Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/19574/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 жовтня 2021 року м. Рівне Справа № 569/19574/20 Провадження № 22-ц/4815/1198/21 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Галінська В.В. Дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції: 01 червня 2021 року (вступна і резолютивна частини) в м. Рівне Рівненської області Повний текст рішення складено: 07 червня 2021 року Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; представники учасників справи: позивача ОСОБА_3 ; відповідача адвокат Хильчук Катерина Юріївна; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення розміру аліментів, в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив встановити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ј частини всіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також звільнити від сплати заборгованості по аліментах в сумі 32 173 грн. 55 коп. На обґрунтування позову покликався на те, що за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2016 року у справі № 569/1278/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 березня 2016 року і до повноліття дитини. В травні 2018 року він змушений був звільнитися з роботи в зв`язку з тим, що його бабуся була хвора на онкологічне захворювання і необхідно було здійснювати догляд за нею. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся і він став інтенсивно шукати роботу. Протягом всього періоду, коли він не працював, його батьки пенсіонери перераховували щомісячно аліменти на рахунок колишньої дружини в сумі 1 000 грн. Вказував, що він не ухилявся від сплати аліментів, а навпаки, навіть не маючи доходу, через сімейні обставини, сплачував аліменти більші, ніж сума, яка встановлена рішенням суду. Скарг від отримувача аліментів в міський відділ виконавчої служби не надходило. В серпні 2019 року влаштувався на роботу на фірму "Реноме-Комфорт" та відразу повідомив адміністрацію підприємства про те, щоб з його заробітної плати вираховували аліменти в розмірі 1/2 доходу. В жовтні 2019 року на його адресу за місцем проживання та адресу підприємства, по місцю роботи, надійшла постанова старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бабич Т.О. про звернення стягнення на заробітну плату. Крім того, до постанови долучено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів в сумі 49 912 грн., відповідно до якої з його заробітної плати, що належить йому до виплати, утримують 70 відсотків. Він отримує від 1 300 грн. до 1 700 грн., що значно нижче прожиткового мінімуму, встановленого державою на працездатну особу, адже прожитковий мінімум для працюючого становить 2 017 грн. Також зазначав, що його син, ОСОБА_4 , отримує пенсію як дитина інвалід та допомогу як дитина інвалід. Про розмір пенсії та допомоги його колишня дружина не повідомляє, однак як свідчить інформація, розміщена в мережі Інтернет, сума пенсії на дитину з інвалідністю становить 3 633 грн., а розмір допомоги на дітей з інвалідністю віком від 6 до 18 років становить 3,5 прожиткових мінімуми на дитину відповідного віку, а це складає 7 763 грн., тобто дохід його дитини становить більше 11 000 грн. Разом з тим, вказував про те, що у квітні 2020 року він одружився з ОСОБА_5 , яка є інвалідом з дитинства та перебуває на обліку в міському центрі зайнятості, однак знайти роботи для такої категорії людей дуже важко, а тому вона повністю перебуває на його утриманні. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2021 року позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2016 року у справі № 569/1278/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів (заробітків) платника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. В задоволенні позовної вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментах відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 650 грн. На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де вона покликалася на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених висновків у судовому рішенні обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права. На її обґрунтування зазначала, що розмір аліментів не може бути переглянутий судом в бік зменшення з точки зору якнайкращого забезпечення інтересів дитини, яка з самого народження має невиліковну хворобу синдром ОСОБА_6 , адже при такому діагнозі один із батьків «приречений» постійно доглядати за дитиною, а другий із батьків забезпечувати матеріальне утримання дитини, її лікування та підтримуючу терапію. Також вказувалося, що позивачем не доведено та не надано доказів шодо зміни його матеріального стану, а сам факт реєстрації нового шлюбу, незважаючи на інвалідність другої дружини, не є безумовною підставою для задоволення позову про зменшення розміру аліментів на його єдину дитину від першого шлюбу. На переконання відповідача, надані позивачем докази про його тимчасову непрацездатність не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. З викладених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати частково та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені нею витрати на професійну правничу допомогу в місцевому суді в сумі 3 300 грн. та в апеляційному суді в сумі 660 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін. Зазначав, що апеляційна скарга є безпідставною, адже зазначені в ній твердження не відповідають дійсності, а відповідач лише намагається безпідставно акцентувати увагу на тому, що він відмовляється сплачувати аліменти, що не відповідає дійсності. Також покликався на проблеми зі станом здоров`я, на підтвердження чого долучив відповідні докази. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Як з`ясовано судом, батьками ОСОБА_4 є сторони у справі, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №1614. Відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів), але менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 березня 2016 року до повноліття дитини. Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 27 Конвенції Організації об`єднаних націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В силу ч.ч. 8-9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім"ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Статтею 8 Закону України 71 "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Норма статті 182 СК України вказує, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів. З роз`яснень пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вбачається, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров"я когось із них. Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів - але ці обставини підлягають доказуванню. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа №415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно із довідкою від 14 вересня 2020 року №РК000000006, виданою ОСОБА_1 , вбачається, що позивач працює в ТОВ "Реноме-Комфорт", займає посаду "Охоронник". За період з жовтня 2019 року по серпень 2020 року нараховано дохід в розмірі 72 897 грн. 42 коп., з яких сплачено аліменти в розмірі 41 077 грн. 72 коп. Розмір заробітної плати на місяць становить в середньому 6 816 грн. З матеріалів справи також вбачається, що 06 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , зареєстровано шлюб, дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_8 ", що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №1. ОСОБА_7 має ІІ групу інвалідності з 01 серпня 2016 року, інвалід з дитинства з ураженням ЦНС, що стверджується довідкою МСЕК від 06 вересня 2016 року. З розрахунку заборгованості №86850 від 03 жовтня 2019 року вбачається, що згідно з виконавчим провадженням станом на 01 травня 2018 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Загальна заборгованість за період з 01 травня 2018 року по 16 серпня 2019 року станом на 16 серпня 2019 року становить 49 912 грн., проте ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2020 року у справі № 569/10882/20 визнано, що при нарахуванні заборгованості зі сплати аліментів допущена помилка у нарахуванні суми заборгованості по аліментах та встановлено, що станом на 01 вересня 2019 року заборгованість зі сплати аліментів становила 46 515 грн. 45 коп. Відповідно до довідки №96 від 30 грудня 2020 року, виданої ТОВ "Рівне-Комфорт", вбачається, що станом на 01 січня 2021 року заборгованість із сплати аліментів згідно з постановою ВП №51776601 від 03 жовтня 2019 року складає 32 173 грн. 55 коп. Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних відносин до застосування підлягають норми матеріального права, на чому наполягав позивач, суд попередньої інстанції дійшов в висновку про часткове задоволення позову, а саме про зменшення розміру аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_9 з 1/2 частини до 1/3 частини всіх видів доходів (заробітків) платника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Визначений розмір аліментів, на переконання колегії суддів, є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дитини, буде необхідним для забезпечення належних умов для її фізичного, розумового, морального та соціального розвитку. Щодо доводів заявника про недоведеність позивачем обставин, які були б підставами для зменшення розміру аліментів, то апеляційний суд зважає на таке. Надані позивачем докази, а саме копії результатів медичних обстежень, консультативні висновки, виписки із медичної карти стаціонарного хворого, епікризи, довідки, направлення на обстеження, перебування на стаціонарному лікуванні, свідчать про його тимчасову непрацездатність. Разом з тим, береться до уваги і той факт, що у ОСОБА_1 на утриманні знаходиться дружина, яка є інвалідом з дитинства, що саме по собі окремо не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, але в своїй сукупності з іншими обставинами справи спонукає колегію суддів про залишення без змін оскаржуваного рішення та свідчить про правильність висновків суду попередньої інстанції щодо зменшення розміру аліментів. Крім іншого, враховується і той факт, що без зменшення розміру стягуваних аліментів перевищуватиметься максимальний розмір відрахувань під час виплат із заробітної плати позивача. Тому апеляційний суд зазначені доводи заявника відхиляє як необґрунтовані. Рішення суду попередньої інстанції оскаржується лише в частині зменшення розміру аліментів, а тому апеляційний суд перевіряє його лише в цій частині. Хоча згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, проте будь-яких доказів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання сімейно-правового спору, заявник не надала, а апеляційним судом таких доказів здобуто не було. Решта доводів апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду попередньої інстанції. Разом з тим, необхідним є роз`яснити, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Відповідно до ч.4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Приходячи до переконання до відхилення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Окрім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", пункт 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи: Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В. Боймиструк Н.М. Ковальчук