Окрема думка КГС ВС № 5017/2833/2012

ОКРЕМА ДУМКА 22 вересня 2021 року м. Київ Справа № 5017/2833/2012 судді Білоуса В. В. до ухвали судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 5017/2833/2012. 22.09.2021 судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: прийнято ухвалу у справі № 5017/2833/2012, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Із вказаним судовим рішенням не погоджуюсь із наступних підстав. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2020, серед іншого: - заяви громадянина ОСОБА_1 про припинення провадження у справі №5017/2833/2012, заяву громадянина ОСОБА_2 про закриття провадження у справі та Фонду державного майна України про припинення провадження у справі - задоволено; - провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до боржника Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" за участю прокурора м. Одеси, Фонду державного майна України, громадянина ОСОБА_1 , інвесторів ТзОВ "Енергоімпекс", громадянина ОСОБА_2 - припинено. Згідно п. 1.1. статуту Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" (в редакції від 14.12.2007), підприємство є юридичною особою, заснованою на державній власності, входить до сфери управління Міністерства промислової політики України. 07.03.2018 набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", згідно якого провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Відмовляючи у задоволенні клопотання Фонду державного майна України про зупинення розгляду заяви Фонду державного майна України та заяв інших учасників у справі про закриття справи № 5017/2833/2012, суд зазначив, що положення частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не містять підстав для відстрочення застосування вказаної норми, суд також зазначив, що судовий захист порушеного права юридичної особи не обмежується лише розглядом справи про її банкрутство. Не погодившись із вказаною ухвалою, Фонд державного майна України звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 скасувати повністю. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 у справі № 5017/2833/2012 ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 скасовано, справу направлено для подальшого розгляду до Господарського суду Одеської області. Постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.01.2021 № 5017/2833/2012 було задоволено касаційну скаргу громадянина ОСОБА_1 , постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 у цій справі скасовано, ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 залишено в силі. Представником ОСОБА_1 подано заяву про розподіл судових витрат із додатками, в якій просить ухвалити додаткове рішення (постанову) у справі №5017/2833/2012, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі № 5017/2833/2012 у загальному розмірі 57 204,00 грн у складі: - судовий збір у розмірі 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири) гривні за подання Касаційної скарги на Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2020 року у справі № 5017/2833/2012; - витрати на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Фонду державного майна України від 17 червня 2020 року № 10-52-11842 на Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27 травня 2020 року у справі № 5017/2833/2012 у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень; - витрати на професійну правничу допомогу адвоката щодо складання та подання касаційної скарги на Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2020 року у справі № 5017/2833/2012 у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень; - витрати на професійну правничу допомогу адвоката щодо участі у судових засіданнях при розгляді Касаційної скарги на Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2020 року у справі №5017/2833/2012 у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) гривень (із врахуванням витрат, пов`язаних із участю адвоката у судовому засіданні з розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Клієнта на Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2020 року у справі №5017/2833/2012 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду). Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у цій справі було повністю відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Вважаю, що при прийняття цього рішення щодо розподілу витрат не враховано, що їх склад, порядок визначення та відшкодування, є питанням процесуального характеру, оскільки безпосередньо пов`язано із доступом до правосуддя як вимушена міра попереднього відшкодування витрат на захист порушених прав і законних інтересів сторін та учасників судового процесу. Саме тому питання щодо їх розподілу і визначені положеннями процесуального законодавства України, і зокрема положеннями Господарського процесуального кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", лише визначають ті процедурні процесуальні дії за вчинення яких певний суб`єкт має сплатити судовий збір і не вирішують питання того, за чий рахунок вони мають бути компенсовані (повернуті) стороні яка їх понесла. Згідно ч.1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України. З огляду на вказане, питання із компенсацією (поверненням) судових витрат регулюється лише Господарським процесуальним кодексом України, і зокрема Главою 8, ст. 123, 124, 126, 129, 130, п. 3 ч. 1 ст. 244, п. "в" ч. 1 ст. 315 цього Кодексу. Згідно п. 1 ч. 4 , п. 3 ч. 5, ч. 9 ст. 129 ГПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати поведінку сторони під час розгляду справи. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки касаційна скарга громадянина ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 постановою Верховного Суду від 20.01.2021 у цій справі була задоволена, то відповідно до положень вказаних норм процесуального закону судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн за подання касаційної скарги підлягали повністю відшкодуванню, а заява про розподіл судових витрат в цій частині підлягала задоволенню. Поведінка Фонду державного майна України у цій справі є непослідовною, що призвело до затягування розгляду справи. Це полягає в тому, що ухвалою суду першої інстанції від 27.05.2020 на підставі заяви Фонду державного майна України і прямої вказівки частини п`ятої статті 12 Закону України від 18.01.2018 № 2269 - VIII було припинене провадження у справі № 5017/2833/12. Натомість Фонд державного майна України подав апеляційну скаргу на ухвалу, якою було задоволено його заяву. Тому, судові витрати, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України підлягали покладенню на Фонд державного майна України. Разом з тим, судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 53 000,00 грн є завищеними відносно предмету спору, складності питань, що розглядалися, тому судові витрати на правничу допомогу підлягали частковому розподілу. В зв`язку із вказаним, заява про розподіл судових витрат підлягала частковому задоволенню і за її результатами мала бути прийнята додаткова постанова про часткове задоволення заяви, покладення повністю на Фонд державного майна України судових витрат на судовий збір у розмірі 4020,00 грн за подання касаційної скарги і часткову відмову у розподілі судових витрат на правничу допомогу на адвоката. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Володимир БІЛОУС