Постанова 4855 № 640/15357/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15357/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» до Київської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості, В С Т А Н О В И В : 14.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» звернулося до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, яка є правонаступником Київської міської митниці ДФС, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/200019/2 від 11.02.2019. Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийнятого митним органом рішення, оскільки наданий до оформлення пакет документів не створював жодних перешкод для підтвердження числового значення митної вартості, що заявлялося позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту). Рішенням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що висновки відповідача, покладені в обґрунтування витребування додаткових документів та надалі - спірних рішень та скоригованої митної вартості по суті, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним у письмовому відзиві, що містяться в матеріалах справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2018 між ТОВ «ТД «СБС» (далі - Покупець) та компанією «ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED» (далі - Продавець) (Китай) було укладено Контракт №11161018-SBS (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується відвантажити товар, а Покупець - придбати на умовах поставки FOB CN Xingang (Китай), відповідно до Інкотермс 2010. Відповідно до п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 16.10.2018 №11 161018-SBS, наданих специфікацій та інвойсів попередня оплата за товар складає 30%, 70%. Тобто попередня оплата за товар складає 100%. 08.02.2019 для здійснення митного оформлення товару, позивачем до Київської міської митниці ДФС було подано митну декларацію №UA 100070/2019/230296, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару «Сітка зі скловолокна, призначена для штукатурних робіт - країна походження Китай, виробник «ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED», торговельна марка (ISOTEX MASTER) за ціною 0,9405 $/кг. Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо товарів, що імпортуються. За гр. 22 МД (валюта та загальна сума за рахунком 33910,23 $. За гр. 33 код товару 70195900. Вага брутто - 40042, вага нетто 38435. Сума у грн. - 914197,76. Заявлені складові митної вартості 65878,98 грн. Розрахована митна вартість 980076,74. Митна вартість визначена на 1 методом. В підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору Позивачем до Київської міської митниці ДФС надано документи, зазначені у ч. 2 статті 53 МК України, у тому числі: зовнішньоекономічний контракт від 16.10.2018 № ІІ161018-SBS; додаткова угода № 1 від 10.12.2018; специфікація № 1 до дод. угоди № 1 від 10.12.2018; специфікація № 1 від 16.10.2018; специфікація № 2 від 16.10.2018; специфікація № 3 від 16.10.2018; специфікація № 4 від 16.10.2018; специфікація № 2 до дод. угоди № 1 від 10.12.2018; специфікація № 3 до дод. угоди № 1 від 10.12.2018; дод. угода № 2 від 21.12.2018; специфікація № 4 до дод. угоди № 2 від 21.12.2018; додаткова угода № 1.1 від 10.12.2018; додаткова угода № 2 від 21.12.2018; специфікація № 4 до Дод. угоди № 2 від 21.12.2018; договір транспортного експедирування № КТ210317-СБС від 21.03.2017; платіжне доручення № 2709-1 від 27.09.2017; пакувальний лист (Packing list) від 06.12.2018 №2018 UTD10; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2018UTD09 від 06.12.2018; лист про зважування № РК-18062940 від 07.02.2019; лист про зважування № РК-18062714 від 07.02.2019; митна декларація країни відправлення № 91130970336113095С від 06.12.2018. При митному оформленні митної декларації від 08.02.2019 №UA100070/2019/230296 автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано наступні митні формальності: 105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; 117-2 - Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості. Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 08.02.2019 №UA100070/2019/230296 встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Кодексу), не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач встановив наступні розбіжності у документах - відповідно до п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 16.10.2018 № II 161018-SBS, наданих специфікацій та інвойсів попередня оплата за товар складає 30%, 70%. Тобто, попередня оплата за товар складає 100%. Сума інвойсів від 06.12.2018 № 2018UTD09 та № 2018UTD10 складає 33910,23 дол. США. Декларантом надано платіжні доручення від 19.10.2018 № 310, від 03.01.2019 №338 на суму 45614,90 дол. США». У зв`язку з чим на адресу декларанта 08.02.2019 було сформовано та направлено електронне повідомлення з вимогою протягом 10 календарних днів надати додаткові документи такого змісту: «Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно цього електронного повідомлення від декларанта витребувані додаткові документи, як зазначено - «необхідно надати документи згідно ст. 53 Митного кодексу України: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість, за бажанням декларанта». Декларантом були надані наступні додаткові документи та Лист №1102 від 11.02.2019: прайс-лист виробника товару від 16.10.2018; копія митної декларації країни відправлення № 91130970336113095С від 06.12.2018 (повторно); податкові накладні; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-300 від 07.02.2019). Повідомленням митниці від 11.02.2019 під назвою «Процедура консультації!!!» митниця сформулювала претензії щодо початково та додатково поданих документів, а саме: щодо змісту п. 4.3. Контракту, сплачених сум та сум за інвойсами, а також претензії щодо того, що: прайс-лист не містить терміну дії; що декларація країни відправлення не містить відміток митного органу, застосувавши митну вартість за раніше визначено за МД від 04.02.2019 № UA100210/2019/88153. Наприкінці електронного повідомлення від 11.02.2019 зазначено «Процедуру консультацій проведено». Із наведеного повідомлення від 11.02.2019 (друге за рахунком) вбачається, що у ньому відсутні всі претензії, сформульовані лише надалі - у відзиві на позов щодо транспортних витрат, щодо перекладу декларації країни відправлення. За результатами такого роду консультацій відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 11.02.2019 № UA100000/2019/200019/2 про коригування митної вартості, де митна вартість визначена за резервним методом. Коригування: вартість за одиницю 1,9006 $, кількість 38435, загальна сума 73049,56 $, замість початково заявленої позивачем митної вартості у 36353,87 $. Рішення мотивовано тими самими претензіями, які не були заявлені при витребуванні додаткових документів, але зазначені надалі - у процедурі оцінки додатково наданих документів у процедурі «консультацій», а саме: щодо змісту п. 4.3. Контракту, сплачених сум та сум за інвойсами, а також претензії щодо того, що: прайс-лист не містить терміну дії; що декларація країни відправлення не містить відміток митного органу, застосувавши митну вартість за раніше визначено за МД від 04.02.2019 № UA100210/2019/88153. Із змісту гр. 33 спірного Рішення вбачається, що у ньому відсутні претензії, сформульовані лише у відзиві на позов щодо транспортних витрат, щодо перекладу декларації країни відправлення. Враховуючи прийняття оскаржуваного рішення, на вказаний вище товар декларантом подана та надалі оформлена митна декларація від 12.02.2019, з урахуванням числових значень, визначених спірним рішенням, що, відповідно, призвело до переплати митних платежів. Судом першої інстанції також встановлено, що сума інвойсів від 06.12.2018 №2018UTD09 та №2018UTD10 складає 33 910,23 дол. США. Декларантом надано платіжні доручення від 19.10.2018 №310, від 03.01.2019№338 на суму 45 614,90 дол.США. Загальна сума у платіжних дорученнях: від 19.10.2018 №310 на 22 829,41 доларів США та від 03.01.2019 №338 на 22 785,49 доларів США (загальна сума складає 45 614,9 доларів США), оскільки кошти на суму 11 704,67 доларів США були перераховані в якості попередньої оплати за наступну поставку товару за контрактом від 16.10.2018 №ІІ161018-SBS (див. МД№ UA100070/2019/231197 від 19.02.2019, яка оформлена Київською міською митницею ДФС). Тому зазначена у гр.22, гр.42 МД № UA100070/2019/230296 сума, заявлена до митного оформлення становить 33 910,2300 доларів США. Твердження відповідача про обставини, що зумовили витребування додаткових документів не відповідають дійсності, оскільки початкове електронне повідомлення про витребування додаткових документів (т.1, а.с. 149) не містило викладу таких обставин та мотивів. В ньому містилось загальне посилання на п. 5. ч. 1 ст. 54 МК України щодо права митниці упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також містилось загальне посилання на майже весь перелік документів, визначений ч. 3 ст. 53 МК України. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 257 МК України (надалі - в редакції на час митного оформлення) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України). Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України). Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МКУ). Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МКУ). Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас, митниця зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ). Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п. 2. ч. 5 ст. 54 МКУ). Тобто, право витребувати додаткові документи, митниця має право лише у випадках, встановлених цим Кодексом, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України. У свою чергу, слід додати, що згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України). Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначені цим пунктом. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознак їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до усталеної судової практики митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Приписи ст. 53, 54 Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зважаючи на викладене суд першої інстанції цілком обґрунтовано звернув увагу, що з боку митниці у даних спірних правовідносинах вбачається порушення порядку стадій митного оформлення та черговості дій митного органу, при здійсненні митних процедур, визначених МК України. Електронне повідомлення про витребування додаткових документів містило лише загальне посилання на п. 5. ч. 1 ст. 54 МК України та загальне посилання на перелік документів, визначений ч. 3 ст. 53 МК України без жодного обґрунтування щодо виникнення певних сумнівів та наведення обставин, які б були покладені в основу таких сумнівів. Наведене дає підстави для висновку про протиправність витребування митницею у позивача документів. При цьому, у даному випадку подальша стадія «консультацій» почалась 11.02.2019 й одночасно цією ж датою завершилась - в момент формування електронного повідомлення з найменуванням «ПРОЦЕДУРА КОНСУЛЬТАЦІЙ!!!». Лише на цій стадії, розпочавши та завершивши без участі декларанта «консультації», митниця сформулювала претензії щодо: змісту п. 4.3. Контракту, сплачених сум та сум за інвойсами, а також претензії щодо того, що: прайс-лист не містить терміну дії відносно того; що декларація країни відправлення не містить відміток митного органу, застосувавши митну вартість за раніше визначено за МД від 04.02.2019 № UA100210/2019/88153 та зазначивши наприкінці «ПРОЦЕДУРУ КОНСУЛЬТАЦІЙ ПРОВЕДЕНО!!!» По суті лише на завершальній стадії - при прийнятті 11.02.2019 (через 13 хвилин після проведення «консультацій») рішення про коригування митної вартості, митний орган видав перелік претензій до декларанта, які не заявлялися на початковій стадії - при формуванні вимоги про витребування додаткових документів. Наведене у сукупності є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення та для висновку про його скасування. Між тим, що стосується згодом сформульованих претензій, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач жодним чином не спростував доводів позивача відносно того - чому загальна сума у платіжних дорученнях: від 19.10.2018 № 310 (а.с. 106) на 22 829,41 доларів США та від 03.01.2019 № 338 на 22 785,49 доларів США (загальна сума складає 45 614,9 доларів США), інша, ніж зазначена у гр. 22, гр. 42 МД №UA 100070/2019/230296 (33 910,2300 доларів США), що було пояснено тим, що декларант за пл. дор. від 03.01.2019 № 338 оплатив товар за МД від 08.02.2019 (оформлена МД від 12.02.2019) та за МД від 19.02.2019. Кошти на суму 11 704,67 доларів США декларант перерахував в якості попередньої оплати за наступну поставку товару за контрактом від 16.10.2018 (МД від 19.02.2019), яка оформлена Київською міською митницею ДФС. Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу, що за правилами, визначеними частиною другою статті 77 КАС України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари. Висновки митного органу про наявність розбіжностей у числових складові митної вартості, що її сформували спростовується матеріалами справи. Проте, надані позивачем під час митного оформлення документи містять достатню для розуміння митним органу інформації про товар, умови поставки, ціну товару, які у сукупності містять відомості, які не дають підстав для обґрунтованого сумніву щодо числових значень митної вартості/складових митної вартості, необхідних для їх застосування за першим методом. Наявні відомості та документи, не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару, не дають підстав для висновку про наявність в них таких розбіжностей, що впливають на достовірність наданих відомостей та заявленої митної вартості (з урахуванням її складових). Що стосується згодом сформульованої претензії відносно строку дії прайс-листа, з цього приводу є стала судова практика про те, що митниця не зазначає яким саме нормативним документом передбачена така вимога та яким чином у даному випадку це впливає на митну вартість. При цьому, митні органи не уповноважені встановлювати вимоги щодо заповнення прайс-листів та оцінки їх юридичної значимості. Митним органом не наведено доказів витребування перекладу копії митної декларації країни відправлення, як того вимагають положення ч. 1 ст. 254 МК України, відповідно до якої органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що експортна декларація була надана митниці. У перекладі вказана декларація (копія) залучена до справи, містить у собі номер, а також інформацію щодо відправника товару, вартість та вагу товару. Судом першої інстанції було правильно враховано при прийнятті рішення, що умови (базис) поставки у раніше оформленій МД № UA100210/2019/88153 від 04.02.2019 є відмінними від тих, на яких товар поставлявся позивачу. У цій декларації базис поставки - CFR (UA Чорноморськ), що очевидно відрізняється від умов та витрат при базисі поставки FOB (CN Xingang; Китай) та унеможливлює застосування «резервного» методу визначення митної вартості товарів. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб. Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 13 лютого 2018 у справі № 803/1112/17 та в постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1884/16. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Повне судове рішення складено 02.06.2021 року. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» до Київської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель