Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/2572/19

Справа № 132/2572/19 Провадження № 22-ц/801/2201/2021 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 рокуСправа № 132/2572/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №132/2572/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2021 року, яке ухвалене суддею Сєлін Є.В. в Калинівському районному суді Вінницької області, в с т а н о в и в : В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та легковий автомобіль /Седан-В/, марки «MITSUBISHI» моделі «LANCER 1.6», номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , яке прийняв він та його рідний брат - відповідач ОСОБА_2 відповідно до положень ст.1268 ЦК України, так як він постійно проживав та був зареєстрований за однією адресою із матір`ю. Однак, оформити своїх спадкових прав на вищевказане майно, не має можливості, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нього, через що, вимушений звернутися до суду із даним позовом. Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2021 року позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частку приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено без розгляду. Таким чином, просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку транспортного засобу, а саме легкового автомобіля (Седан-В), марки «MITSUBISHI» моделі «LANCER 1.6», номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номерний знак « НОМЕР_3 », який належав спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28 лютого 2008 року, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Корделівка Калинівського району Вінницької області. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2021 року позов задоволено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, істотним порушенням норм процесуального права, порушено принцип рівності та змагальності сторін. Просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця та згідно вимог статті 1261 ЦК України - спадкоємцем першої черги за законом, після смерті матері ОСОБА_3 прийняв спадщину відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із нею на час відкриття спадщини, та протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї. Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 (мати сторін) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Корделівка Калинівського району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого повторно 25 січня 2018 року Калинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка зокрема складається із автомобіля марки «MITSUBISHI» моделі «LANCER 1.6», номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номерний знак « НОМЕР_3 », який зареєстрований за померлою на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28 лютого 2008 року, що випливає з копій листів територіального сервісного центру МВС № 0541 (ТСЦ № 0541) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України у Вінницькій області від 10 грудня 2020 року №31/2/0541-4001, та від 03 серпня 2021 року №31/2-0541-1749, та доданих до них копій облікової картки на транспортний засіб. 04 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, залишену після смерті матері ОСОБА_3 , до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області, яку зареєстровано за вх.№ 196/02-14. Згідно засвідчуваного напису державного нотаріуса Василишиної Л.В. на цій заяві, факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 перевірено за довідкою, виданою виконавчим комітетом Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 20 січня 2020 року. 26 серпня 2020 року позивачу ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОР 310597, яке посвідчене державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л.В. та зареєстроване в реєстрі за № 2032, згідно якого ОСОБА_1 успадкував 1/2 частку будівлі магазину під номером АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 на праві власності згідно рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2011 року у справі № 2-12/11, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно структурним підрозділом по Калинівському району комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 29 серпня 2012 року, реєстраційний номер: 37485789, номер запису: 9 в книзі номер: 1, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2019 року, справа № 2-12/11 2-во/132/11/19. Як вбачається з цього ж свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОР 310597 від 26 серпня 2020 року, іншим спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2 , якому належить 1/2 частка будівлі магазину під номером АДРЕСА_1 , та на яку свідоцтво про право на спадщину ще не видано. Право приватної власності позивача ОСОБА_1 на успадковану частку будівлі магазину під номером АДРЕСА_1 , було зареєстровано в передбаченому законом порядку, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 221546673 від 26 серпня 2020 року. Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом стала неможливість оформити спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке відповідач ОСОБА_2 безпідставно утримує у себе, тим самим перешкоджає отримати свідоцтво про право на спадщину. Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною 25 березня 2021 року державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л.В. (а.с.118), відмовлено позивачу ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за законом в 1/2 частці, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль марки «MITSUBISHI» моделі «LANCER 1.6», номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номерний знак « НОМЕР_3 », після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_3 , що на день смерті мешкала в селі Корделівка Калинівського району Вінницької області, в зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа. Як зазначено в мотивувальній частині цієї постанови, оригінал реєстраційного документа на вищевказаний автомобіль утримується іншим спадкоємцем за законом, а тому спадкоємець ОСОБА_1 не має можливості надати нотаріусу оригінал реєстраційного документа. Отже, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, який обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , так як постановою державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиної Л.В. від 25 березня 2021 року № 188/02-31, позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на належну йому частку автомобіля, що в свою чергу унеможливлює оформлення ним спадщини у позасудовому порядку та порушує його права як спадкоємця. Крім того, колегія суддів, звертає увагу, що протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї, а навпаки намагається оформити права на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Корделівка Калинівського району Вінницької області. Посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення права позивача ОСОБА_1 не підтверджено жодними доказами, є припущеннями і вказують на порушення скаржником положень статей 12, 81 ЦПК України, а тому колегією суддів відхиляються. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 244 ЦПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення. Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної прцесуальної дії, суд, не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦПК України, розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою цієї статті, проводиться виключно в межах з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, оголошує перерву (ч. 4 ст. 244 ЦПК України). Так, після проголошення ухвали про поновлення провадження у справі, суд своєю ухвалою від 28 липня 2021 року витребував докази у справі та оголосив перерву в судовому засіданні. Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати не заслуговують на увагу. Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості відводу судді Селіну Є.В. Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2020 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про відвід судді, яка обґрунтовується тим, що головуючий у справі суддя Сєлін Є.В. має до нього неприязні відносини, упереджене та необ`єктивне ставлення, а тому є сумнів у неупередженості та об`єктивності судді. Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2020 року визнано заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді необґрунтованою. Передано заяву на розгляд іншому судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України. Зупинено провадження у цивільній справі. Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Сєліна Є.В. у цій справі - відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що твердження заявника ґрунтується лише на припущеннях, заява про відвід надумана та необґрунтована, непідтверджена жодним доказом. Апеляційний суд, вважає, що доводи апеляційної скарги щодо підстав відводу судді Сєліна Є.В. є необґрунтованими. Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд цивільної справи неодноразово відкладався. Отже, відповідачу та його представнику відомо було про наявність судового провадження, а тому з урахуванням рішень ЄСПЛ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість закінчення розгляду справи у відсутність відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Якименко О.О. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення справи, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення. Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому також відхиляються. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2021 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Войтко Ю.Б. Міхасішин І.В.