Постанова 4855 № 640/3510/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3510/19 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛІАС» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: ТОВ «ІНТЕЛІАС» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2018 № 0060211406, яким до ТОВ «ІНТЕЛІАС» застосовано суму штрафних санкцій (пені) за порушення строків розрахунку у сфері ЗЕД, у розмірі 1 527 982, 99 грн.; - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2018 № 0060221406, яким до ТОВ «ІНТЕЛІАС» застосовано неподаткову штрафну санкцію у розмірі 340 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача, оформлену актом від 24.09.2018 №1164/36-15-14-06-04/41132787. Перевіркою встановлено невідповідність зарахування зустрічних однорідних вимог валютному законодавству, а саме: операції із зарахування боргу у сумі 11 439, 62 дол. США і 103 100, 00 дол. США перед компанією "АVESA LTD" (Болгарія) за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 10.07.2017 №AV-7/2017 в рахунок погашення боргу перед "TRADE INVEST GROUP LTD" (Велика Британія) у сумі 11 439, 62 дол. США за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 14.07.2017 та у сумі 103 100, 00 дол. США за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 20.09.2017 № UFB-2/17 (пп 3.1.1 акта). На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.11.2018: - № 0060211406, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" застосовано пеню за порушення у сфері ЗЕД на суму 1 527 982, 99 грн.; - № 0060221406, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України і п. 2 ст. 16 Декрету КМ України №15-93 застосовано неподаткову штрафну санкцію у розмірі 340 грн. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 30.01.2019 № 4679/6/99-99-11-04-02-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення - залишено без змін. Позивач вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки перевірки щодо допущення позивачем порушень є безпідставними, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки результатами перевірки було встановлено порушення граничних термінів розрахунків у сфері ЗЕД та операції із зарахування заборгованості не відповідають вимогам валютного законодавства, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірним питанням в даній справі є звільнення позивача суб`єкта господарювання від відповідальності у вигляді пені, нарахованої відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у період, в якому виникли обставини стягнення пені за кожен день прострочення. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та від 01.12.2014 № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України, відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, водночас не виключає можливості припинення зобов`язань в інший спосіб, зокрема, шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог або зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі щодо порядку здійснення розрахунків, шляхом підписання додаткових угод до нього. Частиною 4 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність " від 16.04.1991 № 959-ХІІ (далі - Закон № 959-ХІІ) також передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами. У цивільному праві одним із способів припинення зобов`язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі № 1340/3649/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правове регулювання відносин щодо контролю за додержанням експортерами строків зарахування валютної виручки визначено у Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631 (далі - Інструкція № 136, в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1.10 Інструкції № 136 передбачено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо. Пунктом 1.11 Інструкції №136 визначено вимоги, які висуваються до документів, що мають подаватися до банка для припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням. Отже, законодавство допускає випадки припинення валютного контролю без зарахування валютної виручки на банківський рахунок експортера, але за умови дотримання порядку, визначеного Інструкцією №136. Виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування вимоги за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції №136. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачем (покупець) укладено імпортний контракт від 14.07.2017 №UFB-1/17 з компанією "TRADE INVEST GROUP LTD" (Велика Британія) на купівлю текстильних матеріалів. На виконання контракту позивач перерахував валютні кошти на загальну суму 118 446, 46 дол. США (екв. 3 041 150, 04 грн.). Товар від компанії "TRADE INVEST GROUP LTD" надійшов на загальну суму 107 006, 84 дол. США (екв. 2 793 581, 73 грн.). Товар від компанії "TRADE INVEST GROUP LTD" на суму 11 439, 62 дол. США не надійшов. У позивача за контрактом від 14.07.2017 №UFB-1/17 з компанією "TRADE INVEST GROUP LTD" виникла дебіторська заборгованість у сумі 11 439, 62 дол. США. Позивачем (покупець) укладено імпортний контракт від 20.09.2017 №UFB-2/17 з компанією "TRADE INVEST GROUP LTD" (Велика Британія) на купівлю текстильних матеріалів. На виконання цього контракту позивач перерахував валютні кошти на загальну суму 103 100, 00 дол. США (екв. 2 745 125, 94 грн.). Товар від компанії "TRADE INVEST GROUP LTD" не надійшов. У позивача за контрактом від 20.09.2017 № UFB-2/17 з компанією "TRADE INVEST GROUP LTD" виникла дебіторська заборгованість у сумі 103 100, 00 дол. США. Позивачем (покупець) укладено імпортний контракт від 10.07.2017 № AV- 7/2017 з "AVESA LTD" (Болгарія) на купівлю товарів широкого попиту. На виконання цього контракту від "AVESA LTD" надійшов товар на загальну суму 136 821, 90 дол. США (екв. 3 540 029, 56 грн.). Валютні кошти позивачем не перераховувались, а тому у нього виникла перед "AVESA LTD" заборгованість у сумі 136 821, 90 дол. США (екв. 3 540 029, 56 грн.). Між позивачем, "TRADE INVEST GROUP LTD" та "AVESA LTD" укладено наступні трьохсторонні договори з переведення боргу. За умовами договору переведення боргу від 26.10.2017 б/н, укладеного між "TRADE INVEST GROUP LTD" (первісний боржник), "АVESA LTD" (новий боржник) та позивачем (кредитор), первісний боржник перевів на нового боржника борг у сумі 11 439, 62 дол. США, що виник на підставі умов основного договору, а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов`язання. Це підтверджено актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.10.2017 б/н між позивачем та "А VESA LTD". За умовами договору переведення боргу від 16.02.2018 б/н, укладеного між "TRADE INVEST GROUP LTD" (первісний боржник), "AVESA LTD" (новий боржник) та позивачем (кредитор), первісний боржник перевів на нового боржника борг у сумі 103 100, 00 дол. США, що виник на підставі умов основного договору, а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов`язання. Дана обставина підтверджена актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2018 б/н, укладеним між позивачем та "АVESA LTD". Отже, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов`язання "AVESA LTD" вважається таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості перед позивачем немає, зобов`язання позивача за спірними операціями вважається таким, що припинено. При цьому, при порівнянні виявлених при перевірці митних декларацій та митних декларацій, отриманих при опрацюванні програми "Митниця" бази даних АІС "Податки", шляхом співставлення інформації, отриманої при опрацюванні програми "Митниця" бази даних АІС "Податки" з даними документів, наданих позивачем до перевірки, розбіжностей не встановлено. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування до позивача пені за порушення у сфері ЗЕД на суму 1 527 982, 99 грн. та неподаткової штрафної санкції у розмірі 340 грн. При цьому, доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 18.10.2021.