Постанова 4854 № 420/2134/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2134/20 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Дата і місце ухвалення 30.08.2021 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Єшенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 27.08.2018р. б/н щодо перерахунку пенсії, яке було прийнято на підстави заяви від 20.08.2018р. про призначення пенсії по інвалідності відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області вчинити дії щодо призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 20 серпня 2018 року в розмірі 68% грошового забезпечення (заробітку); - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області при призначенні пенсії позивачу врахувати розмір грошового забезпечення (заробітку) з останньої посади перед звільненням, а саме: оклад за посадою - 5500,00 грн.; оклад за спеціальним званням -1340,00 грн.; надбавка за вислугу років (45%) - 3078,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (100%) - 9918,00 грн.; премія (25%) - 2480,00 грн.; надбавка за службу р умовах режимних обмежень (15%) -1488,00 грн.; надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення (50%) - 4959,00 грн.; індексація; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області виплатити різницю між виплаченою пенсією та такою, що належить виплаті згідно нового розрахунку з моменту нарахування пенсії з 20.08.2018р.; - стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь позивача моральну шкоду в розміри 50 000 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2020 року, закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо: зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області при призначенні пенсії позивачу врахувати розмір грошового забезпечення (заробітку) з останньої посади перед звільненням; зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області виплатити різницю між виплаченою пенсією та такою, що належить виплаті згідно нового розрахунку з моменту нарахування пенсії з 20.08.2018р. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року у задоволенні позову було відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Постановою Верховного Суду від 03.06.2021 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції. 04.08.2021 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року за нововиявленими обставинами. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки зазначеним ним нововиявленим обставинам, правовим висновкам Верховного Суду України, які підтверджують порушення відповідачем його права на пенсію по інвалідності. Апелянт вказував на те, що суд першої інстанції не встановив обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. У поданій заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що після отримання 05.07.2021 року листа-відповіді Верховного Суду від 05.07.2021 року № 1201/0/58-21, йому стало відомо про те, що Верховним Судом було надіслано до Пенсійного фонду України 13 листів, які стосуються призначення і перерахунку пенсії, і викладені у цих листах правові висновки кардинально відрізняються від висновків, викладених судами за наслідками розгляду справи № 420/2134/20. Позивач посилався на лист від 25.10.2019 року № 2794/0/58-19 «Про правовий висновок Верховного Суду у справі № 240/5401/18», яким повідомлено Пенсійний фонд України про те, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Також позивач зазначив, що Верховний Суд вказував на те, що постановою КМУ № 103 по різному визначено складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовців, які були призначені до 01.03.2018 року та пенсій, що будуть призначені після цієї дати. Позивач вказував на правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 13.05.2021 року при розгляді справи № 161/14105/16-а, про те, що змінювати посадовий оклад особи після того, як її звільнено з військової служби, не можна. В поданій заяві позивач зазначив, що йому стало відомо, що в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2021 року по справі № 560/3762/18 висловлено правову позицію, згідно якої суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та Законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватись навіть у випадку коли вони є чинними. Також заявник вказував на те, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 року у справі № 500/55/17 зробив правовий висновок, згідно якого при наявності звернення особи за призначенням пенсії та поданні при цьому усіх необхідних документів, суб`єкт владних повноважень повинен перевірити відповідну заяву, подані документи та прийняти відповідне рішення про призначення пенсії чи про відмову в її призначенні, що не було зроблено в його випадку. Саме вказані обставини заявник вважає нововиявленими, оскільки вони не були йому відомі на момент розгляду справи, однак мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки спростовують помилкові висновки судів, що при призначенні йому пенсії по інвалідності повинні були застосовуватись процедури по перерахунку пенсії у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців на підставі постанови КМУ №

103. Заявник зазначив, що при розгляді справи не були виконані обов`язкові вимоги правових висновків щодо застосування норм права, викладених Конституційним Судом України у рішенні від 13.05.2015 року справі № 1-9/2015, Великої Палати при розгляді справ № 522/2738/17,240/6263/18, Касаційним адміністративним судом Верховного Суду при розгляді справ № 286/766/17, 522/9655/16-а, 522/12993/16-а, 295/3334/17, 522/2738/17, 638/9697/17, 646/5771/16-а, 754/13244/16-а, 295/13070/16-а, 216/5385/16-а, 21-484а13, 753/12809/14, 825/2328/16, 813/1790/18 та в інших справах, внаслідок чого судом порушено вимоги ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.5 ст.353 КАС України. Крім того заявник виклав незгоду з твердженнями, викладеними в постанові Верховного Суду від 03.06.2021 року у даній справі № 420/2134/20. Заявник також вважає, що суди при розгляді справи невірно тлумачили процедури призначення та перерахунку пенсії, помилково керувалися положеннями постанови КМУ № 103, та не надали правової оцінки підставам, які лягли в основу для відмови скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 27.08.2018 року про перерахунок пенсії згідно постанови КМУ №

103. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, з огляду на наступне: Статтею 361 КАС України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з частинами другою та третьою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Приписами частини четвертої статті 361 КАС України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Відповідно до частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Статтею 365 КАС України встановлено порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Так, відповідно до частин першої та другої цієї статті КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Таким чином, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нововиявлені обставини це юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. При цьому, слід зауважити, що такі обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показами свідків тощо. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня. Отже, істотні для справи обставини це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду. Отже, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 12 серпня 2021 року у справі №814/2015/17. Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, свою заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами позивач обґрунтовував тим, що, на його думку, є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Однак обставини, на які посилається заявник у своїй заяві не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/15038/17, від 22 лютого 2021 року у справі № 420/3785/19 та від 10 березня 2021 року у справі № 826/15267/17. В даному випадку заявником не вказано на існування жодного доказу, про наявність якого раніше не було відомо ні суду, ні учасниками справи, та наявність якого могла б призвести до іншого результату судового розгляду. Фактично заявник висловлює незгоду з прийнятими по справі судовими рішеннями та просить надати повторну правову оцінку правомірності оскаржуваного ним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за відсутності будь-яких істотних обставин, які б могли вплинути на результат розгляду справи, що не відповідає завданню інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а також просить надати правову оцінку діям відповідача по неврахуванню при обрахунку йому пенсії розміру грошового забезпечення (заробітку) з останньої посади перед звільненням, тоді як у даній частині позовних вимог провадження у справі взагалі було закрито ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2020 року, що унеможливлює перегляд вказаних рішень за нововиявленими обставинами, оскільки вони не є рішеннями по суті спору. За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43). Наведене у підсумку свідчить, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й підставою для повторного судового розгляду. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.В. Єщенко