Постанова 4851 № 520/2274/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 р.Справа № 520/2274/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. представника відповідача - Лисакова Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/2274/22 за позовом ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (надалі відповідач, орган ВДВС, апелянт) в якому просить суд: - скасувати постанову головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лисакова Є.С. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №52295526 від 19.01.2022. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 р. позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лисакова Є.С. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №52295526 від 19.01.2022. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 суму судового збору 992,40 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 р. та ухвалити постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що спірна постанова винесена у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Вказує на те, що позивач, як боржник у виконавчому проваджені має сплатити суму виконавчого збору у зв`язку з фактичним примусовим виконанням виконавчого листа у межах виконавчого провадження ВП 52295526. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив судове рішення залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення. Вказав на неможливість подвійного стягнення виконавчого збору за виконання одного й того самого виконавчого провадження. Відповідно до ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) у справах, визначених, зокрема ст. 287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, представника відповідача перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі та позивач у відзиві на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. У провадженні Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження № 51291124. Постановою про закінчення виконавчого провадження № 51291124 від 22.06.2016 було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 642/5672/15-ц на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV із направлення оригіналу виконавчого документа до відповідного відділу ВДВС. Також 22.06.2016 державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 51291124 винесено, зокрема постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 57). Вказана постанова є чинною, доказів її скасування або оскарження сторонами не надано. Виконавчий лист № 642/5672/15-ц було надіслано на виконання до Дергачівського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області. 17.09.2016 Головним державним виконавцем Дергачівського районного ВДВС ГТУЮ у Харкіській області Цигічко А.С.. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52295526 з виконання виконавчого листа №642/5672/15-ц виданого 11.03.2016 Ленінським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 678752 (шістсот сімдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 93 коп та стягнення в рівних частках суму сплаченого судового збору у розмірі 3654,00 грн, тобто по 1218,00 грн, з кожного. (а.с.72) 22.09.2017 виконавче провадження №52295526 було передано до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про що винесено постанову про передачу виконавчого провадження.(а.с. 83) 29.09.2017 постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від прийнято виконавче провадження № 52295526 (а.с.85). 23.11.2021 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надійшла заява АТ "Альфа-Банк", в якій стягувач просив закінчити виконавче провадження №52295526 щодо виконання виконавчого листа № 642/5672/15-ц на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (повного фактичного виконання). 19.01.2022 головним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Лисаковим С.С., винесено постанову № 52295526 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 67997,09 грн. 19.01.2022 головним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Лисаковим С.С. винесено постанову № 52295526 про закінчення виконавчого провадження якою вищезазначену постанову виведено в окреме провадження. Цього ж дня, головним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Лисаковим С.С., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68232158 з примусового виконання вже постанови № 52295526 від 19.01.2022 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 67997,09 грн. Враховуючи вищезазначені обставини колегія суддів зазначає, що у процесі виконання виконавчого листа № 642/5672/15-ц, виданого 11.03.2016 Ленінським районним судом м. Харкова було винесено дві постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору (№52295526 від 19.01.2022, №51291124 від 09.06.2016). Не погоджуючись із постановою відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору №52295526 від 19.01.2022, позивач з метою захисту своїх прав звернулася до Харківського окружного адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки може призвести до стягнення з позивача подвійної суми виконавчого збору у випадку звернення до виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51291124 від 09.06.2016. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На момент закінчення виконавчого провадження № 51291124, винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51291124 та відкриття виконавчого провадження № 52295526 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначалися Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі Закон № 606-XIV). Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Також, колегія суддів зазначає, що виконавче провадження № 51291124 було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV, відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Питання, пов`язані зі стягненням виконавчого збору були врегульовані ст. 27 Закону № 606-XIV. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. (ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV). Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. (ч. 3 ст. 27 Закону № 606-XIV). Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. (ч. 4 ст. 27 Закону № 606-XIV) Аналіз наведених приписів та матеріали справи свідчать, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься лише один раз - під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Так, уповноваженим органом ДВС у межах виконавчого провадження № 51291124 було винесено відповідну постанову про стягнення витрат виконавчого провадження. Також у постанові про закінчення ВП № 51291124 вказано, що стягнення заборгованості, виконавчого збору та проведення виконавчих дій не проводилося. У подальшому, з 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Колегія суддів звертає увагу на те, що розмір виконавчого збору лишився незмінним, відносно до приписів ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV. Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Отже, на момент відкриття виконавчого провадження № 52295526 питання про стягнення виконавчого збору з боржника - ОСОБА_1 , з урахуванням приписів Закону № 606-XIV, було вирішено у відповідній постанові від 09.06.2016 у межах виконавчого провадження № 51291124 (а.с. 57). Згідно з ч. 6 ст. 27 Закону № 1404-VIII у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Аналіз наведеної норми свідчить, що боржник не має сплачувати виконавчий збір повторно у разі неодноразового пред`явлення виконавчого листа до виконання. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи та наведені вище норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, після закінчення виконавчого провадження № 52295526, мав проводити стягнення з боржника виконавчий збір саме на підставі постанови від 09.06.2016, винесеної у межах виконавчого провадження № 51291124, а не виносити нову постанову про стягнення виконавчого збору № 52295526 від 19.01.2022 за наявності іншої чинної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.06.2016. Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. При цьому, суд застосовує принцип «належного урядування» який висвітлений у тому числі в пунктах 70, 71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04), відповідно до яких, зазначений принцип зокрема передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). Так під час зміни правового регулювання здійснення виконавчого провадження законодавцем у спосіб ухвалення Закону № 1404-VIII законодавцем, на відміну від приписів Закону № 606-XIV, не було чітко визначено наявність або відсутність у виконавців права виносити постанови про стягнення виконавчого збору при примусовому виконанні виконавчих документів, з якими стягувач звертається до виконавців повторно та не вирішено питання щодо можливості або неможливості звернення до виконання постанов про стягнення виконавчого збору, винесених у попередньому виконавчому провадженні. Підсумовуючи наведене вище та враховуючи наявність чинної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 51291124 від 09.06.2016, винесеної у зв`язку із виконанням одного й того самого виконавчого документа що й у межах виконавчого провадження № 52295526, та на підставі якої відповідач мав можливість розпочати відповідне виконавче провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно виніс нову постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 52295526 від 19.01.2022. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лисакова Є.С. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №52295526 від 19.01.2022. Посилання апелянта на те, що позивачем не було сплачено виконавчий збір у межах виконавчого провадження ВП 52295526, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не сплата боржником суми виконавчого збору не є підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, яке не передбачене чинним законодавством. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 р. по справі № 520/2274/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін