Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3266/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3266/21 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішення та вимоги, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2021р. ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0008833304 від 19.03.2020р., податкове повідомлення-рішення за №0008823304 від 19.03.2020р., рішення №0008873304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2020р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0008863304 від 19.03.2020р., податкове повідомлення-рішення за №0008853304 від 19.03.2020р., податкове повідомлення-рішення за №0008843304 від 19.03.2020р.; - стягнути з ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 11 350грн.. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що в лютому 2021р. ОСОБА_1 отримала копію Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 1.01.2016р. по 2.07.2018р. та ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) від 8.07.2010р. за №2464-VІ за період з 1.01.2016 по 2.07.2018р. від 24.01.2020р. за №45/15-32-33-04/ НОМЕР_1 та податкове повідомлення-рішення за №0008833304 від 19.03.2020р., податкове повідомлення-рішення за №0008823304 від 19.03.2020р., рішення за №0008873304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2020р.. Також, отримала податкове повідомлення-рішення за №0008853304 від 19.03.2020р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0008863304 від 19.03.2020р., податкове повідомлення-рішення за №0008843304 від 19.03.2020р.. Позивачка вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення та рішення податкового органу такими, що підлягають скасуванню, оскільки контролюючим органом при проведенні перевірки не повно з`ясовано всі обставини господарської діяльності позивача. При цьому позивачка зазначила, що з 2.07.2018р. ФОП ОСОБА_1 припинила свою діяльність, про що наявний відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Посилаючись на вказане просила позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0008833304 від 19.03.2020р., податкове повідомлення-рішення за №0008823304 від 19.03.2020р., рішення №0008873304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2020р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0008863304 від 19.03.2020р., податкове повідомлення-рішення за №0008853304 від 19.03.2020р., податкове повідомлення-рішення за №0008843304 від 19.03.2020р.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11 350грн.. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм права. Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте, в судове засідання не з`явились та про причини неявки не повідомили. При цьому, представником позивачки було подано клопотання про розгляд справи без її участі. З урахуванням належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржувані рішення діяв протиправно та незаконно, оскільки наданими позивачкою документами спростовано встановлені під час перевірки порушення. При цьому, судом першої інстанції було встановлено порушення при проведенні та оформленні перевірки позивачки з боку податкового органу. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на підставі пп.78.1.7 п.78 ст.78, ст. 79 ПК України №2755-У1 від 2.12.2010р., відповідно наказу від 11.12.2019р. за №2458, виданого ГУ ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2016р. по 2.07.2018р., ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010р. за №2464-УІ (із змінами та доповненнями) за період з 1.01.2016р. по 2.07.2018р.. За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки позивачки, 24.01.2020р. посадовими особами податкового органу складено акт за №45/15-32-33-04/ НОМЕР_1 , у висновках якого встановлено порушення вимог: - п.44.3 ст.44 ПК України, а саме встановлено незабезпечення зберігання первинних облікових документів; - п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПК України, п.6 ст.128 ГК України, а саме встановлено неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, включення до декларації про майновий стан і доходи перекручених даних; - п.11 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6.07.1995р. за №265/95-ВР, а саме встановлено проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; - п.177.2 та п.177.4 ст.177 ПК України, а саме встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 1 734 576,91грн.; - п.198.6 ст.198 ПК України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 105грн.; - п.177.2 та п.177.4 ст.177, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме встановлено заниження суми військового збору від підприємницької діяльності в сумі 144 548,07грн.; - п.1 та п.4 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010р. за №2464-УІ, а саме встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності в сумі 256 417,34грн.. На підставі встановлених порушень, 19.03.2020р. податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення за №0008833304, податкове повідомлення-рішення за №0008823304, Рішення за №0008873304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2020р.. Також, прийнято податкове повідомлення-рішення за №0008853304 від 19.03.2020р.. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0008863304 від 19.03.2020р., податкове повідомлення-рішення за №0008843304 від 19.03.2020р.. Крім того, у відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_1 було прийнято відповідні відомості про припинення діяльності, дата запису: 2.07.2018р. номер запису: 25530060009001348. підстава: власне рішення. Не погоджуючись з висновками контролюючого органу та податковими повідомленнями-рішеннями, позивачка звернулася в суд із відповідним позовом. Перевіряючи правомірність та законність прийняття оскаржуваних рішень податковим органом, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та незаконність, колегія суддів виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Положеннями абз.1 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Відповідно до абз.4 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Згідно з абз.6 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. У ст.78 ПК України визначено чіткий порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема у п.78.1 цієї статті передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з визначених у цьому пункті підстав. У ст.79 ПК України чітко визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Положеннями п.79.2 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до п.79.3 ст.79 ПК України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова. Приписами пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. У відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з п.44.5. ст.45 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів. Як вбачається із матеріалів справи, що 24.01.2020р. посадовими особами контролюючого органу було складено Акт ненадання ОСОБА_1 документів до перевірки за №35/15-32-33-04/ НОМЕР_1 . При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 , будучи повідомлена про необхідність надання документів для проведення перевірки, направляла до ГУ ДПС в Одеській області листи щодо втрати документів за вх. №4555/П/15-32 від 16.01.2020р. та за вх. №4561/П/15-32 від 16.01.2020р. та повідомляла про неможливість їх надання. У вказаних листах ФОП ОСОБА_1 зазначала про факт залиття приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та надала Акт про залиття, аварію, що сталася в системі центрального опалення від 11.11.2019р., що призвело до неможливості надання документів до перевірки податковому органу, оскільки вони були знищені. Окрім цього, у вказаних вище листах ФОП ОСОБА_1 просила контролюючий орган надати додатково час для відновлення документів. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до п.1.4.7.1. Наказу від 31.07.2014р. за №22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», у разі надходження до органу ДФС за місцем обліку від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до п.44.5 ст.44 ПК України) такий орган ДФС не пізніше наступного робочого дня повідомляє про такий факт відповідний територіальний орган ДФС, що здійснює (очолює) перевірку (у разі її проведення іншим органом ДФС, ніж орган ДФС за місцем обліку) та, у разі необхідності, передає йому копії наведених вище повідомлень та отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів тощо (за наявності). У разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДФС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до п.44.5 ст.44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій. В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення. Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що при таких обставинах, податковий орган був зобов`язаний скласти відповідний акт про неможливість проведення перевірки та прийняти відповідний Наказ про перенесення строків перевірки. Крім того, в порушення приписів п.44.5. ст.45 ПК України, податковим органом вказані вище листи ФОП ОСОБА_1 були отримані, але не були розглянуті та не скеровані письмові відповіді на адресу позивача. В матеріалах справи відсутні будь-які докази які б підтверджували протилежне. Враховуючи вказане, судова колегія вважає, що податкове повідомлення-рішення за №0008823304 від 19.03.2020р. щодо порушень вимог п.44.3 ст.44 ПК України, а саме незабезпечення зберігання первинних облікових документів та податкове повідомлення-рішення за №0008843304 від 19.03.2020р. прийнято передчасно. Положеннями ст.177 ПК України, регламентовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 цього Кодексу. Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. У відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. В свою чергу, відповідач в Акті перевірки від 24.01.2020р. зазначає, що перевіркою згідно наявних документів та інформації з ІКП враховані витрати безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування по ФОП ОСОБА_1 за 2016р. в сумі 160451,94грн., за 2017р. в сумі 403735,49грн. та за 2018р. в сумі 121141,57грн.. Отже, контролюючий орган не отримавши всі необхідні документи від платника податків - позивача, прийняв до складу витрат, лише показники, які наявні в ІПК (оплата праці плюс вартість робіт). Судова колегія зазначає, що позивачка на підтвердження своїх витрат, які пов`язані із здійсненням господарської діяльності у 2016-2018р. надала фіскальні чеки та банківські Виписки по її рахунку за 2016-2018р., який обліковувався в АТ «ОЩАДБАНК». Як вбачається із банківської виписки за 2016р., що на рахунок позивачки грошових коштів надійшло на суму 7893136,93грн., а сплачено з рахунку на користь третіх осіб за товари та послуги в сумі 7889173,11грн., різниця складає лише в сумі + 3 963.82 грн.. Аналогічно по банківській виписці за 2017-2018р., відповідно до якої на рахунок позивачки грошових коштів надійшло на суму 5 136 188,13грн., а сплачено з рахунку на користь третіх осіб за товари та послуги в сумі 5 146 166,47грн., різниця складає в сумі - 9 978,34грн.. При цьому, із банківських виписок позивачки чітко вбачається інформація щодо транзакцій позивачки та мету здійснення оплат. З огляду на викладене, судова колегія вважає, що контролюючий орган дійшов до помилкових висновків щодо невірного декларування позивачкою показників своїх доходів та витрат в 2016-2018р.. У відповідності до ст.2 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек. товарний чек, накладна, розрахункова квитанція, проїзний документ, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Як вбачається із матеріалів, що позивачкою до суду надано фіскальні чеки з приводу придбання товарів і послуг у третіх осіб - суб`єктів господарювання на загальну суму - 195 757,13грн., які не були враховані контролюючим органом при проведенні перевірки. Крім того, позивачкою до суду надано первісну документацію, яку вдалося відновити за 2016-2018р. щодо придбання товарів та послуг у третіх осіб з метою здійснення своєї господарської діяльності, документація надається згідно реєстру, який є додатком до цього адміністративного позову. Також, позивачка в якості доказів та обґрунтувань інформації яка наявна в банківських виписках, надала до суду копії Договорів на поставку товарів/послуг із третіми особами, які були укладені в 2016- 2018р.. Що стосується єдиного соціального внеску, то судова колегія зазначає, що враховуючи показники банківських виписок по розрахунковому рахунку позивачки, який обліковувався в AT «ОЩАДБАНК» та наявних фіскальних чеків, то контролюючий орган у зв`язку із невірним визначенням бази для оподаткування податком на доходом фізичних осіб за 2016-2018р., помилково донарахував позивачці податкові зобов`язання зі сплати ЄСВ на загальну суму 256 417,34грн. та у зв`язку із цим помилково застосував штрафні санкції в сумі 76 636,05грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0008873304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2020р. та Вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0008863304 від 19.03.2020р. є необґрунтованими та підлягають скасуванню. Що стосується військового збору, то судова колегія зазначає, що порядок оподаткування військовим збором визначено п.16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України. На підставі п.16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Відповідно до пп.1.1 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Згідно з пп.1.2 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. У відповідності до пп.1.3 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Згідно з пп.1.4 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідно до п.п.1.5,1.6 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст.171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст.176 цього Кодексу. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що за період 2016-2018р. позивачкою було сплачено 8 003,83грн. військового збору з сум заробітної плати та 2016,67грн. з сум чистого доходу. Враховуючи те, що у зв`язку із невірним визначенням бази для оподаткування податком на доходом фізичних осіб за 2016-2018р., відповідачем помилково донараховано позивачу податкові зобов`язання зі сплати ЄСВ на загальну суму 256417,34грн.. Відповідачем помилково було донараховано ФОП ОСОБА_1 суми військового збору від підприємницької діяльності за 2016р. в сумі 81486,85грн., в 2017р. в сумі 51595,17грн. та в 2018р. в сумі 11466,05грн.. На підставі чого, судова колегія вважає, що податкове повідомлення-рішення за №0008853304 від 19.03.2020р. не є таким, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства України та підлягає скасуванню. Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання на підставах, визначених пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання. Проте, апеляційний суд зазначає, що факт заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток (недоплати) відсутній, а тому податкове повідомлення-рішення за №0008833304 від 19.03.2020р. підлягає скасуванню. Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , оскільки податковим органом при прийнятті спірних рішень дійсно порушено вимоги чинного законодавства. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв