Постанова 4851 № 440/2104/21

Головуючий І інстанції: К.І. Клочко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 р. Справа № 440/2104/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Чалого І.С., суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021, м. Полтава, повний текст складено 16.04.21 по справі № 440/2104/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 12 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ). звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати 08.09.2020 року пенсіонеру ОСОБА_1 на підставі, в порядку та у розмірі, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсації втрати частини доходів за період з 1 січня 2018 року по 8 вересня 2020 року у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого 8 листопада 2018 року на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №1640/2500/18 розміру пенсійних виплат; зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити пенсіонеру ОСОБА_1 нарахування та виплату на підставі, в порядку та у розмірі, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати донарахованого 8 листопада 2018 року на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №1640/2500/18 розміру пенсії, а саме: за період з 1 січня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 лютого 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн.; за період з 1 березня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 квітня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 травня 2018 року по 8 вересня 2020 з розміру 1181,02 грн; за період з 1 червня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 липня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 серпня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 вересня 2018 року по 8 грудня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 жовтня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 876,24 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 1 січня 2018 року по 8 вересня 2020 року компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, донарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №1640/2500/18, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог є довільним, не містить мотивів його ухвалення та висновків суду, чому суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в питанні визнання бездіяльності відповідача протиправною в частині чіткого та конкретизованого констатування дати, коли відбулась протиправна бездіяльність та періоду порушення строків виплати пенсії, а також в питання обрання способу відновлення порушеного права - щодо визначення конкретного періоду порушеного строку з відповідним визначенням розміру пенсії, яка виплачена з порушенням строку її виплати. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як пенсіонер МВС України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у справі №1640/2500/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року скасовано в частині, якою судом відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1 про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 при проведенні перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 77% грошового забезпечення з 1 січня 2016 року, з прийняттям нового судового рішення, яким: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 при проведенні перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області обчислити розмір пенсії за вислугу років ОСОБА_1 при проведенні перерахунку його пенсії з 1 січня 2016 року у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення та провести виплату донарахованих сум. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року по справі 1640/2500/18 залишено без змін. 08 листопада 2018 року відповідачем здійснено нарахування позивачеві суму у розмірі 1485,80 грн, що підтверджується витягом з системи перерахунків та виплати пенсії, решта суми у розмірі 11505,42 грн перераховано позивачу 08.09.2020. Учасниками справи не заперечується той факт, що компенсація втрати частини доходів громадян на вказану суму виплати не нарахована та не виплачена. Позивач вважає такі дії позивача протиправними та звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що суму доплати до пенсії, нарахованої на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №1640/2500/18 ОСОБА_1 своєчасно не виплачено, а тому позивач має право на одержання компенсації за втрату частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії. Відмовляючи в задоволенні вимог про визначення суми компенсації, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, а тому визначання суми компенсації належить до виключної компетенції відповідача. Колегія суддів зважає на те, що в межах цього апеляційного розгляду відповідачем рішення суду не оскаржується, отже висновок суду першої інстанції про наявність у позивача на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, донарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №1640/2500/18, не переглядається. В межах розгляду цієї справи надається правова оцінка висновкам суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про запропонований позивачем порядок нарахування компенсації втрати частини доходів громадян з огляду на несвоєчасну виплату перерахованої на підставі рішення суду пенсії. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Отже, вказаним Порядком визначений механізм розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів, згідно якого для того щоб обчислити таку компенсацію необхідно вирахувати індекс споживчих цін шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу (місяць, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається) та отриману суму поділити на індекс споживчих цін (інфляції) у відсотках на

100. Вказаний результат помножити на суму невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Запропонований позивачем у позовній заяві варіант розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів та означені ним періоди розрахунку відповідає наведеному вище у Порядку № 159 механізму розрахунку, втім у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду та проводити нарахування компенсації у інший спосіб, ніж передбачений Порядком №

159. Колегія суддів звертає увагу, що захист порушеного права позивача полягає у зобов`язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії - нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Суд апеляційної інстанції також зазначає те, що суд першої інстанції не стягнув конкретну суму компенсації, а лише зобов`язав відповідача провести нарахування і виплату такої компенсації із зазначенням чіткого періоду, за який необхідно здійснити розрахунок компенсації. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Згідно частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною. Колегія суддів уважає, що вимоги позову, в якому ОСОБА_1 просить нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати донарахованого 8 листопада 2018 року на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №1640/2500/18 розміру пенсії, а саме: за період з 1 січня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 лютого 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн.; за період з 1 березня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 квітня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 травня 2018 року по 8 вересня 2020 з розміру 1181,02 грн; за період з 1 червня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 липня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 серпня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 вересня 2018 року по 8 грудня 2020 року з розміру 1181,02 грн; за період з 1 жовтня 2018 року по 8 вересня 2020 року з розміру 876,24 грн, є надмірною деталізацією способу захисту порушеного права, що жодним чином не впливає порядок виконання судового рішення. В даному випадку визначений судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 08 вересня 2020 року компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, донарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №1640/2500/18, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку № 159 є достатнім для ефективного захисту порушеного права позивача та зрозумілим для виконання. Враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на одержання компенсації втрати частини доходів на підставі частини другої статті 46 Закону № 1058-ІV та Закону № 2050-ІІІ у спосіб визначений судом, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів за спірний період. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції не переглядається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 по справі № 440/2104/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.С. Чалий Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов