Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/19840/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 жовтня 2021 року м. Рівне Справа № 569/19840/19 Провадження № 22-ц/4815/537/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В., секретар судового засідання - Шептицька С. С. учасники справи: позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дубровицького районного нотаріального округу Чубай Олександр Степанович, третя особа - Комунальне підприємство «Рівненське бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 січня 2021року у складі судді Харечка С. П., ухвалене в м. Рівне об 11 годині 38 хвилини, повний текст рішення складено 05 лютого 2021 року, в с т а н о в и в : Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 «Мрія Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дубровицького районного нотаріального округу Чубай Олександр Степанович, Комунальне підприємство «Рівненське бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, про скасування рішення про реєстрацію права власності та визнання недійсним договору дарування. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 2.03.2011 року для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до рішення загальних зборів, створено Об`єднання багатоквартирного будинку «Мрія Плюс». Вказують, що співвласники будинку були позбавлені права власності на частину коридору загального користування на 2 поверсі. Шляхом відгородження стіною до квартири АДРЕСА_2 , включено коридор загального користування площею 3.63 кв.м. Зазначали, що перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, подається згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності. Проте жодних дозволів на відгородження загального коридору ОСББ не надавало. Згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Однак, всупереч приписів 3-5 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", реєстратор належним чином не перевірив подані документи, які не відповідали вимогам, встановленим ним Законом, не давали змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, а саме на коридор загального користування розмішений на плані квартири НОМЕР_4 , площею 3.63 кв.м.. Відтак мало місце суперечність між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Проте 23.05.2018 за № 41230875 реєстратором прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності в тому числі на частину коридору загального користування. В подальшому, 24.07.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири, за яким право власності в тому числі на частину коридору загального користування набув відповідач, що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно. Просили суд скасувати рішення про реєстрацію права власності та визнати недійсним договір дарування щодо приміщення коридору площею 3,63 кв.м. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 січня 2021 року вказаний позов задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 41230875 від 23.05.2018 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Рівненське бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради в частині коридору загального користування, розміщеного на плані квартири по АДРЕСА_3 , під номером 6 в розмірі 3,63 кв.м. Визнано частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_4 , виданий 24.07.2018 року приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Чубаєм Олександром Степановичем в частині дарування коридору загального користування, розміщеного на плані квартири по АДРЕСА_3 , під номером 6 в розмірі 3,63 кв.м. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом проігноровано приписи ст. 185 ЦПК України, якою визначено, що позовна заява повертається, якщо подана особою, яка не має процесуальної дієздатності на вчинення таких дій. Пояснює, що від імені ОСББ була підписана ОСОБА_4 як керівником, однак Статутом ОСББ «Мрія плюс» визначено, шо керівними органами є Правління, яке обирає зі свого складу голову та заступника. Матеріали справи не містять відомостей щодо такої посади позивача як керівник, як зазначено у підписі позовної заяви, а також остання не скріплена печаткою ОСББ «Мрія плюс», до неї не додано рішення правління про уповноваження ОСОБА_4 на подання такої позовної заяви та її підписання. Зауважує, що позовна заява не оплачена судовим збором, адже квитанція, що є в справі, подавалася разом з аналогічним позовом у справі № 569/9668/19. Покликається на положення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», яким передбачено ціль його створення - сприяння використання власників багатокрквартирного будинку їхнього власного майна та управління, утримання і використання його. Додає, що при цьому ОСББ не наділена правом звертатися до суду за захистом прав членів ОСББ, а тому позивач є неналежним. Доводить, що її поведінка не є та не була протиправною на момент набуття права власності щодо квартири по АДРЕСА_3 , а тому відсутній факт порушення права позивача з її боку. З наведених підстав просить скасувати рішеннясуду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 24.07.2018 між третьою особою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири, за яким право власності, в тому числі на частину коридору загального користування, набув відповідач, що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно. Факт дарування учасниками справи не оспорюється. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 203 ЦК загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Спірні відносини між сторонами виникли з приводу того, що за правочином між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся перехід частини коридору, який є територією загального користування мешканців будинку. Про визнання недійсним цього правочину та скасування державної реєстрації права власності і звернулося до суду Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Право Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 «Мрія Плюс» на звернення до суду з цим позовом передбачене Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Так, відповідно до ст.. 16 цього Закону, Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, укладати договори; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності. Статтею 17 Закону передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів. Наведені норми спростовують покликання апеляційної скарги на відсутність у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 «Мрія Плюс» передбаченого законом права та повноважень на пред`явлення цього позову. Більш того, п.3, 5 розділу І Статуту ОСББ «Марія Плюс» передбачене його право виступати позивачем або відповідачем в суді. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 «Мрія Плюс» ідентифікаційний код 37614198 зареєстровано 22.03.2011 року. ОСОБА_4 - керівник з 28.12.2015 року згідно статуту здійснює представництво юридичної особи. З наданого технічного паспорту будинку по АДРЕСА_1 вбачається, що у коридорі на другому поверсі між квартирами АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 немає добудови, однак із плану квартири АДРЕСА_2 вбачається добудова, згідно якої обмежений доступ до коридору загального користування внаслідок проведення перепланування. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. Пунктом 1.4.5 "Правил" визначено, що для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, подається згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності. Проте жодних дозволів на відгородження загального коридору ОСББ не надавало. Немає в матеріалах справи жодного доказу про згоду сусідів. Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. 23.05.2018 за № 41230875 реєстратором прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності в тому числі на частину коридору загального користування. У ст. 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно з ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Частинами першою та другою ст. 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 ст. 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Частинами 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (пункт 1 частини першої та частина друга статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У постанові Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку. Перелічені норми законодавства свідчать про можливість перепланування приміщення спільної сумісної власності, однак виключно за умови дотримання встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що перепланування спірного приміщення було проведено з дотриманням встановленого законом порядку та зі згоди позивача. Відповідно до ст. ст.2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Відповідно до ст. ст.6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право, зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників. Поняття спільного майна визначено статтею 1 вищезазначеного Закону, відповідно до якої спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Таким чином, аналіз обставин справи в сукупності і взаємозв`язку із наведеними нормами закону, якими ті врегульовані, свідчить про те, що спірний коридор між квартирами АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 і АДРЕСА_7 є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, і його відчуження за договором дарування квартири АДРЕСА_8 без згоди інших співвласників порушує права останніх, з огляду на що вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 «Мрія Плюс» є правомірними і підлягають до задоволення. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (принцип диспозитивності). Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 січня 2021року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року. Головуючий Н. М. Ковальчук Судді: С. В. Хилевич С. В. Боймиструк