ціну товару для реалізації. Щодо посилань апелянта щодо невідповідності експертного висновку Київської ТПП від 23.04.2015 №Ц-189, а саме: зазначення у пункті 7.3 такого висновку інформації, що використана ним інформація вважається досить вірогідною, однак експерт не гарантує у будь-якій формі факт її достовірності, слід звернути увагу, що відповідно до частини другої ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. У силу вимог частини першої ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Таким чином, у разі сумніву щодо змісту наданого позивачем висновку, митний орган має право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати вказаний висновок. При цьому, у пункті 6 експертного висновку вказано, що експертом використано контракт, інвойс, пакувальний лист, калькуляція від продавця, CMR, експортну декларацію, довідку про транспортні витрати, прайс-лист продавця, які містили чітку і конкретні інформацію про складові митної вартості товару, яка була належним чином документально підтверджена. Отже, цей висновок експерта ґрунтувався на конкретних документах, які наявні у справі, є достовірними, не заперечуються митним органом і були надані йому для митного оформлення товару разом з названим експертним висновком. Вказана у висновку ціна (30 євро за 1000 шт.) узгоджується з іншими документами у справі - калькуляцією виробника, прайс-листом. Крім того, відповідно до положень статті 327 Митного кодексу України, митний орган не був позбавлений можливості самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів при наявності сумнівів щодо поданого декларантом позивача висновку експерта. Оскільки зазначений експертний висновок ТПП не є обов`язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару, у розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України, відтак вказані доводи не заслуговують на увагу. У той же час, колегія суддів звертає увагу, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. У свою чергу, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України. Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган, окрім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, обов`язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Відтак, винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 частини другої ст. 55 Митного кодексу України та в оскаржуваному рішенні відповідачем взагалі не зазначено підстав неможливості застосування ним основного методу для розмитнення товару. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Замінити відповідача у справі - Київську митницю ДФС на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби. Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук