Постанова 4872 № 923/865/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/865/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. секретар судового засідання - Полінецька В.С. за участю представників учасників справи: від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення №058842, дата видачі: 21.12.20; від позивача (Виноградівської сільської ради) - не з`явився; від відповідача - Хараїм О.В., ордер серія АО № 1031913, дата видачі: 07.06.21. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Меркурій" на рішення Господарського суду Херсонської області від „26" лютого 2021р., повний текст якого складено та підписано „17" травня 2021р. у справі № 923/865/20 за позовом Заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Виноградівської сільської ради до відповідача: Селянського фермерського господарства "Меркурій" про припинення права постійного користування землею та повернення земельної ділянки, головуючий суддя - Соловйов К.В. місце прийняття рішення: Господарський суд Херсонської області В судовому засіданні 13.10.2021 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року Заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Виноградівської сільської ради до Селянського фермерського господарства "Меркурій", в якій просив суд (з урахуванням позовної заяви в редакції від 05.10.2020) : - припинити відповідачу - СФГ "Меркурій", право постійного користування земельною ділянкою площею 45,6954га, кадастровий номер 6525081000:02:001:0623, на підставі акту на право постійного користування серія ХС-ХVІІ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №271 від 15.02.1994; - зобов`язати відповідача - СФГ "Меркурій", повернути земельну ділянку площею 45,6954га, кадастровий номер 6525081000:02:001:0623, державі в особі Виноградівської сільської ради. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на: - державний земельний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою був виданий у 1994 році фізичній особі ОСОБА_1, для ведення селянського (фермерського) господарства; - створене ОСОБА_1 селянське (фермерське) господарство "Меркурій" з 18.02.2008 перебуває у стані припинення за рішенням суду; у 2017-2019рр спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_1 , проте, ані ця фізична особа, як фактичний землекористувач, ані СФГ "Меркурій", під створення якого була надана спірна ділянка, не подають до податкової служби податкові декларації з плати за землю за користування спірною земельною ділянкою, відповідно, нарахування плати за землю по цій земельній ділянці не здійснюється, плата за користування спірною земельною ділянкою до місцевого бюджету не надходить; - ст.ст.2, 10, 16, 18-1, 33, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст.5, 92, 96, 122, 141, 206 Земельного та ст.69 Бюджетного кодексів України, п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14, ст.16, п.38.1 ст.38, ст.ст.265.1, 270, 287 Податкового кодексу України; письмові запити Новокаховської місцевої прокуратури до Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Виноградівської сільської ради від 16.01.2020 №34-505вих.-20 та №34-506вих.-20, від 10.02.2020 № 34-1530вих.-20 та № 34-1531вих.-20; листи Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі від 23.01.2020 № 607/21-22-33-01 та № 631/9/21-22-04-04-07; лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 10-21-0.302-1197/2-20 від 24.02.2020; лист Виноградівської сільської ради №04-12-256/0/20/700-13-03 від 11.02.2020, з довідкою цієї ж ради (без вихідних реквізитів) про суму недоотриманих бюджетом цієї ради коштів орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий №6525081000:02:001:0623 за 2017-2019рр; державний акт про право постійного користування серія ХС-XVII від 15.02.1994; інформація від 30.01.2020 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий №6525081000:02:001:0623; витяг від 30.01.2020 №10-21-0.34-311 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; довідка від 14.05.2020 №208933068 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СФГ "Меркурій"; постанову Господарського суду Херсонської області від 13.11.2007 у справі № 6/262-АП-07. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 року у справі №923/865/20 (суддя Соловйов К.В.) позовні вимоги задоволено; припинено Селянському фермерському господарству "Меркурій" право постійного користування земельною ділянкою площею 45,6954га, кадастровий номер 6525081000:02:001:0623, на підставі державного акту про право постійного користування серія ХС-ХVII, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №271 від 15.02.1994; зобов`язано Селянське фермерське господарство "Меркурій" повернути земельну ділянку площею 45,6954га, кадастровий номер 6525081000:02:001:0623, державі, в особі Виноградівської сільської ради; стягнуто з Селянського фермерського господарства "Меркурій" на користь Прокуратури Херсонської області 4204,00грн компенсації на сплату судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що наявними у справі доказами підтверджено факт систематичного порушення відповідачем встановлених для нього законом, як для землекористувача, обов`язків щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням та своєчасної сплати передбачених законом платежів за користування земельною ділянкою, наявні передбачені законом підстави для припинення права постійного користування відповідача земельною ділянкою. Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Селянське фермерське господарство "Меркурій" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 року у справі №923/865/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Виноградівської сільської ради про припинення права постійного користування землею та повернення земельної ділянки відмовити у повному обсязі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виходячи з наступного: - заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області не мав відповідних повноважень на пред`явлення позову; - позивачем 05.10.2020 подано не письмову заяву про зміну предмета позову, а новий позов; - прокурором не обґрунтовано підстави для здійснення представництва інтересів держави; - податковий борг СФГ «Меркурій» по земельному податку відсутній, а прокурором не долучено доказів матеріальних збитків Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 клопотання Селянського фермерського господарства "Меркурій" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Селянському фермерському господарству "Меркурій" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 01.02.2021 року у справі № 916/2860/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства "Меркурій" на рішення Господарського суду Херсонської області від „26" травня 2021р. у справі №923/865/20; призначено розгляд апеляційної скарги Селянського фермерського господарства "Меркурій" на 23 вересня 2021 року о 10:00 год. У відзиві на апеляційну скаргу від 02.09.2021 перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 13.09.2021р. від адвоката Селянського фермерського господарства "Меркурій" - Хараїм Ольги Валеріївни надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1, тел..НОМЕР_1). Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 клопотання адвоката Селянського фермерського господарства "Меркурій" - Хараїм Ольги Валеріївни про проведення судового засідання, призначеного на 23 вересня 2021р. о 10:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 розгляд апеляційної скарги Селянського фермерського господарства "Меркурій" відкладено на 13.10.2021 о 12:30; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». 13.10.2021 року в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу , оскаржуване рішення скасувати. Представник прокуратури заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених в відзиві на неї Представник Виноградівської сільської ради в судове засідання не з`явився. Про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, рішенням районної ради народних депутатів Цюрупинського району Херсонської області № 201 від 24.12.1993 ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства надано у постійне користування земельна ділянка площею 45,7га, яка розташована на території Виноградівської сільської ради. Акт серія XC-XVII на право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №271 від 15.02.1994. В подальшому, при проведенні інвентаризації земель сільського господарського призначення, зазначеній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер №6525081000:02:001:0623 та уточнено її загальну площу, яка становить 45,6954га вартістю відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку 201771,95грн. Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки кадастровий номер № 6525081000:02:001:0623, вказаний об`єкт нерухомого майна внесено до єдиного реєстру за № 1848644065250 та належить до комунальної власності Виноградівської сільської ради на підставі акту приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.09.2018 виданий ГУ Держгеокадастру у Херсонській області. Після отримання земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи №14971020000002163 від 15.03.1994 засновано селянське (фермерське) господарство "Меркурій" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21286704). Постановою Господарського суду Херсонської області у справі № 6/262-АП-07 від 13.11.2007 припинено юридичну особу СФГ "Меркурій". Відповідно до інформації Виноградівської сільської ради № 04-12-256/0/20/700-13-03 від 11.02.2020 на день надання відповіді у користуванні голови СФГ "Меркурій" ОСОБА_1 фактично перебуває земельна ділянка площею 45,6954га (кадастровий номер №6525081000:02:001:0623) відповідно до державного акту на право постійного користування серія XC-XVII-12, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 271 від 15.02.1994. За інформацією Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі №607/21-22-33-01 від 23.01.2020 ОСОБА_1 з 15.03.1994 перебував на обліку в Олешківській ДПІ Херсонського управління ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як голова Селянського (Фермерського) господарства "Меркурій" (ідентифікаційний код юридичної особи 212867047), а безпосередньо, СФГ "Меркурій" станом на 21.01.2020 обліковується зі станом "21" ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду № 6/262-АП-07 від 13.11.2007. Нарахування плати за землю громадянину ОСОБА_1 по вищевказаної земельної ділянки протягом 2017-2020рр не проводилося, сплата за користування землею відсутня. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не перебувають у власності та/або оренді земельні ділянки площею 45,7 га за громадянином ОСОБА_1 . Згідно з інформацією Виноградівської сільської ради №04-12-256/0/20/700-13-03 від 11.02.2020 кошти за користування земельною ділянкою площею 45,6954га (кадастровий номер №6525081000:02:001:0623) до місцевого бюджету не надходили до цього часу. На думку, заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області вищезазначене свідчить про невиконання ОСОБА_1 вимог чинного законодавства до землекористувача земель комунальної власності на умовах постійного користування, а саме про систематичну несплату земельного податку. Таким чином, право постійного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 45,7 га (кадастровий номер №6525081000:02:001:0623) повинно бути припинене, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджено факт систематичного порушення відповідачем встановлених для нього законом, як для землекористувача, обов`язків щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням та своєчасної сплати передбачених законом платежів за користування земельною ділянкою, наявні передбачені законом підстави для припинення права постійного користування відповідача земельною ділянкою. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з наступних підстав. Щодо підстав звернення прокурора до суду Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008р. № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі. Законом України від 02.06.2016р. №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме: Конституцію доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015р. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7). Колегією суддів враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, а саме: «Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Однак, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.» При цьому, судова колегія звертає увагу, що розумність строку визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи у конкретній справі. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У Рішенні від 05.06.2019р. №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч.4 ст. 53 та ч.5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених ст.. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Водночас, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч.1 ст. 226 господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, постанові КГС ВС від 17.08.2020р. у справі №913/73/19. У даній справі прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання шкоди інтересам держави у використанні земельних ділянок комунальної власності за їхнім цільовим призначенням та у належному фінансовому забезпеченні соціально-економічного розвитку територіальної громади та діяльності місцевого самоврядування, внаслідок систематичного порушення відповідачем встановлених для нього законом, як для землекористувача, обов`язків щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням та своєчасної сплати передбачених законом платежів за користування земельною ділянкою до відповідного місцевого бюджету, плата за землю належить до основних доходів якого, правомірно звернувся до суду з позовом про припинення права постійного користування відповідача земельною ділянкою та повернення її позивачеві. Прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в господарському суді за заявленим позовом, оскільки позивач, як належний компетентний орган, протягом тривалого часу, а саме у 2017-2019рр, не звертався до суду з позовом про припинення права постійного користування відповідача земельною ділянкою та повернення її позивачеві, за наявності передбачених законом підстав для припинення права постійного користування відповідача земельною ділянкою. Вказане призвело до систематичного недоотримання місцевим бюджетом коштів за користування спірною земельною ділянкою та до її використання всупереч її цільовому призначенню, а саме, фізичною особою на власні потреби, а не суб`єктом підприємницької діяльності, наслідком використання яким спірної земельної ділянки, з високою ймовірністю, було збільшення податкових надходжень, що відповідає інтересам держави. За таких обставин прокурором доведена як бездіяльність позивача, так і повідомлення позивача прокурором про його звернення до суду з відповідним позовом, а тому доведено право на власне представництво інтересів держави в суді. В контексті надання прокурором до суду, в якості доказу повідомлення позивача про здійснення прокурором захисту інтересів держави в судовому порядку, листа прокурора до позивача про подання прокурором позовної заяви до Цюрупинського районного суду Херсонської області з спрямованими до фізичної особи ОСОБА_1 позовними вимогами про припинення права постійного користування землею та повернення земельної ділянки загальною площею 45,6954га, вартістю 201771,95грн до комунальної власності суд зазначає, що визначальним у даному випадку є безпосередньо факт повідомлення прокурором позивача про наміри здійснення прокурором захисту інтересів держави в судовому порядку, а не факт повідомлення прокурором позивача про наміри прокурора подати позов з метою захисту інтересів держави до конкретного суду, та, поряд з цим, один й той самий предмет позову за вказаною у повідомленні прокурора позовною заявою та у даній господарській справі. З огляду на положення ст.15 Закону України "Про прокуратуру", за якими прокурором органу прокуратури є, серед інших, заступник керівника місцевої прокуратури, а також, на наявність у матеріалах справи наказу Прокуратури Херсонської області від 15.12.2015 №1155к про призначення Шишенка Д.О. заступником керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області, колегія суддів погоджується, що підписання та подання позовної заяви, за якою відкрито провадження у даній справі, здійснено особою, яка мала відповідні повноваження на її підписання та на звернення з відповідним позовом до суду, а доводи скаржника в цій частині є безпідставними та необґрунтованими. Предметом розгляду у цій справі є вимога прокурора і позивача в інтересах держави про припинення СФГ "Меркурій" право постійного користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки до земель Виноградівської сільської ради. Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частиною 1 ст. 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 cт.92 Земельного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2002, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Згідно з пунктами "а)" та "в)" ч.1 cт.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, серед іншого: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з ч.1 ст.206 Земельного та ст.270 Податкового кодексів України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об`єктом оподаткування. Згідно ст.265.1 Податкового кодексу України податок на майно складається: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до ст.287 Податкового кодексу України власник землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, при цьому, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30-ти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3.). Відповідно до пункту "ґ)" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Відповідно ж до пункту "д)" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України систематична несплата орендної плати, також, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Відповідно до пункту "а)" ч.1 ст.143 Земельного кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку. Згідно з положеннями ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Чинне земельне законодавство, за ч.2 ст.92 Земельного кодексу України, обмежує коло суб`єктів, які можуть використовувати на праві постійного користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Серед таких суб`єктів підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, громадські організації осіб з інвалідністю України, їхні підприємства (об`єднання) установи та організації, релігійні організації України тощо. Натомість у відповідності до законодавства, що було чинним до 01 січня 2002 року право постійного користування земельними ділянками могли набувати й інші суб`єкти, зокрема, громадяни для ведення селянського (фермерського) господарства. Так, відповідно до положень ст.7 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992) у постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. З цього слідує, що земельна ділянка на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалася певній фізичній особі не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. Законодавством одержання земельної ділянки було передбачене як обов`язкова умова для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто, закон не передбачав для громадянина права використовувати земельну ділянку, що надана йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого фермерського господарства (тобто, поза межами діяльності такого господарства). Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації такого господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) створюється з метою здійснення діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст.42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва. Таким чином, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З моменту такої реєстрації обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянського (фермерського) господарства, що узгоджується з положеннями пункту "ґ)" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, за якими підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, що містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18. Поряд з цим, за загальним правилом, згідно з положеннями пункту "д)" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, іншою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Факт надання фізичній особі ОСОБА_1 в постійне користування земельної ділянки на підставі акту на право постійного користування серія ХС-ХVІІ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №271 від 15.02.1994, саме, для ведення селянського (фермерського) господарства не є спірним у даній справі. Після ухвалення у листопаді 2007 року судового рішення у справі № 6/262-АП-07, за яким вирішено припинити юридичну особу Селянське (фермерське) господарство "Меркурій", засновником якого виступив ОСОБА_1 , та до цього часу це господарство перебуває у процесі припинення, не здійснюючи виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації, а спірна земельна ділянка, що була надана фізичній особі ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, використовується у 2017-2019рр цією фізичною особою на власний розсуд, поза межами діяльності відповідача, СФГ "Меркурій". Докази іншого у справі відсутні. Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що будь-які права на спірну земельну ділянку не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ані за відповідачем, СФГ "Меркурій", ані за ОСОБА_1, а плата за користування спірною земельною ділянкою протягом 2017-2019рр, не сплачується до відповідного місцевого бюджету ані СФГ "Меркурій", ані фізичною особою ОСОБА_1 Систематичне безоплатне та, поряд з цим, не за цільовим призначенням користування земельною ділянкою є протиправним, оскільки суперечить приписам ст.ст.96, 206 Земельного та ст.ст.270, 287 Податкового кодексів України, та підлягає припиненню у відповідності до пунктів "ґ)", "д)" ч.1 ст.141 та пункт "а" ч.1 ст.143 Земельного кодексу України. З огляду на наведені норми чинного законодавства України, а також наявні матеріали справи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що наявними у справі доказами підтверджується систематичне порушення відповідачем встановлених для нього законом, як для землекористувача, обов`язків щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням та своєчасної сплати передбачених законом платежів за користування земельною ділянкою, а тому господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для припинення права постійного користування відповідача земельною ділянкою. Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. За таких обставин, апеляційна скарга Селянського фермерського господарства "Меркурій" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 по справі №923/865/20 залишається без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: 1.Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Меркурій" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 у справі №923/865/20 - без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 18.10.2021 Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя Г.П. Разюк Суддя Я.Ф. Савицький