Постанова 4855 № 640/4682/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4682/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач:Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенко Я.М., Лічевецького І.О., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервіс» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервіс» звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (правонаступник - Київська митниця Держмитслужби), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA100004/2019/000008/2 від 13.02.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що декларантом не надані передбачені законодавством України документи, що мiстять вiдомостi шодо витрат, пов`язаних з транспортуванням оцінюваних товарів до мiсця ввезення на митну територію України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що при застосуванні резервного методу митним органом протиправно зазначено про неможливість застосування іншого другорядного методу - за ціною ідентичних товарів, адже митне оформлення ідентичних товарів здійснювалось безпосередньо ТОВ «Восток-Сервіс». Позивач також зазначив, що митний орган всупереч приписам ст. 53 МК України здійснив витребування додаткових документів без достатніх на те підстав, адже аналогічні пакети документів стосовно ідентичного товару, який надавався ТОВ «Восток-Сервіс» раніше, був прийнятий Київською міською митницею ДФС для здійснення митного оформлення та не потребував додаткових документів для встановлення митної вартості за першим методом. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Восток-Сервіс», як покупцем та компанією AS Arbeitsschutz GmbH, як постачальником було укладено контракт від 23.09.2016 №23/09, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товари, найменування, кількість та ціна якого визначаються специфікаціями, які є невід`ємними частинами контракту. Згідно зі специфікацією від 05.02.2019 №37 та інвойсом від 05.02.2019 №1308744, сторонами узгоджена кількість та вартість товару, що підлягав поставці. Так, продавець зобов`язався поставити позивачеві товар, а саме, рукавички та засоби індивідуального захисту, загальна вартість якого становить 46 126,94 доларів США. З метою митного оформлення вказаного вище товару, ТОВ «Восток-Сервіс» подало до Київської міської митниці Державної фіскальної служби митну декларацію від 12.02.2019 №UA100020/2019/366366. На підставі п.1 ч.1 ст.57 МК України позивачем визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - ціною контракту, щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано копії наступних документів: рахунок-фактура (інвойс) №1308744 від 05.02.2019; автотранспортна накладна від 05.02.2019; сертифікат про походження товару № L 19680985 від 05.02.2019; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0026 від 04.02.2019; довідка про транспортні витрати від 06.02.2019; специфікація №37 від 05.02.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 02.01.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) №23/09 від 23.09.2016; договір (контракт) на перевезення №06/10/2017 від 06.10.2017; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обліку між органами доходів і зборів іншими державами №3759796 від 10.02.2019; інші некласифіковані документи (фотографії товару) №03400 від 12.02.2019; №03410 від 12.02.2019; №03420 від 12.02.2019; №03430 від 12.02.2019; №03440 від 12.02.2019; №1302 від 12.02.2019; №1410Н від 12.02.2019; №1603 від 12.02.2019; №1606WV від 12.02.2019; №3220 від 12.02.2019; №3500 від 12.02.2019; №3520 від 12.02.2019; №6010 від 12.02.2019; №6101 від 12.02.2019; №6200 від 12.02.2019; №6205 від 12.02.2019; №6210 від 12.02.2019; №6605 від 12.02.2019; №6640 від 12.02.2019; №8905 від 12.02.2019. Листом Київської міської митниці ДФС від 13.02.2019 декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: контракт; прайси, специфікацію; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чі авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальною експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; декларацію країни експорту; інші документи за бажанням. На виконання листа Київської міської митниці ДФС від 13.02.2019 щодо складових митної вартості за електронною митною декларацією від 12.02.2019 №UA100020/2019/366366, позивачем було надано митному органу пакет додаткових документів: прайс-лист виробника товару AS-Arbeitsschutz GmbH від 01.01.2019; копію митної декларації країни відправлення №19DE7202992886772E6 від 25.01.2019; видаткову накладну №1024 від 15.03.2018; видаткову накладну №1995 від 17.05.2018; видаткову накладну №2031 від 17.05.2018; видаткову накладну №2272 від 06.06.2018; видаткову накладну №3643 від 17.09.2018; видаткову накладну №4138 від 08.10.2018; видаткову накладну №842 від 26.02.2018; видаткову накладну №2170 від 25.05.2018; видаткову накладну №4645 від 01.11.2018; видаткову накладну №4712 від 05.11.2018; замовлення на транспортно-експедиторські послуги від 01.02.2019; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №826/16616/13-а; Дистриб`юторську угоду №11/18 від 01.11.2018; платіжні доручення по минулих поставках від AS-ARBEITSSCHUTZ GMBH з прикріпленими інвойсами, а саме: платіжне доручення №1 за інвойсом 1302908, платіжні доручення №57-61 за інвойсом 1300364; Контракт №23/09 від 23.09.2016 між «AS-Arbeitsschutz GmbH» (Німеччина) та ТОВ «Восток-Сервіс» (Україна); договір на транспортно-експедиційні послуги в міжнародному сполученні №06/10/2017 від 06.10.2017. В подальшому Київською міською митницею ДФС було складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2019/00029 від 13.02.2019 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100004/2019/000008/2 від 13.02.2019, у зв`язку з тим, що надані позивачем документи, не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією від 12.02.2019 №UA100020/2019/366366. Зокрема, відповідачем визначені наступні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100004/2019/000008/2 від 13.02.2019, а саме, ненадання платіжних документів, що підтверджують перевезення товару, ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, надання копії експортної митної декларації без перекладу. Таким чином, відповідачем було зроблено висновок про те, що з поданими документами неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів та при коригуванні митної вартості товарів позивача митним органом було застосовано резервний метод. Вважаючи рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA100004/2019/000008/2 від 13.02.2019 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що спірне рішення не містить посилань на умови поставки встановлені контрактом та специфікацією, обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку). Окрім цього, відповідачем в рішенні не викладено докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при визначенні митної вартості товару, а саме не була зазначена митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна і вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов`язані із справлянням митних платежів. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України). В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. У відповідності до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу. Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом. Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України). Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. Так, апелянтом зазначено, що відповідно до ч.2 ст. 53 МК України, одним з документів, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Втім, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надана лише довідка про транспортні витрати. На думку апелянта, довідка про транспортування не є фінансовим та/або бухгалтерським документом, у зв`язку з чим, така довідка не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, який би підтверджував витрати на перевезення документів. Колегія суддів звертає увагу, що ч. 10 ст. 58 МКУ передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також на страхування цих товарів. З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2016 між компанією AS-Arbeitsschutz GmbH (Постачальник) та ТОВ «Восток- Сервіс» (Покупець) укладено контракт № 23/09, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товари, найменування, кількість та ціни яких визначаються специфікаціями, які є невід`ємними частинами контракту. Відповідно до передбачених сторонами умов, поставка має здійснюватись на умовах ЕХW Бедбург (Інкотермс 2010). Умови оплати: протягом 90 днів з моменту відвантаження. Знижка 5 % за умови, що платіж здійснено протягом 45 днів з моменту відвантаження. Знижка 3 % за умови, що платіж здійснено протягом 60 днів з моменту відвантаження. Оскільки умови ЕХW передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб, між ТОВ «Восток-Сервіс» було укладено договір перевезення. 06.10.2017 між ТОВ «Восток-Сервіс» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено контракт № 06/10/2017 на транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні. Відповідно до умов контракту, на кожну окрему загрузку замовник оформлює та направляє перевізнику факсом або електронною поштою транспортне замовлення (заявку). 01.02.2019 ТОВ «Восток-Сервіс» було надано заявку на перевезення товару, сума фрахту якої становить 1250 евро по курсу НБУ на день вивантаження. Маршрут поставки: Німеччина - Україна. Умови сплати: безготівковий розрахунок протягом 10-14 банківських днів після вивантаження. Відтак, колегія суддів погоджується із доводами позивача, що з вищенаведених умов поставки вбачається, що станом на момент подання митної декларації, рахунок за перевезення не був сплачений, що повністю узгоджується з визначеною домовленістю сторін. Крім того, у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд наголосив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Апелянт також зазначив, що позивачем надано копію декларації країни відправлення без перекладу, як це передбачено ст. 254 МК України. Втім, колегія суддів вважає, що надання копії експортної декларації країни відправлення без перекладу даного документа, не свідчить про те, що даний документ є неприйнятним та викликає сумніви стосовно заявленої декларантом вартості товару, з тих підстав, що основні документи, які підтверджують митну вартість товарів, декларантом були надані у належній формі. Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду доказів пред`явлення позивачу вимоги відповідно до вимог ст. 254 МК України про надання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, перекладених українською мовою, а також, жодним чином не обґрунтовано необхідності надання перекладу документів, що складені іншою мовою. В частині тверджень апелянта, що прайс-лист повинен містити відомості, яких достатньо буде покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. А саме: найменування товару, артикул, якість товару ( за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), передбачені системи знижок, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, термін дії колегія суддів зазначає наступне. Так, чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно з загальноприйнятної світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул та якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому посилання митного органу на неналежно оформлення поданого декларантом прайс-листа, як на підставу для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є безпідставним. В той же час, необґрунтованими є твердження апелянта про ненадання позивачем висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованою експертною організацією, оскільки матеріали справи містять висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142005703-0026 від 04.02.2019, а також висновки управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції № 142005703-0026 від 04.02.2019. Апелянт звертає увагу суду, що документи за митною декларацією від 12.02.2019 №UA100020/2019/366366 не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги ч.ч.3, 4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику. Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до п.2.1 яких в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, в межах розгляду доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100004/2019/000008/2 від 13.02.2019 прийняте митним органом необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, порушують права позивача, як суб`єкта декларування, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Лічевецький І.О.