Постанова 4851 № 440/4807/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 р. Справа № 440/4807/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2020, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, повний текст складено 01.10.2020 по справі № 440/4807/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 (надалі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі-відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови, яка викладена у листі №3813-3618/С-03/8-1600/20 від 09.07.2020, здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії, яка виплачувалася не у повному обсязі та нарахована за рішенням суду на основі його заяви; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії, яка виплачувалася не у повному обсязі та нарахована за рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2010 у справі №2-956/2010, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.09.2011 у справі №22а-19628/2011, у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.04.2010 по 30.07.2019 (дата виконання рішення суду) відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у розрахунку, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2010 по 31.10.2011, починаючи з 01.04.2010 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, тобто по 30.07.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності,66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) здійснити розрахунок та нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2010 у справі №2-956/2010 за період з 01.04.2010 по 31.10.2011, починаючи з 01.04.2010 по день фактичної виплати нарахованої пенсії, тобто по 30.07.2019 та виплатити нараховану компенсацію за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що винесене рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 не відповідає нормам чинного законодавства, полягає в порушенні неповному дослідженні судом при розгляді справи норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини. Посилається на те, що невиплата пенсії позивачу не є виною Головного управління, адже до компетенції останнього не входить можливість збільшення видатків з державного бюджету України. Зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання управління нарахувати та виплатити компенсацію за рахунок коштів Пенсійного фонду України зовсім не взяв до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Вказує, що з набранням чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та прийняттям постанови Кабінету Міністрів № 440 порядок, строки та відповідальність за виконання рішень судів, які набрали законної сили, несе центральний орган виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а тому територіальні органи Пенсійного фонду України не можуть нести відповідальність за своєчасність виплат за такими рішеннями суду, адже нормативно встановлений інший порядок виконання таких рішень суду та об`єктивно Управління позбавлене будь-яких повноважень впливати на своєчасність такого виконання рішень. Вважає, що судом при винесені рішення по справі не враховані всі обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення по даній справі, яке надає право позивачу отримати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду України, всупереч чинному законодавству. Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серія НОМЕР_1 , що видане 04.03.2008 Полтавською обласною державною адміністрацією /а.с.6/. ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що не заперечується сторонами у справі. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2010 у справі №2-956/2010 /а.с.8/, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.09.2011 /а.с.9/, позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі про перерахунок пенсії задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі неправомірними. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області провести перерахунок пенсії та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про Державний бюджет України", починаючи з 01.04.2010. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області провести перерахунок додаткової пенсії та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про Державний бюджет України", починаючи з 01.04.2010. 14.10.2011 на виконання судового рішення у справі №2-956/2010 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2010 по 31.10.2011 та нараховано доплату в сумі 93464,34 грн, що підтверджується розпорядженням №3140268 /а.с.21/ та довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії гр. ОСОБА_1 /а.с.22/. 30.07.2019 позивачу проведено фактичну виплату нарахованої пенсії відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2010 у справі №2-956/2010 у сумі 93464,34 грн, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за період з 28.07.2019 по 31.07.2019 /а.с.10/. 30.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 23.06.2020, у якій просив здійснити розрахунок та виплату компенсації втрати частини пенсії (яка виплачувалася не у повному обсязі та нарахована за рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2010 у справі №2-956/2010, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.09.2011 у справі №22а-19628/2011) у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.04.2010 по 30.07.2019 (дата виконання рішення суду) відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 /а.с.23/. Листом №3813-3618/С-03/8-1600/20 від 09.07.2020 ГУ ПФУ в Полтавській області повідомлено ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для нарахування компенсації втрати частини доходу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", посилаючись на те, що в рішенні суду відсутні зобов`язання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Відповідач наголосив, що Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 не передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів на суми, що виплачуються за минулий час за рішенням суду (а.с.12). Позивач вважаючи, що відмова пенсійного органу щодо нарахування та виплати компенсації не ґрунтується на вимогах закону, звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суму пенсії, нарахованої на виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2010 у справі №2-956/2010 ОСОБА_1 вчасно не виплачено, а тому позивач має право на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі по тексту Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону №2050-III вказано, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно зі ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до ст. 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Приписами ст.7 Закону №2050-III зазначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Згідно пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Відповідно до ч.ч.2,3 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом Отже, з урахуванням наведеного вище, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14.05.2019 по справі №804/2994/18. Крім того, колегія суддів зазначає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 20.02.2018 по справі №336/4675/17, від 21.06.2018 по справі №523/1124/17 та від 03.07.2018 по справі № 521/940/17. З огляду на матеріали справи, на виконання судового рішення у справі №2-956/2010 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2010 по 31.10.2011 та нараховано доплату в сумі 93464,34 грн, що підтверджується розпорядженням №3140268 /а.с.21/. Лише 30.07.2019 позивачу проведено фактичну виплату нарахованої пенсії відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2010 у справі №2-956/2010 у сумі 93464,34 грн, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується випискою з банківського рахунку. При цьому, несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 19.09.2019 по справі №522/9788/16-а. Оскільки пенсію позивачу нараховано за період з 01.04.2010 по 31.10.2011 на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2010 у справі №2-956/2010, а фактичну виплату доплати здійснено у сумі 93464,34 грн тільки 30.07.2019, то колегія суддів вважає, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2010 по 30.07.2019. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за спірний період та зобов`язання здійснити розрахунок і нарахування компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2010 у справі №2-956/2010 та виплатити компенсацію у відповідності до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що невиплата пенсії позивачу не є виною Головного управління, адже до компетенції останнього не входить можливість збільшення видатків з державного бюджету України, а також доводів про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а тому з набранням чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та прийняттям постанови КМУ №440 порядок, строки та відповідальність за виконання рішень судів, які набрали законної сили, несе центральний орган виконавчої влади в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки по - перше встановлені чинним законодавством певні процедури, які регулюють процедуру виконання рішення суду, яке набрало законної сили, пов`язану зі стягненням з боржника, в даному випадку відповідача, грошових коштів (пенсійних виплат) жодним чином не звільняють останнього від тривалого невиконання ним покладених на нього обов`язків щодо своєчасної виплати пенсійних виплат на виконання рішення суду, оскільки обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили, а по - друге органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції прийнято рішення, яке надає право позивачу отримати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду України, всупереч чинному законодавству, то колегія суддів відхиляє ці доводи, як безпідставні, з урахуванням наведених вище висновків суду апеляційної інстанції. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням вимог ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому остання підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та таким, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 по справі № 440/4807/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов