Постанова 4855 № 640/21988/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21988/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Представництва "Інсталасіонес Інабенса С.А." до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційними скаргами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків та Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2022 року, В С Т А Н О В И Л А: Представництво «Інсталасіонес Інабенса С.А.» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (відповідач-1), Офісу великих платників податків ДФС (відповідач-2), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві №0135271204 від 26 грудня 2016 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20 593,73 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Офісом великих платників податків ДФС №0000894206 від 23 січня 2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 727,60 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві № 0135271204 від 26 грудня 2016 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20 593,73 грн, та податкове повідомлення-рішення, прийняте Офісом великих платників податків ДФС № 0000894206 від 23 січня 2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 727,60 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційних скаргах зазначають, що авансовий внесок з податку на прибуток сплачено позивачем 18 грудня 2015 року, а не 30 листопада 2015 року, тобто з порушенням вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що свідчить про наявність підстав для застосування штрафу. Крім того, вказано, що податкове повідомлення-рішення № 0135271204 від 26 грудня 2016 року на дату проведення камеральної перевірки та прийняття Офісом податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2018 року №0000894206, не визнано у встановленому законом порядку протиправним та не скасовано, а сума грошового зобов`язання, визначена податковим повідомленням-рішенням №0135271204 від 26 грудня 2016 року, є узгодженою з 29 січня 2017 року. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2016 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2015 рік Представництвом «Інсталасіонес Інабенса, С.А.» (код ЄДРПОУ 26579397), за результатами якої складено відповідний акт перевірки №2463/26-50-12-04-23 від 03 листопада 2016 року. Перевіркою встановлено, що платник податку порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України відповідно до додатку «А» акта перевірки, а саме авансовий внесок за листопад 2015 року в розмірі 205 937,30 грн. сплачено 18 грудня 2015 року, тобто із затримкою 18 днів. Як стверджує представник позивача та не заперечувалось представниками відповідачів, 26 грудня 2016 року на підставі зазначених висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0135271204, яким визначено суму штрафу в розмірі 20 593,73 грн. В подальшому, 29 листопада 2017 року Офісом великих платників податків ДФС на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 40.1 статті 40, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, керуючись пунктом 76.1 статті 76 та пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка своєчасності перерахування до бюджету узгодженого податкового зобов`язання Представництвом «Інсталасіонес Інабеса, С.А.» з податку на прибуток підприємств по податковому повідомленню-рішенню від 26 грудня 2016 року №0135271204, за результатами якої складено акт перевірки №4534/28-10-42-06/26579397. Камеральною перевіркою встановлені порушення Представництвом «Інсталасіонес Інабеса, С.А.» пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств по податковому повідомленню-рішенню від 26 грудня 2016 року №0135271204. На підставі висновків акта перевірки відповідачем-2 прийнято 23 січня 2018 року податкове повідомлення-рішення №0000894206, яким до позивача за затримку на 21 календарний день сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 17 285,99 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % в сумі 1 728,60 грн. Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо прийняття згаданих податкових повідомлень-рішень, а прийняті рішення такими, що підлягають скасуванню, позивачем подано даний позов до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами як суб`єктами владних повноважень не виконано покладений на них обов`язок доказування правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та частиною 2 статті 19 Конституції України. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2016 року №0135271204, колегія суддів враховує таке. Вимогами підпунктів 16.1.4, 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця. Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. При цьому, у відповідності до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строки сплати податкового зобов`язання визначені статтею 57 Податкового кодексу України. Так, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації. З наявних матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування до позивача штрафу згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2016 року №0135271204 є факт затримки сплати авансового внеску за листопад 2015 року. У вересні 2015 року Представництво «Інсталасіонес Інабенса, С.А.» змінило місцезнаходження з адреси: Львівська область, місто Львів, вул. Польова, буд. 46 на місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, поверх 7, офіс 5, про що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області видано довідку форми 4-ОПП. Відповідно до вимог статті 63 Податкового кодексу України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації. Відповідно до частини 8 статті 45 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб`єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, відповідно до п. 10.13 розд. X якого, у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року. З огляду на те, що зміна місцезнаходження позивача відбулась у вересні 2015 року, у Представництва були законодавчо передбачені підстави для сплати існуючих податкових зобов`язань з податку, платником якого він є, за попереднім (неосновним місцем обліку) до закінчення поточного бюджетного періоду, тобто до 31 грудня 2015 року. Так, сплата авансового внеску у розмірі 209 245,00 грн. за листопад 2015 року здійснена позивачем 30 листопада 2015 року відповідно до платіжного доручення №1094 від 30 листопада 2015 року (тобто в межах строку, визначеного пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України), та на платіжні реквізити Головного управління ДКСУ у місті Львові, що узгоджується з положеннями частини 8 статті 45 Бюджетного кодексу України та пункту 10.13 Порядку №1588. Суд першої інстанції вірно зазначив, що облік позивача у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві за основним місцем обліку до закінчення поточного бюджетного періоду не може нести негативні наслідки для платника податку у вигляді застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання за умови своєчасного виконання податкового обов`язку за неосновним місцем обліку. Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року в справі № 816/591/16, від 21 лютого 2018 року № 813/1008/16, від 14 лютого 2018 року в справі № 816/1254/17, вказав, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) сум податку, а не у випадку помилково сплачених сум на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачами в доводах апеляційних скарг жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України. Таким чином, застосування до позивача штрафу на підставі спірного податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2016 року №0135271204 є протиправним. В частині правомірності податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2018 року № 0000894206, то дане рішення прийняте у зв`язку з несплатою позивачем узгодженої суми зобов`язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 26 грудня 2016 року №0135271204, а тому необхідним є з`ясування факту узгодженості грошового зобов`язання у розмірі 20 593,73 грн, на що вірно вказав суд першої інстанції. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Вимогами підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Положеннями пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. В контексті викладеного, обов`язок сплати суми грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів виникає за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Доказів початку процедури оскарження рішення контролюючого органу від 26 грудня 2016 року №0135271204 матеріали справи не містять та відповідачами не підтверджено, відтак належним підтвердженням узгодженості суми грошового зобов`язання, визначеної таким податковим повідомленням-рішенням є докази отримання його платником податку. Матеріали справи не містять доказів отримання податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, узгодження суми грошового зобов`язання, визначеного таким податковим повідомленням-рішенням. В акті перевірки датою узгодження суми зобов`язання вказано 29 січня 2017 року, однак не деталізовано дату надіслання та/або отримання спірного податкового повідомлення рішення від 26 грудня 2016 року. Датою узгодження зазначено 29 січня 2017 року у зв`язку з надходженням чергового платежу від позивача, який зарахований був контролюючим органом в рахунок погашення боргу в порядку, передбаченому пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Однак, надходження коштів на сплату податкових зобов`язань не є законодавчо визначеною підставою для узгодженості суми, визначеної на підставі податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що станом на дату проведення камеральної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2018 року №0000894206 діючим було податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2016 року, позаяк факт невизнання протиправним та не скасування податкового повідомлення-рішення в установленому законодавством порядку не свідчить про узгодженість суми грошового зобов`язання, визначеного таким повідомленням-рішенням за умови відсутності доказів його надіслання та отримання платником податку. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. З урахуванням того, що штраф застосовується не несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання, а матеріали справи не містять доказів узгодженості такої суми, суд попередньої інстанції вірно вказав на протиправність податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2018 року № 0000894206. Посилання апеляційних скарг зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків та Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Представництва "Інсталасіонес Інабенса С.А." до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко