Постанова 4851 № 480/5493/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 р. Справа № 480/5493/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2021, суддя О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/5493/21 за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі - відповідач), в якій просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 14160,19 грн. від 04.06.2021 року ВП № 23906530. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови від 04 вересня 2021 року ВП №'23906530 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 14160,19 грн. та, відповідно, постанови від 04 червня 2021 року ВП № 65682110 про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконання солідарного обов`язку зі сплати заборгованості, виключає наявність правових підстав для стягнення з кожного з солідарних боржників виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Так, стаття 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає лише стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 04.06.2021 ВП № 23906530 про стягнення виконавчого збору. Визнано протиправною та скасовано постанову Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 04.06.2021 ВП № 65682110 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 04.06.2021 № 23906530. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (пр. Курський, буд. 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 40211121) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот) грн. 00 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Частинами 5-9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік випадків коли виконавчий збір не стягується, що означає, що в усіх інших випадках (в тому числі і у справі, що розглядається) виконавчий збір підлягає стягненню. Таким чином вважає, що державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог закону, що регулюють виконавче провадження, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконанні у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №23906530, яке було відкрито 13.08.2010, про стягнення боргу у сумі 5457,79 дол.США та судові витрати 245,09 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно виконавчого листа №2-2591/2009 виданого Ковпаківським районним судом м.Суми 13.10.2009 (а.с.8). Відносно стягнення вказаного боргу із солідарного боржника ОСОБА_2 на виконанні у Ковпаківському ВДВС перебувало виконавче провадження №48551898, яке закінчене постановою Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області від 04.12.2017 за заявою стягувача від 15.12.2016 у зв`язку з погашенням заборгованості в повному обсязі (а.с.12). 22.06.2017 Ковпаківським ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 14160,58 грн., виконавче провадження №55303492, з виконання якої було закінчено постановою від 29.12.2017, у зв`язку з перерахуванням боржником боргу платіжним дорученням №8485 від 07.12.2017 (а.с.13). 11.06.2021 до Ковпаківського відділу ДВС у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від АТ КБ «Приватбанк» надійшла заява, в якій стягувач просив згідно п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчити виконавче провадження №23905630 про стягнення з ОСОБА_1 , у зв`язку з повним погашенням заборгованості (а.с.11). Постановою від 04.06.2021 закінчено виконавче провадження ВП №23906530 з примусового виконання виконавчого листа №2-2591/2009 виданого Ковпаківським районним судом м.Суми 13.10.2009 про стягнення боргу у сумі 5457,79 дол.США та судові витрати 245,09 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.10). Відповідно до вказаної постанови, борг боржником сплачено солідарно згідно постанови про закінчення ВП №48441898. 04.06.2021 державним виконавцем Ковпаківського відділу ДВС у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову ВП №23906530 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14160,19 грн. з ОСОБА_1 (а.с.9). 04.06.2021 постановою державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 6582110 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №23906530 від 04.06.2021 (а.с.14). Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови не відповідають встановленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, а тому підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами. У відповідності до частин 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору із солідарного боржника ОСОБА_2 ), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404 - VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. В той же час, відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом. В силу положень ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Згідно із статтею 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. Отже, колегія суддів зазначає, що законодавством передбачено порядок погашення заборгованості солідарними боржниками. При цьому питання стягнення виконавчого збору з солідарних боржників окремо законодавством не врегульовано. Водночас, аналіз статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" дає суду підстави для висновку, що основним критерієм для визначення суми виконавчого збору є сума стягнення, а не кількість боржників у виконавчому провадженні. З матеріалів справи встановлено, що 22.06.2017 Ковпаківським ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 14160,58 грн. (сума виконавчого збору сплачена в повному обсязі платіжним дорученням № 8485 від 07.12.2017). Разом з цим, 04.06.2021 державним виконавцем Ковпаківського відділу ДВС у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову ВП №23906530 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14160,19 грн. з ОСОБА_1 . При цьому, як встановлено колегією суддів, у виконавчому листі, виданому 13 жовтня 2009 року Ковпаківським районним судом міста Суми зазначено щодо стягення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» в солідарному порядку заборгованість у розмірі 5457,79 доларів США, а також судові витрати у розмірі 245,09 грн. Отже, фактично, у постанові про стягнення виконавчого збору від 04.06.2021 ВП № 23906530 зазначено про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10 відсотків загальної суми, що підлягає стягненню у солідарному порядку. При цьому суд зазначає, що солідарним боржником за вказаним виконавчим листом ОСОБА_2 . Колегія суддів зазначає, що виконання солідарного обов`язку зі сплати заборгованості, виключає наявність правових підстав для стягнення з кожного з солідарних боржників виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, оскільки ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника. Відтак, у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови від 04.06.2021 ВП № 23906530 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 14160,19 грн. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 30.05.2018 у справі № 808/3791/16, від 28.04.2020 у справі № 520/9144/18, колегією суддів не приймаються до уваги, так як в зазначених судових справах відсутнє солідарне стягнення суми виконавчого збору, оскільки боржник у виконавчому провадженні з виконання судового рішення є один, тоді як у цій справі їх декілька. Отже, в даному випадку, є різними обставини, які досліджувались у вищезазначених справах, та які підлягають дослідженню у даній справі. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що при солідарному стягненні з декількох боржників, судовий збір підлягає стягненню у розмірі 10 відсотків з кожного боржника незалежно від кількості таких боржників, є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства України. При цьому, колегія суддів зазначає, що надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі, суд керуючись частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, у своєму рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень." Також, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірних постанов. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування постанови від 04.06.2021 про відкриття виконавчого провадження №65682110 та постанови від 04.06.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №23906530. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 480/5493/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий