Постанова 4872 № 916/2860/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2860/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Головея В.М., Разюк Г.П. секретар судового засідання: Федорончук Д.О. за участю представників сторін: від позивача - Устимчик М.В., ордер №1040099 від 13.05.2021; від відповідача - Слобода О.М., довіреність №40 від 06.05.2021; від третьої особи (Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколу Олександровича) - Овчаренко О.М. від третьої особи (Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія") - не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на рішення Господарського суду Одеської області від „01" лютого 2021р., повний текст якого складено та підписано „11" лютого 2021р. у справі № 916/2860/20 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" до відповідача: Публічного акціонерного товариства "МІСТО БАНК" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколу Олександровича за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" про стягнення 220 000 грн., - головуючий суддя - Літвінов С.В. місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 13.05.2021, згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "МІСТО БАНК" за участю третіх осіб - Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколу Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" про стягнення збитків у сумі 220 000 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.12.2020р.). Позовні вимоги обґрунтовані противоправними діями відповідача, що виразилися в безпідставному невиконанні законних вимог приватного виконавця та завданих позивачу збитків у вигляді неотриманих коштів, які мали б бути списані приватним виконавцем з рахунків боржника та перерахованих позивачу на примусове виконання рішення суду в розмірі 59 588 013 грн 70 коп. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2860/20, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколу Олександровича та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія». Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.02.2021 (суддя Літвінов С.В.) в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" відмовлено повністю. В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що Київською філією АТ "Місто Банк" своєчасно із дотриманням встановлених чинним законодавством норм було накладено арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтом у Київській філії AT "Місто Банк", а тому доводи позивача про неправомірне повернення відповідачем постанови приватного виконавця про арешт коштів не підтверджені належними та допустимими доказами. Саме дії приватного виконавця щодо направлення постанови про арешт коштів не до належного адресату привели позивача до негативних наслідків. Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2021 року у справі №916/2860/20 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з ПрАТ «Місто Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" збитки у розмірі 220 000 грн. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвели до прийняття оскаржуваного рішення, а тому суд апеляційної інстанції вправі скасувати його та постановити нове про задоволення позовної заяви в повному обсязі. Як зазначає скаржник, з метою з`ясування обставин справи, приватний виконавець Овчаренко М.О. звернувся до Національного банку України, як регулятора діяльності комерційних банків в Україні. Згідно листа-роз`яснення НБУ від 28.12.2019, останнім роз`яснено, що «згідно п.9.1 та 9.4 глави 9 Інструкції, затвердженою постановою Нацбанку від 21.01.2004 №22, банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець. Банк у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів. При цьому Інструкція №22 не містить положень про порядок повернення банками постанов державних/приватних виконавців без виконання. За таких обставин та враховуючи положення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про обов`язковість вимог виконавця щодо виконання рішень на всій території України, виконання постанов про арешт коштів клієнтів-боржників банки мають забезпечити незалежно від того чи отримують такі документи головним офісом Банку, його філією чи відділенням». Тобто, Національний банк, як регулятор діяльності комерційних банків відповідно до ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», встановлюючи для банків правила і здійснюючи банківське регулювання та нагляд, надав роз`яснення правильності застосування положень Інструкції, автором якої він є та яку невірно застосував суд в оскаржуваному рішенні та порушив відповідач, відмовляючи в прийнятті до виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів. А тому на думку скаржника, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неправильно застосував Інструкцію, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Більш того, зазначений лист НБУ був долучений позивачем в якості доказу додатком до позовної заяви, а представник позивача під час розгляду справи в судовому засіданні неодноразово посилався на зазначений доказ та наведені в ньому норми матеріального права, який в свою чергу підтверджував обґрунтованість його вимог та протиправність дій відповідача - Банку, щодо неприйняття постанови приватного виконавця про арешт коштів. Також у відзиві на позовну заяву відповідач взагалі не заперечував проти такого доказу та не надав жодних аргументів на його спростування. Проте, суд відмовляючи в задоволенні позову в порушення ч.3 ст.86 ГПК України залишив поза увагою лист-роз`яснення НБУ щодо прийняття банками постанов про арешт коштів та не навів в оскарженому рішенні мотивів його відхилення, чим допустив порушення норм процесуального права. Натомість, при обґрунтуванні підстав відмови в задоволенні позовних вимог, суд повністю прийняв позицію відповідача, викладену у відзиві, посилаючись при цьому на Положення про Київську філію відповідача, яке є виключно внутрішнім документом останнього та не регулює спірні правовідносини тим самим допустивши грубе порушення ст.7 ГПК України щодо рівності всіх учасників справи та ст.14 ГПК України щодо диспозитивності господарського судочинства. Отже, на думку скаржника, суд своїми діями грубо порушивши принцип об`єктивності та неупередженості господарського судочинства, неправильно застосувавши норми матеріального права дійшов хибного висновку щодо недоведеності позовних вимог чим допустив ухвалення незаконного рішення. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про поновлення строку на апеляційне оскарження - задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2021 року у справі № 916/2860/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на рішення Господарського суду Одеської області від „01" лютого 2021р. у справі № 916/2860/20; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на 13 травня 2021 року об 11:30 год. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Місто Банк» просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з підстав його законності та об`єктивності. 05.05.2021 від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколу Олександровича надійшли пояснення по справі та клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 клопотання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва - Овчаренко Миколи Олександровича про проведення судового засідання у справі №916/2860/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; ухвалено провести судове засідання у справі №916/2860/20, призначене на 13.05.2021 року об 11:30 год. за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №6. У судовому засіданні в режимі відеоконференції 13.05.2021 представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав її необґрунтованості. Представник третьої особи - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овчаренко Микола Олександрович підтримав доводи апеляційної скарги. Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялися належним чином. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників. Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс 2016» було укладено: - договір про відновлювальну кредитну лінію № 1342-10 від 29.11.2010 р.; - договір про відновлювальну кредитну лінію № 1477-13 від 30.09.2013 р.; - договір про відновлювальну кредитну лінію № 1475-13 від 19.09.2013 р.; - договір про відновлювальну кредитну лінію № 1478-13 від 30.09.2013 р. (далі разом - Кредитні договори). В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» було укладено договір застави векселів № 3612В/0714 від 28.07.2014 року за яким предметом застави є простий вексель № АА2109990, виданий 30.09.2010 року з датою погашення 30.09.2017 року, номінальною вартістю 45 млн. грн., векселедавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Газотурбінні технології». У зв`язку з невиконанням умов Кредитних договорів та непогашенням Простого векселя рішенням Господарського суду м. Києва від 08.07.2019 року по справі № 910/15435/18 стягнуто солідарно на користь Банку ТОВ «Газотурбінні технології», ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія», Компанії №5216369 «Froid Progect Limited» (компанії з обмеженою відповідальністю «Фролд Проджект Лімітед»), ТОВ «Хімічні технології», ТОВ «Ворскла сталь», ТОВ «Хімреактив», ТОВ «Індастріал констракшн», ТОВ «Нові Промислові Технології», ТОВ «Фінсервіс-2016» 59 588 013,70 грн. 19.08.2019 року на примусове виконання зазначеного рішення Господарського суду міста Києва видано накази. 01.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овчаренком Миколою Олександровичем (далі - Третя особа-2) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60468154, Боржник ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія». 06 грудня 2019 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХ1ЛЛС ВЕСТА» (надалі по тексту - Новий кредитор/Заінтересована особа) укладено Договір про відступлення прав вимоги, зареєстрований в реєстрі за № 3877, відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» набуло право вимоги до позичальників, заставодавців/іпотекодавців та поручителів (далі - Договір відступлення прав вимоги). Відповідно до п. 1 Договору відступлення прав вимоги, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до позичальників, поручителів, іпотекодавців та заставодавців, зазначених у Додатках №1, №2 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки та застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатках №1 та № 2 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Відповідно до п. 2 Договору відступлення прав вимоги, за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору та передбачених Основними договорами, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, одержати, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців/заставодавців у порядку, визначеному Договорами іпотеки/застави, Законом України «Про іпотеку». Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Цивільним кодексом України та іншими актами чинного законодавства України, у разі наявності у Банку такого переважного права, задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків тощо), що випливають з умов Основних договорів, за рахунок майна, вказаного в Основних договорах та додатках до цих договорів, зазначених у Додатках №1, №2 до цього Договору. Розмір заборгованості за Основними договорами, Права вимоги за якими переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. Окрім того, згідно з актом приймання передачі векселя від 15.01.2020 року Новому кредитору передано оригінал Векселя, який є предметом застави за договором застави векселів № 3612В/0714 від 28.07.2014 року, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами. З урахуванням викладеного, Позивач став Новим кредитором ТОВ «Фінсервіс-2016», який є правонаступником ТОВ «ФК «Факторинг» за Кредитними договорами та заставодержателем відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс-2016» за договором застави векселів № 3612В/0714 від 28.07.2014 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 року замінено Стягувана у справі № 910/15735/18 - Банк на його правонаступника - Позивача. В порядку примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва по справі № 910/15735/18 приватним виконавцем Овчаренком М.О. 01.11.2020 року одразу після відкриття виконавчого провадження було направлено електронний запит до Державної фіскальної служби України щодо наявності відкритих рахунків Боржника на що в той самий день отримав відповідь про наявність рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (далі - разом рахунки) відкритих в АТ «Місто Банк». Постановою від 04.11.2019 року було накладено арешт на кошти боржника, які розміщені на рахунках відкритих у Відповідача. Відповідна постанова була направлена разом з платіжними вимогами № 60468154-1 від 04.11.2019 року щодо рахунку UA273805930000026I0300I030735 та № 60468154-2 від 04.11.2019 року щодо рахунку НОМЕР_2 на загальну суму 65 547 069 гривень 22 копійки (з урахуванням боргу по виконавчому документу, виконавчого збору та витрат) до головного офісу Відповідача та отримана останнім 08.11.2019 року, що підтверджується штемпелем на вимогах. Однак листом-відповіддю від 08.11.2019 року № 679 БТ Відповідач повідомив приватного виконавця Овчаренка М.О., яку останній отримав 27.11.2019року за вх. № 687 про що проставлена відмітка, що на підставі п. 9.2. гл. 9 постанови Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, оскільки рахунки боржника відкриті не в головному офісі м. Одесі, а у Київській філії відповідного Банку, вони повертаються без виконання. З метою з`ясування обставин справи, приватний виконавець Овчаренко М.О. звернувся до Національного банку України, як регулятора діяльності комерційних банків в Україні. Згідно листа роз`яснення НБУ від 28.12.2019 року, останнім роз`яснено, що згідно п. 9.1 та 9.4 глави 9 Інструкції № 22 банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем (представником/ повіреним, помічником приватного виконавця), або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець. 27.11.2019 року приватним виконавцем до Київської філії Відповідача було подано Постанову про арешт коштів боржника від 04.11.2019 р. ВП № 60468154, разом з вимогою № 1658 від 27.11.2019 року щодо накладення арешту на грошові кошти на рахунках Боржника - Третьої особи-1. Також 27.11.2019 року приватним виконавцем до Київської філії Відповідача було подано вимогу про надання інформації про рух коштів за кожним рахунком Боржника - Третьої особи-1. Листом відповіддю № 509БТ від 28.11.2019 року Київська філія Відповідача повідомила приватного виконавця, що на грошові кошти Боржника - Третьої особи-1, які містяться на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 накладено арешт в сумі 65 547 069 (Шістдесят п`ять мільйонів п`ятсот сорок сім тисяч шістдесят дев`ять) гривень 22 копійки, а також надано виписки про рух коштів по вищезазначених рахунках з 04.11.20! 9 по 27.11.2019 року. Згідно з інформацією, що містилася у виписках наданими Київською філією Відповідача кошти на рахунках Боржника відсутні, при цьому в період з 04.11.2019 по 27.11.2019 року з рахунків було списано 72 329 409 (Сімдесят два мільйони триста двадцять дев`ять тисяч чотириста дев`ять) гривень 71 копійка. Отже, позивач зазначає, що своїми протиправними діями щодо неприйняття постанови приватного виконавця про арешт коштів ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» - відповідач наніс позивачу збитки на всю суму згідно наказу № 910/15735/18 від 19.08.2019 р. в розмірі 59 588 013 гривень 70 копійок. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), згідно якої просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 220 000грн. та судові витрати. Предметом спору у даній справі є питання наявності підстав покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню збитків у вигляді неотриманих коштів, завданих, як стверджує позивач, внаслідок протиправних дій, які виразились в безпідставному невиконанні законних вимог приватного виконавця. Відповідно до ч.1 ст.11, ч.1 ст.12 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1, п.8 ч.2, ч.3 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу. Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Згідно із приписами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Згідно із ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. За змістом ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. Матеріалами справи встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс 2016» було укладено: - договір про відновлювальну кредитну лінію № 1342-10 від 29.11.2010 р.; - договір про відновлювальну кредитну лінію № 1477-13 від 30.09.2013 р.; - договір про відновлювальну кредитну лінію № 1475-13 від 19.09.2013 р.; - договір про відновлювальну кредитну лінію № 1478-13 від 30.09.2013 р.. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» було укладено договір застави векселів № 3612В/0714 від 28.07.2014 року за яким предметом застави є простий вексель № АА2109990, виданий 30.09.2010 року з датою погашення 30.09.2017 року, номінальною вартістю 45 млн. грн., векселедавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Газотурбінні технології». У зв`язку з невиконанням умов Кредитних договорів та непогашенням Простого векселя рішенням Господарського суду м. Києва від 08.07.2019 року по справі № 910/15435/18 стягнуто солідарно на користь Банку ТОВ «Газотурбінні технології», ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія», Компанії №5216369 «Froid Progect Limited» (компанії з обмеженою відповідальністю «Фролд Проджект Лімітед»), ТОВ «Хімічні технології», ТОВ «Ворскла сталь», ТОВ «Хімреактив», ТОВ «Індастріал констракшн», ТОВ «Нові Промислові Технології», ТОВ «Фінсервіс-2016» 59 588 013,70 грн. 19.08.2019 року на примусове виконання зазначеного рішення Господарського суду міста Києва видано накази. 01.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овчаренком Миколою Олександровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60468154, Боржник - ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія». 06.12.2019 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХ1ЛЛС ВЕСТА» укладено Договір про відступлення прав вимоги, зареєстрований в реєстрі за № 3877, відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» набуло право вимоги до позичальників, заставодавців/іпотекодавців та поручителів. Згідно з актом приймання передачі векселя від 15.01.2020 року Новому кредитору передано оригінал Векселя, який є предметом застави за договором застави векселів № 3612В/0714 від 28.07.2014 року, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами. З урахуванням викладеного, позивач став Новим кредитором ТОВ «Фінсервіс-2016», який є правонаступником ТОВ «ФК «Факторинг» за Кредитними договорами та заставодержателем відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс-2016» за договором застави векселів № 3612В/0714 від 28.07.2014 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 року замінено стягувача у справі № 910/15735/18 - Банк на його правонаступника - позивача. Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на кошти боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт боржника під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця. Копії постанов, якими накладено арешт на кошти боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, в день їх винесення. Як зазначається в позовній заяві, в порядку примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва по справі № 910/15735/18 приватним виконавцем Овчаренко М.О. після відкриття виконавчого провадження було направлено електронний запит до Державної фіскальної служби України щодо наявності відкритих рахунків Боржника на що отримав відповідь про наявність рахунків НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відкритих в АТ "Місто Банк". Але, згідно відповіді Державної фіскальної служби №1058028598 від 01,11.2019р., вказані рахунки були відкриті у Київській філії АТ "Місто Банк", МФО зазначено Київської філії. Натомість приватний виконавець, всупереч інформації отриманим ним від Державної фіскальної служби, направив постанову про накладання арешту від 04.11.2019р. на адресу АТ "Місто Банк". Відповідно до п.1.11. Положення про Київську філію АТ "Місто Банк", затвердженого 02 квітня 2013 року, Філія має власний баланс, свій код, внутрішньобанківській реєстраційний код, круглу печатку зі своїм повним офіційним найменуванням, на якій відбито фірмовий знак (логотип) Банку, штампи, бланки. Згідно пункту 2 Положення про Київську філію АТ "Місто Банк", Філія здійснює відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, в частині відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них. Відповідно до п. 9.2. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі Інструкція), затвердженою постановою Нацбанку від 21.01.2004 № 22 (зі змінами та доповненнями) Банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків. Відповідно до п. 9.4 Інструкції, Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. В зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" є клієнтом Київської філії АТ "Місто Банк", відповідач повернув вказану постанову приватному виконавцю. Судом встановлено, що відповідно до договору банківського поточного рахунку №943 від 07.08.2018р.ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія " відкрило рахунок у Київській філії АТ "Місто Банк" і таким чином є клієнтом саме Київської філії АТ "Місто Банк". 27.11.2019р. приватним виконавцем до Київської філії АТ "Місто Банк" було подано Постанову про арешт коштів боржника від 04.11.2019р. ВП №60468154, разом з вимогою №1658 від 27.11.209р. щодо накладання арешту на грошові кошти на рахунках Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія." Листом-відповіддю №509 БТ від 28.11.2019 року Київська філія АТ "Місто Банк" повідомила приватного виконавця, що на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" накладено арешт у сумі 65 547069,22 грн. та надано виписки про рух коштів по вказаним рахункам. Таким чином, Київською філією АТ "Місто Банк" своєчасно із дотриманням встановлених чинним законодавством норм було накладено арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтом у Київській філії AT "Місто Банк". Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Так, з огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату розгляду справи, заборгованість за спірним виконавчим провадженням була погашена в повному обсязі у жовтні 2020 року та постанова приватного виконавця про закриття виконавчого провадження, за твердженням самого приватного виконавця, Овчаренка М.О. , була направлена позивачу. Позивачем вказана обставина не спростована в судовому засіданні. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апелянта з приводу неповно встановлених обставин судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2021 року у справі №916/2860/20 залишити без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано „17" травня 2021 року Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя В.М. Головей Суддя Г.П. Разюк